Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

 

Гринь В.І.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Визначення проблем та обґрунтування напрямів розвитку галузей тваринництва

 

В обґрунтуванні стратегій розвитку та управління галузями тваринництва, передусім, важливо зрозуміти, що саме гальмує розвиток тваринництва в Україні, яке  становить понад 38% у структурі валової продукції сільського господарства. Це, перш за все, відсутність стабільності та державної підтримки сільгоспвиробників, ручне керування, непрогнозована цінова політика, нерозвинений експортний потенціал і, як наслідок, - відсутність ринків збуту тощо [2, с. 168]. Усе це негативно позначається на галузі. Інвестори бояться вкладати кошти, позаяк немає впевненості у завтрашньому дні. І якщо птахівництво і свинарство з урахуванням специфіки виробництва є досить  привабливими для інвестицій, позаяк за досить короткий час можна не лише повернути вкладені заощадження, а й одержати прибутки, то скотарством займатися беруться окремі підприємці. Експерти і навіть самі виробники відносять цю галузь до так званих «довгих грошей», оскільки на те, щоб отримати повноцінну корову, треба витратити багато фінансів і часу (6-7 років). А це в сучасних умовах господарювання  насправді ризиковано.

Та й вектор розвитку галузі також змінюється. Ставка більше робиться на агрохолдинги, пояснюючи це тим, що вони мають фінансові і технічні можливості впроваджувати сучасні технології та виробляти якісну продукцію. І хоча поголів’я ВРХ стабільно скорочується, надої молока при цьому зростають. Тому на державному рівні розуміється важливість відродження скотарства і починають робитися певні кроки з нарощення поголів’я. З 01.06.2012 р., відповідно до ухваленого Кабінетом Міністрів України відповідного рішення, розпочалися виплати фізичним особам спеціальної бюджетної допомоги за утримання молодняку великої рогатої худоби, що народився у господарствах населення.

Спеціальна бюджетна дотація виплачується за утримання молодняку ВРХ, який на момент подання фізичними особами відповідних документів у перший раз досяг певного віку, у розмірі від 250 грн. за голову (віком 3-5 місяців) до 750 грн. (до 11 місяців). На сьогодні з усіх галузей тваринницького комплексу найкращу динаміку за останні роки демонструє птахівництво. У структурі валової продукції сільського господарства воно формує 15% від загального обсягу продукції і понад 42% продукції тваринництва. Водночас, ця галузь характеризується найбільш прибутковою. Зважаючи на низьку купівельну спроможність населення України, це м'ясо, особливо, курятина, споживається найбільше.

У свинарстві, попри постійні коливання поголів’я, проглядаються позитивні зміни. Це той випадок, коли зростання виробництва забезпечується зростанням кількості великотоварних комплексів (що мають власну кормову базу) і зусиллями малих виробників. Така комбінація дозволяє витісняти імпортерів, нарощувати експорт. Свинарі серйозно наростили свою частку на внутрішньому ринку, завдяки чому впродовж двох останніх років знизився імпорт усіх видів м’яса з 500 тис. т до 150 тис. т.

Виробництво яловичини в Україні має не таку позитивну динаміку, а навпаки, з кожним роком воно знижується, як і споживання цього виду м’яса населенням. Думки стосовно причин і шляхів вирішення існуючої проблеми у великих та малих виробників розділяються [1, с. 278]. Перші нарікають на відсутність державної підтримки, дотацій, без яких галузь стагнує. Середні і зовсім невеликі агроформування, які займаються спеціалізовано вирощуванням биків на забій, передусім прагнуть стабільності цін на ринку, та просять не заважати державі їм розвиватися. Бо як можна планувати нарощення поголів’я, вкладати величезні кошти у технології та утримання, коли невідомо, що буде завтра. Зі слів середніх виробників, якщо така ситуація впродовж короткого часу не змінить тенденції, то українці скоро споживатимуть лише іноземну яловичину та телятину, і це при тому, що ми сільськогосподарська країна.

Тваринництво має особливе значення для забезпечення стабільності розвитку аграрного виробництва, так як це – виробництво і надходження коштів круглий рік, наповнення бюджетів [4, с. 10]. При всій важливості розвитку агропромислового виробництва як у великих сільськогосподарських підприємствах, так і в приватних господарствах, досягти його нарощення можливо шляхом розбудови сучасних підприємств з високим рівнем технології вирощування і годівлі худоби та відновлення роботи не діючих тваринницьких ферм, що дозволятиме нарощувати поголів’я худоби та обсяги виробництва тваринницької продукції.

Головними напрямами розвитку та підвищення рівня ефективності галузі тваринництва  є: інтенсифікація виробництва; розвиток комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів; доступність позикових коштів для розвитку матеріально-технічної бази; використання інвестиційно­інноваційного потенціалу, що допоможе збільшити обсяги виробництва продукції, і, в свою чергу, скоротити собівартість виробництва 1 ц продукції та збільшити прибуток, ефективне використання якого в подальшому забезпечить високий рівень конкурентоспроможності підприємств у галузі, зміцнення їх економічного становища.

 Література:

1. Андрієвський В.Є. Державна підтримка галузі тваринництва відповідно до вимог СОТ / В.Є. Андрієвський, І.В. Кобута, Н.В. Саперович, О.О. Протченко // Посібник українського хлібороба. – 2008. – С. 274-289.

2. Бужин О.А. Конкурентоспроможність продукції тваринництва: [монографія] / О.А. Бужин. – Черкаси: Відлуння – Плюс, 2008. – 248 с.

3. Козак Ю.П. Стан тваринництва та його державна підтримка / Ю.П. Козак // Економіка АПК. – 2006. – №12. – С.67-71.

4. Окопний О.М. Відродження тваринництва в Україні та напрями його розвитку / О.М. Окопний // Економіка АПК. – 2005. – №5. – С.8-14.