Економічні науки/16. Макроекономіка
Кочарян І.С.
к. е. н., доцент, перший проректор
Київський національний університет
театру,
кіно і телебачення ім. І.К.
Карпенка-Карого, Україна
Місце і роль моніторингу
в системі вищої освіти України
Необхідність
підвищення ефективності управління будь-яким об’єктом вимагає перебудови засад
інформаційної діяльності у державі та, перш за все, створення, впровадження і
використання перспективних інструментів оцінювання і діагностики стану
об’єктів, а також відповідної інформаційної бази, що забезпечить управління
повною, об’єктивною і актуальною інформацією для підготовки і прийняття рішень
щодо своєчасного реагування та усунення наслідків дій стохастичних збурень, що
виникають у внутрішньому або зовнішньому середовищі. До числа таких
інструментів відноситься моніторинг.
Під системою моніторингу автори [1, с. 113, 115, 116] розуміють
спеціально розроблений механізм здійснення постійного спостереження
за найважливішими показниками економічної діяльності об’єкта. Моніторинг —
це найважливіший атрибут процесів управління, зв’язаний із вирішенням питань
функціонування та розвитку об’єктів і процесів. Термін «моніторинг»
використовують для визначення повторюваних спостережень за системою
в просторі і часі.
Головною метою моніторингу є збирання і підготовка інформації
для прийняття та аналізу рішень на різних рівнях управління, що зумовлює дві
особливості, яким повинен задовольняти моніторинг: цільова спрямованість
інформаційних процесів і максимальна об’єктивність отриманих висновків на
кожній стадії перероблення даних.
Водночас моніторинг є
підсистемою системи управління. Елементи всередині системи моніторингу мають
властивість організованості, що визначається ступенем управління зв’язками між
елементами системи і зв’язками системи із зовнішнім середовищем.
Для досягнення цілей, визначених програмою функціонування об’єкта
або стратегією його розвитку, моніторинг забезпечує виконання таких специфічних
завдань [2]:
–
інформаційна
підтримка прийняття управлінських рішень;
–
забезпечення
функціонування загальної інформаційної системи процесу управління;
–
діагностика
очікуваного стану об’єкта;
–
забезпечення
раціональності процесу управління об’єктом.
Система моніторингу не включає діяльність
з управління функціонуванням об’єкта, але є важливим джерелом інформації для
прийняття управлінських рішень.
Вища освіта України відноситься до
складних систем, тому прийняття управлінських рішень є процесом великої
складності. Це пояснюється ієрархічністю організаційної структури, чисельністю
підсистем і елементів цієї системи, її багатофункціональністю, динамічними
властивостями системи.
Необхідність вирішення завдань управління
в багатовимірному просторі управління вищою освітою потребує потужного інформаційного
забезпечення, формування якого є основним призначенням моніторингу.
На сучасному етапі поняття «моніторинг»
все частіше застосовується у системі вищої
освіти. У процесі аналізу результатів наукових досліджень виокремлено сутнісні
характеристики моніторингу системи вищої освіти: інформаційна система,
обстеження та оцінка стану вищої освіти, прийняття на основі отриманої
інформації управлінських рішень. Під моніторингом тут розуміють супроводжуюче
відстеження й поточну регуляцію будь-якого процесу у вищій освіті. Ця система
складається з показників, об’єднаних у стандарт, і
постійного спостереження за цими показниками (стандартами) за станом та
динамікою керованого об’єкта з метою його оперативної діагностики,
випереджального визначення диспропорцій, вироблення й коректування
управлінських рішень.
Кваліфіковане використання моніторингу в
системі вищої освіти може дозволити вирішити низку питань щодо її
інформаційного обслуговування.
Удосконалення відносин між системою вищої
освіти і ринком праці є одним з найважливіших напрямів модернізації освіти.
Відсутність об’єктивної інформації про потреби ринку праці сприяє виникненню
протиріч між професійними орієнтаціями молоді і потребами підприємств,
організацій і фірм в робочій силі. Прийняття оперативних і якісних
управлінських рішень, пов’язаних з підвищенням якості підготовки фахівців,
задоволенням їх потреб у розвитку і потреб суспільства, неможливо без
відстеження динамічних соціально-економічних процесів і явищ, що відбуваються в
країні. Ця обставина вимагає стабільного надходження оперативної інформації, її
перетворення в зручні для аналізу форми, що вимагає створення єдиної, чітко
налагодженої системи моніторингу.
Проблемою системи вищої освіти України є
розрив між знаннями, які студент набуває у вищій школі, та реальними потребами
економіки у висококваліфікованих спеціалістах. Сьогоднішня конвеєрна система
видачі дипломів вищими навчальними закладами (ВНЗ) не дає можливості випускнику
знайти роботу за спеціальністю, а спонукає його проходити додаткові курси або
набувати необхідні знання вже в процесі трудової діяльності. Причиною цього є
слабка інтеграція вищої освіти в систему ринкових відносин в нашій державі,
тому для підвищення мотивації державних вищих навчальних закладів надавати
своїм студентам саме такі знання, які користувалися б попитом на ринку праці,
необхідно проводити моніторинг працевлаштування їх випускників, що навчалися за
державним замовленням, за набутими спеціальностями та за результатами
проведеного моніторингу скласти їх щорічний рейтинг. Місце ВНЗ у цьому рейтингу
повинно стати підставою для визначення державного замовлення на підготовку
спеціалістів, присвоєння йому статусу національного, рівня акредитації,
виділення частки державного фінансування. Така реформа дозволила б тісніше
пов’язати систему вищої освіти з потребами національної економіки, спонукаючи
вищі навчальні заклади до працевлаштування випускників та наданні їм необхідних
знань і навичок, стимулювала б конкуренцію між ВНЗ, змушуючи їх
вдосконалювати якість своєї освіти [4; 5].
Можливість проведення моніторингу з метою
аналізу та прогнозування ринку праці дозволить уніфікувати його потреби з
відповідною підготовкою фахівців.
Прогнозування і планування ринку праці,
зокрема держзамовлення, — це складне завдання макроекономічного планування, яке
потребує серйозного наукового розроблення, з математичним підґрунтям,
ураховуючи сотні змінних з великою невизначеністю, з бездоганною статистичною
базою тощо [7].
Це підтверджує необхідність у створенні
експертної системи моніторингу ринку праці, яка на основі існуючих даних,
визначених умов дозволить спрогнозувати необхідну кількість фахівців,
запропонувавши рекомендації до перепідготовки існуючих [3].
На підставі інформації, зібраної в ході
моніторингу, будуть отримані об’єктивні дані і прогноз про вакантні і
створювані робочі місця, звіти про кваліфікаційні вимоги до фахівців, рейтинг
працедавців, прогноз популярності спеціальностей, мотиваційні чекання, звіт і
прогноз структурного безробіття. Одержувачами виступлять економічно активне
населення, державні і міжнародні інститути, підприємства України.
Результати моніторингу будуть корисні для
прогнозування і макроекономічного планування майбутніх потреб у фахівцях, для
того, щоб ВНЗ орієнтувалися, які кадри необхідно готувати. Завдяки регулярному
моніторингу вже незабаром можна буде отримати прогноз потреби у фахівцях на 2–5
років.
Література:
1.
Галіцин В. К.
Структурно-функціональний аналіз та моделювання розвитку економіки : Монографія
/ В. К. Галіцин, О. П. Суслов,
О. В. Галіцина, Н. К. Самченко. – К. : КНЕУ, 2013. –
377 с.
3.
Нєлєпова А. В.,
Тверезовська Н. Т. Проектування експертної системи «Моніторинг ринку
праці» для формування державного замовлення на підготовку фахівців. –
Електронний ресурс: http://mnau.edu.ua/files/ 02_02_01_10/nelepova/2012-nelepova-pesmrp.pdf.
6.
Про державне
замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих
кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів для державних
потреб у 2015 році : Постанова Кабінету Міністрів України; Перелік від
01.07.2015 № 462 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/
462-2015-%D0%BF.