Педагогика / Проблемы подготовки специалистов

Оловаренко Олена Іванівна

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Актуальні питання запровадження технології тьюторського супроводу у підготовці майбутніх учителів початкової школи

Зміна української системи вищої професійної освіти безпосередньо пов’язана з приєднанням України до Болонського процесу, що являє собою поетапне створення країнами Європи єдиного Європейського простору вищої освіти (ЄПВО). Основна мета держав-учасниць – досягнення порівнянності й гармонізації національних освітніх систем вищої освіти.

У сучасній системі освіти відбувається трансформація основного призначення професії вчителя. Якщо раніше воно зводилося до передачі узагальненого соціального досвіду учням, то сьогодні педагог повинен виконувати функції путівника освітніми траєкторіями й гаранта виконання умов для індивідуального розвитку кожного учня. Освітня система постійно звертається до цінностей, потреб та інтересів особистості, що зумовлює актуальність вивчення діяльності вчителя в аспекті удосконалення його професійної компетентності, в результаті чого і спостерігається перехід від керівництва до більш результативної позиції – тьюторства.

Поняття «тьютор» (англ. Tutor від лат. Tutor – спостерігаю, дбаю) має кілька значень. Тьютор в американському варіанті – викладач, який дає приватні уроки, а в британському – це викладач університету або колледжу. Тьютор визначається також як 1) домашній учитель, гувернер; 2) а) викладач, наставник групи (в університеті); б) репетитор; 3) підручник (особливо у грі на музичних інструментах); 4) а) наставник (у школі); б) старшокласник, який допомагає у навчанні молодшим школярам; 5) юридичний опікун, піклувальник [2].

Варто відзначити, що Тьюторство – це продукт англійської системи освіти, спрямований на індивідуалізацію процесу навчання. Саме індивідуалізм є стрижнем тьюторської моделі супроводу студентів. Феномен тьюторства зародився приблизно в XIV ст. в класичних англійських університетах – Оксфорді та Кембриджі. Оскільки відмінною рисою університетської спільноти того часу і головною, що об’єднує всіх цінністю була свобода, то студент сам вирішував, які предмети вивчати і курси якогось професора слухати. Тьютори, а це здебільшого були бакалаври, які не отримали посади при університеті, допомагали школяру визначитися з вибором предмета або професора. Можна сказати, що тьютор здійснював функцію посередництва між професором і студентом [1].

Проблема підготовки педагогів до супроводу навчальної діяльності учнів широко висвітлена в працях класиків педагогіки П. Блонського, П. Бунакова, В. Водовозова, Н. Пирогова, Д. Семенова, К, Ушинського, І. Яковлєва та ін.

Сутність тьюторської діяльності, функції педагога, що здійснює тьюторський супровід учнів, розглядалися в роботах Н. Борисової, В. Давидова, С. Дудчик, Т. Ковальової, А. Тубельського, П. Осипова, Г. Сурніної, Д. Ельконіна і ін.

Тьютор (в умовах школи) – це той, хто організовує умови для конструювання й реалізації індивідуальної освітньої траєкторії;

Тьюторство в сучасній освіті – це педагогічна позиція, пов’язана зі спеціально організованою системою освіти. «Навчальний процес, режим і характер занять складаються, виходячи з пізнавальних інтересів, нахилів, здібностей, особливостей сприйняття учнів. Рушійні сили у ньому – це педагог-тьютор і його підопічні. Тьютор супроводжує учня в його опануванні способами нової діяльності» [3].

Тьютор – не тільки організатор навчання, але ще індивідуальний тренер. Певну кількість годин на день він зобов’язаний перебувати в зазначеній йому аудиторії (класі) і приймати учнів для індивідуальної бесіди, особистої консультації. Саме так невстигаючі учні можуть з’ясовувати для себе те, що не зрозуміли на уроці. Тьютор зобов’язаний стежити за навчальними успіхами школярів.

Як учитель, що веде навчальний процес, тьютор повинен: проводити індивідуальні (увідне (вступне) і підсумкове (заключне) заняття з учнями; забезпечувати правильне та ефективне використання відповідного навчально-методичного супроводу навчального предмета.

Таким чином, тьюторство передбачає формування в учителів творчих компетентностей, готовності до перенавчання, уміння навчатися протягом усього життя, вибирати й оновлювати професійний шлях.

Підводячи підсумки, зауважимо, що тьюторство – це культура, що формувалася в історії паралельно культурі викладання й навчання, а тьютор – це, перш за все, наставник, посередник, людина, яка вчить самостійно вирішувати навчальні проблеми.

Тьютор в педагогічній діяльності займає позицію супровідника процесу освоєння нових знань і нової діяльності; це людина, яка підтримує процес самоосвіти та індивідуального розвитку учнів. Тому, на сьогоднішній день головним завданням системи педагогічної освіти є надання допомоги майбутнім учителям і працюючим спеціалістам у формуванні нової професійної ролі, в освоєнні ними технології тьюторського супроводу та впровадженні ними цих технологій у практику роботи освітніх установ.

Література:

1. Ковалева, Т.М. Возможности тьюторского сопровождения в современном вузе // http://www.thetutor.ru/ higher/article01.htm

2. Колодкина, Л.С. Тьюторство как компонент многоуровневого сопровождения студентов в контексте вариативной педагогической практики // Образование и общество. – 2010. – № 4. – С. 22-27.

3. Колосова Е.Б. Тьютор как новая педагогическая профессия / Е.Б. Колосова. – Москва : Чистые пруды, 2008. – 32с.