Філологічні науки / 4.
Синтаксис: структура, семантика, функція
к. філол. н., доц. Єщенко Т.А.,
Львівський
національний медичний університет
імені Данила
Галицького, Україна
Концепт
«Пам’ять» як виразник текстової категорії зв’язності
Постановка проблеми. Однією з найважливіших
категорій тексту є зв’язність, яка зумовлює розвиток теми та забезпечує
цілісність, інтегрування тексту. Розглядувана категорія виявляється у процесі структурування словесного цілого, поєднання його частин та елементів. У мовознавчій науці цю
категорію називають по-різному: лексична
солідарність (Е. Косеріу), ізотопія (А. Греймас), змістова зв’язність, або когерентність (Р. Богранде), рекурентність (В. Скалічка), зовнішня
злитість (В. Кожевникова), інтегративність (I. Гальперін). Залежно від параметру класифікації
(за структурою, спрямованістю, глибиною) розрізняють зв’язність: граматичну, семантичну, ономасіологічну, смислову, асоціативну, структурну, композиційну,
референційну, прагматичну, образну тощо.
На асоціативну
смислову зв’язність тексту вказують домінувальні теми, ключові слова. Адже на
підставі сенсорних механізмів свідомості мовця здійснюється метафоричне
асоціювання чи образне конструювання всього словесного цілого.
Мета розвідки – описати домінувальне слово-концепт «пам’ять» як одиницю вираження
текстової категорії зв’язності на прикладі української поезії 90-х років ХХ
століття.
Тезовий виклад основного матеріалу. Аксіологічне спрямування
метафори відбиває орієнтацію духовних цінностей поетів, які знаходять своє
втілення і бачення у фактах мови. Лексико-семантичним епіцентром метафоричних
контекстів цього плану постає ключове слово-концепт з культурологічною
семантикою пам’ять, Така аксіологічно
значуща одиниця становить пріоритетно-концептуальне ядро світобачення мовців
досліджуваного часового зрізу - 90-і роки ХХ ст. і набуває оригінальної
інтерпретації та новітнього метафоричного моделювання через авторські
образно-художні парадигми.
І. Концепт «пам’ть» - людина: «Зайшов до мене ввечері на каву // Хлопчина-спомин - вічності
дитя...» (Г. Лучків); «Вчорашні тихі
дні, немов маленькі втрати. / Поволі позіха
бабуся Пам’ять. Смерк / її не
прожене, неначе їй начхати / на цей
марудний дощ, на сивий феєрверк …» (Анатолій Дністровий); «І плющить очі // пам’ять-боягузка...»
(О. Мороз).
ІІ. Концепт «пам’ть»
- птах. Апробованими образами національної міфопоетики, які увійшли до
активного тезаурусу носіїв української мови і засвоїлися поетичним поколінням
90-х років минулого століття є зоометафори, що обумовлюють існування в українській
поезії художньо-образної парадигми «пам’ять-птах», виявляючи специфіку
мовно-культурного середовища кінця ХХ століття. За зорово-пластичним, зображувальним
принципом метафоризації через зоосемантичне ототожнення пам’ять-птах реалізуються приховані семи «гніздитися», «літати», «тріпотіти» абстрактного слова-концепта «пам’ять». Вказані метафороутворення
належать до образів, що повторюються у національній поезії і відтворюють
культурно-мовну традицію картини світу українців: «Були ще дні бетонних буднів / і ночі, що губили сни. / Але так дивно,
незабутньо / відчути раптом восени: / як тихо пам’ять відлітає / в майбутні сни — тривожний клин.. / Все, що
боліло, заростає / грядущим болем - як полин» (Віктор Виноградов); «І цей прийом чаклунський, може, / Дасть волю
занапащеному мозку, / Де спогади
вгніздились чорнограєм / І цвінькають синиці безпорадні. / Скажи мені… Та
ні, чекай. / Коли вуста розтулиш – збрешеш. / Живи собі. Собі співай»
(Поліна Михайлюк); «Ніби сон твоя постать в снігах, / ніби тінь
від минулої ночі. / Ти прийшов! Знову спогадів
птах / у душі моїй дзвінко тріпоче»
(Надія Дичка); «Невідлетну пам’ять я заповню вами / як зорю вечірню засвічу вгорі…»
(Віктор Виноградов). Метафори «пам’ять
відлітає», «спогади вгніздились»,
«птах спогадів тріпоче» - це
художньо-образне, небуденне бачення авторами психо-фізіологічних властивостей
процесу пам’яті - забування, запам’ятовування, пригадування.
ІІІ. Концепт «пам’ть» - тварина. Ментально-вербальне буття
художнього концепту «пам’ять» в ідіостилі дев’яностих років минулого століття локалізує
у собі різні асоціативні комплекси, погляди, знання авторів про артефакт, що
співвідноситься з вказаною лексемою, способи його сприймання і фіксування у
зоометафорі, пор.: «Щось рідне є у теплій
гіркоті: / Це спогад їжаком тривожить трави… / Величний
степ! Мій борг пробачиш ти, / Але на жаль, це виняток із правил» (Марина
Брацило); «Тільки пам’яті пес
безпорадний / Всіх слідів не зуміє взяти» (О. Малашевський).
ІV. Концепт «пам’ть» - рослина: «Говори, не мовчи, бо забракне думок, / щоб прогнати напружений спокій.
/ Бог сканує цей світ, щоби пам’яті мох
/ покривав найрідніші із копій....»
(Анатолій Дністровий).
Висновки. Психосемантичний зв’язок у свідомості поетів досліджуваного періоду аксіологічного
концепту, за яким стоять не емпірично пізнавані предмети і явища об’єктивної
дійсності, а явища духовного світу людини, його внутрішнього життя, майже
недоступні зовнішнім спостереженням, зі світом людей, тварин і рослин, ґрунтується
на сублогічній, індивідуально-авторській рефлексії поетів-дев’яностівців, їх
особистісному тезаурусі і виражаються у наведених вище образно-художніх
парадигмах. Це вказує на асоціативну
смислову зв’язність поетичних текстів 90-х років ХХ століття, вербалізацію культурного
концепту «пам’ять» через слова, що
характеризують людську індивідуальність, її психічний модус, а також лексичне
виявлення базового поняття культури української мовноспільноти, її духовного
життя через зооморфну та ботаноморфну метафорику. Останнє дозволяє мовцям
відобразити гуманістичне ставлення до природи в аксіологічних художньо-образних
номінаціях, розширює і збагачує семантичний зміст вказаного слова, вказує на
пантеїстичне сприймання поетами-дев’яностівцями світу і Всесвіту. Переконуємося:
на підставі сенсорних механізмів свідомості мовця здійснюється однакове метафоричне
асоціювання (пам’ять – жива істота) чи образне конструювання всього словесного
цілого.
Література
1. Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. пос. для студентів ВНЗ
[Текст] / Т.А. Єщенко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 264 с.