Рибакова
Л.П.
здобувач
кафедри бухгалтерського обліку
Львівська
комерційна академія
Принципи формування
облікової політики підприємства
В умовах ринкових відносин
бухгалтерський облік будь-якого підприємства – суб’єкта господарювання, вимагає
ведення бухгалтерського обліку за відповідними правилами, в межах загальних
принципів і положень, затверджених законодавчими актами України [1, c. 17]. Обираючи такі правила та затверджуючи
їх внутрішніми нормативними документами, підприємства формують облікову
політику, тобто свою політику в сфері бухгалтерського обліку.
Офіційно поняття “облікова
політика” у міжнародну практику обліку введено Міжнародним стандартом
бухгалтерського обліку 1 “Розкриття облікової політики” у 1975 р. Зокрема,
відповідно до першої редакції Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1
“Розкриття облікової політики” облікова політика – це певні принципи, основи,
домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та
подання фінансових звітів [3, c. 53].
В Україні облікова політика на
законодавчому рівні регламентується Законом України “Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні”[8].
Як свідчать дослідження, думки
вчених стосовно трактування поняття “облікова політика” різняться.
Так група вчених у складі Ф. Ф.
Бутинця, М. І. Кутера та
М. В. Кужельного [1,4, 5], дотримуються думки, що облікова політика – це
не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов
господарювання, а й вибір методики обліку, яка дає змогу використовувати різні
варіанти відображення фактів господарського життя. У широкому розумінні її
можна визначити як управління обліком, а у вузькому – як сукупність способів
ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку) [8].
Своєю чергою Т. Кучеренко та Л. Г.
Ловінська [7, c. 4] вважають, що
облікова політика це сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються суб’єктом господарювання для ведення поточного обліку,
складання та подання фінансової звітності в межах, визначених Законом України
“Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку, іншими нормативними документами [8].
З огляду на потреби управління
підприємством трактують поняття “облікова політика” М. С. Пушкар та М. Т.
Щирба, вказуючи, що це конституція підприємства, яка передбачає права і
обов’язки системи обліку з приводу формування інформаційних ресурсів для
менеджерів [9, c. 4]..
Порядок формування облікової
політики підприємства прямо залежить від інтересів як зовнішніх так і
внутрішніх користувачів. Тому при розробці ієрархії суб’єктів інтересів
підприємства домінуючі позиції повинні належати власникам та керівництву
підприємства. При цьому важливим моментом є забезпечення можливості об’єктивно
та своєчасно власнику (керівнику) бачити результати діяльності як підприємства
загалом так і структурних підрозділів зокрема.
Отже метою облікової політики у
процесі ведення як фінансового так і управлінського обліку є створення
оптимальної, узгодженої та впорядкованої системи інформаційного забезпечення
для складання достовірної звітності та прийняття ефективних управлінських
рішень на її основі.
Відповідно до Закону України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” при формуванні облікової
політики підприємства необхідно враховувати основні принципи бухгалтерського
обліку: обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність;
безперервність; нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання
сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий
вимірник; періодичність. Однак, ринкові умови господарювання та входження
України у загальноєвропейський економічний простір вимагають, щоб в обліковій
політиці передбачалися процедури з формування інформації для забезпечення таких
функцій управління: планування, організації, координації, мотивації, контролю.
З огляду на це, при формуванні
облікової політики варто враховувати і такі принципи:
– принцип системності, що
передбачає збирання, класифікацію, оброблення, аналізування і формування різних
видів облікової інформації для визначення економічної стратегії підприємства;
– принцип комплексності, який
передбачає вивчення й оцінювання подій, що виникають під впливом на
господарську систему технічних, економічних, соціальних, екологічних,
політичних та інших значимих чинників;
– принцип наукової
обґрунтованості, що полягає в узгодженості з НТП, законами економічного
розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно–правовою базою;
– принцип ефективності та
планомірності, що забезпечує спрямування облікової політики на вирішення як
поточних, так й довгострокових завдань розвитку підприємства, за умов існування
ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої мети;
– принцип профілактики, який
виконує запобіжну функцію, створюючи умови для своєчасного інформування
управлінського персоналу підприємства про відхилення від планових чи
нормативних величин витрат та результатів діяльності, для можливої корекції
управлінських рішень;
– принцип “селекції” передбачає,
що інформація, яка надається на кожному рівні виробничої системи, має бути
необхідною і суттєвою для прийняття управлінських рішень;
– принцип сумісності особистих,
регіональних і державних інтересів [6, с. 164].
Отже, виходячи з запропонованих
принципів формування облікової політики підприємства, можна стверджувати, що
вона покликана забезпечувати інформаційне моделювання господарських систем і
виконувати в повному обсязі функції управління: планування, облік та формування
звітності, економічний аналіз, контроль та прогнозування.
Література
1.
Барановська Т. В. Облікова політика підприємств в
Україні: теорія і практика : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук:
спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз і аудит” / Т. В. Барановська. – Житомир, 2004.
– 283 с.
2.
Бутинець Ф. Ф. Витрати виробництва та їх
класифікація для потреб управління / Ф. Ф. Бутинець // Проблеми теорії та
методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу : міжнар. зб. наук.
праць. – 2012. – № 1 (22). – С. 11-18. – (Серія “Бухгалтерський облік, контроль і аналіз”).
3.
Дроздова Т. Облікова політика підприємства: структура,
формування, зміна / Т. Дроздова // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – № 8.
– С. 52-56.
4.
Кужельний М. В. Теорія бухгалтерського
обліку / М. В. Кужельний, В. Г. Лінник. – К. : КНЕУ, 2001. – 334 с.
5.
Кутер
М. И. Бухгалтерский учет : основы теории : учебник / М. И. Кутер. – М. :
Экспертное бюро, 1997. – 496 с.
6.
Куцик П. О. Шляхи підвищення ефективності діяльності
облікової служби підприємства в умовах наявності відокремлених підрозділів /
Куцик П. О., Герасименко Т. О., Коваль Л. І.; [ред. кол. Г. І. Башнянин, В. В.
Апопій, О. Д. Вовчак та ін.] // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів
: Видавництво Львівської комерційної академії, 2011. – Вип. 34. – С. 163-166. –
(Серія економічна).
7.
Ловінська Л. Г. Бухгалтерський облік :
[навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни] /
Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна. – К. : КНЕУ, 2002. – 370 с.
8.
Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні:
Закон України від 16.07.1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada. gov.ua.
9.
Пушкар М. С. Теорія і практика формування
облікової політики : монографія / М. С. Пушкар, М. Т. Щирба. – Тернопіль :
Карт-бланш, 2010. – 260 с.