Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Докторант, к.е.н. Постол А.А.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Стратегічне планування як інструмент управління конкурентоспроможним розвитком сільськогосподарських підприємств

Сучасний стан ринкових відносин в економіці, високий рівень конкуренції та невизначеності зумовлюють суттєві зміни в процесі управління підприємством, а особливо в системі аграрного виробництва. Значна самостійність аграрних підприємств в умовах глобальної конкуренції вимагає від менеджерського персоналу підприємства опанування мистецтва стратегічного управління, яке дозволяє вміло виходити з кризових та екстримально важких ситуацій та швидко адаптуватись до змін у зовнішньому середовищі.

В умовах глобалізації ринку та нестабільного зовнішнього середовища у сільськогосподарських підприємств виникає необхідність застосування ефективного механізму стратегічного планування діяльності для забезпечення конкурентоспроможності власної продукції. Динамічний розвиток сучасного ринку та стрімкий впливу науково-технічного прогресу, посилюють необхідність стратегічного планування розвитку діяльності аграрних підприємств [2, с. 145].

Для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських підприємств та досягнення ефективного їх розвитку й функціонування необхідно застосовувати підходи стратегічного планування. Стратегічне планування, на відміну від довгострокового планування, є більш багатогранним, складним і трудоємким процесом. При цьому вихідні положення стратегічного аналізу базуються на результатах аналізу як внутрішніх можливостей підприємства, так і його оточення, особливо оцінці конкурентних сил і пошуку шляхів формування конкурентних переваг, метою яких є поліпшення реакції суб’єкта господарювання на динаміку ринку та поведінку конкурентів [1, с. 112].

Стратегічне планування – це адаптивний процес, за допомогою якого регулярно здійснюється розробка корекції системи формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінювання змін зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Стратегічне планування в системі аграрного виробництва є складовою частиною та однією з функцій стратегічного управління, яка спирається на принципи системності, комплексності, науковості, економічної доцільності, безперервності, ситуаційності, альтернативності, динамічності, реалістичності, цілевстановлення та цілереалізації.

Важливим етапом стратегічного планування підприємств аграрної сфери є аналіз оточення, який по-суті, є процесом моніторингу оточення економічного суб’єкта з метою визначення існуючих та майбутніх шансів та загроз, що можуть впливати на їх здатність досягати поставлені цілі. Ті підприємства, які постійно та комплексно досліджують своє оточення, не є здивовані появою нових перешкод та готові до їх подолання, вони менше піддаються стресам та кризам, а також застосовують творчий та креативний підхід щодо управління. Сигнали з оточення є підставою для раціонального планування майбутнього та вибору стратегії підприємством [3, с. 298]. Іншим не менш важливим етапом стратегічного планування є безпосередньо оцінка внутрішнього середовища сільськогосподарського підприємства. Вона розкриває ті внутрішні можливості і той потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення поставлених цілей.

У процесі розробки стратегій стає очевидним, що, насамперед, сільськогосподарському підприємству необхідно визначити стратегічні пріоритети розвитку, обґрунтувати організаційний механізм реалізації стратегій в існуючому середовищі, який забезпечить конкурентоспроможність підприємства та його продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому аграрних ринках. При цьому стратегія розвитку підприємства повинна бути взаємопов’язаною з стратегіями кожної ланки господарюючого суб’єкта, тобто повинна бути розроблена загальна стратегія на досягнення спільної мети. Базуючись на практиці зарубіжних підприємств та використовуючи адаптовані підходи стратегічного планування, українські аграрні підприємства матимуть змогу стабілізувати свою діяльність та забезпечити успішний розвиток діяльності в цілому. Методи стратегічного планування широко застосовуються у світовій практиці та спрямовані на вирішення поставлених проблем, шляхом досягнення поставлених цілей вже на перших етапах планування підприємства. Безумовно, існує необхідність забезпечення чіткої послідовності планів, їх взаємозв’язку та структурованості поставлених завдань.

Література

1. Алимов О.М. Балансування стратегій в стратегічному наборі підприємства / О.М. Алимов, І. А. Ігнатієва // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №7. – С. 109-115.

2. Стратегічне управління: [підручник] / О.М. Тищенко, Т.М. Хміль, С.К. Василик [та ін.]. – Харків: ВД «Інжек», 2009. – 280 с.

3. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: [підручник] / З.Є. Шершньова. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.