Психологія і соціологія/ 5. Психолого-виховні проблеми розвитку особистості у сучасних умовах.

Козлова Т.Г.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Формування моральної культури студентів вищих навчальних закладів

Нинішній світ викликів і загроз характеризується тим, що людство сягнувши небачених науково-технічних та інформативно-технологічних висот перебуває в стані духовно-моральної кризи. Через різку зміну орієнтирів з духовної сфери у матеріальний бік, виникла потреба у формуванні моральної культури людства, гуманізації всіх сфер життєдіяльності.

У формуванні моральної культури суспільства велике значення має духовна і функціональна еліта. Функціональна еліта – це висококваліфіковані фахівці у сфері виробництва, економіки, політики, права тощо, які своєю, частіше за все професійною діяльністю, створюють гуманістичні принципи організації суспільства, відповідають за їх реалізацію. Стосовно духовної еліти, вона творить майбутнє, головні моральні принципи гуманізації суспільства. М. Вебер до духовної еліти перш за все відносив пророків, мислителів, філософів, художників, вчителів, які є моральним прикладом для решти людей. Іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет виокремлював головну якість духовної еліти – моральний аристократизм, здатність не стояти над масою людей, а відповідати за їх життєвий стан, відповідально сприяти набуттю ними більш олюдненої моральної свідомості і життєвої практики. Перший президент Української Академії наук В.І.Вернадський пише про духовну еліту, як про геніальність, наближеність до космосу, ноосфери тощо. А всесвітньо відомий соціолог П.Сорокін навіть вважав, що вона має надприродне покликання.

Кожен з нас і суспільство в цілому повинні сприяти формуванню як духовної, так і функціональної еліти, адже без неї не може бути гуманістичного суспільства тому, що саме елітні носії моральної культури спрямовують наше життя на вище благо, вчать терпимому ставленню до людей, вмінню не заважати один одному, бережливому ставленню до світу, до природи, до свого минулого, а головне – вмінню передбачати і реалізовувати майбутнє за загальнолюдськими цінностями.

Отже, духовність і моральність людини – це не лише суспільні і соціальні проблеми, але психологічні та педагогічні, і у їх вирішенні надзвичайне місце належить процесу виховання, системі освіти. Гуманізація навчально-виховного процесу вищих навчальних закладах стала нагальною потребою нашого суспільства. Вона має бути спрямованою на пріоритетний розвиток у молоді високих моральних якостей, які служили б орієнтиром поведінки зрілої особистості протягом усієї її наступної діяльності. Відтак виникла необхідність формувати у студентів такі моральні якості, як справедливість, людяність, доброчесність, порядність, гідність, великодушність, милосердя та ін. Також виникає необхідність спрямування діяльності студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу до ідеалів добра, щирості, доброзичливості, на глибоке засвоєння моральних норм, тверді життєві принципи і стійкі непохитні переконання, віру в добро.

Стосунки «викладач-студент» потрібно будувати так, щоб створювати прецедент любові до ближнього, при цьому себе не принижувати, а морально укріплюватися, відтак викладачеві необхідно навчитися в суспільній, зокрема професійній діяльності, принципу ненасильства та миролюбства. Дуже важливо також вміння викорінювати в собі онтологічну агресивність, вміння вибачити і попросити вибачення за свої помилки, чи заподіяне зло. Це значить, що така людина вміє мирно вирішувати проблеми і жити за гуманістичним принципом плюралізму і консенсусу.

Специфіка педагогічної діяльності висуває підвищені моральні вимоги до педагога. Ці вимоги виступають як ідеал, до якого слід прагнути: мудра, добра, тактовна, авторитетна, вимоглива, освічена особистість, котра має власні тверді переконання та міцні моральні устої, талановитий вихователь, професійний фахівець, котрий викликає повагу і симпатію студентів і колег. Він сам повинен бути взірцем моральності, бо головним засобом виховання виступає його особистість.

Аналіз причини стану глобальних кризових явищ сучасності показує, що в кінцевому підсумку все залежить від духовно-ціннісних орієнтацій і моральної культури людської особистості. Адже особистість здатна досягти своєї вищої мети, реалізувати смисл свого життя тільки тоді, коли має мужність бути сама собою, як самодостатню цінність приймати самостійні рішення і реалізувати їх на добродійних началах, тобто таких, змістовність яких наповнена реальною турботою за гуманістичний стан суспільства.

Вища технічна освіта передбачає такий рівень самосвідомості творця технічного переутворення світу, коли перспектива розвитку суспільства залежить від його гуманістично-ціннісної орієнтації. Рівень цих орієнтацій повинен бути такого ґатунку, щоб не тільки реально усвідомлювати проблеми сьогодення, але й вирішення їх здійснювати з урахуванням так званих побічних наслідків, які за певних умов стають головними у формуванні перспективи майбутнього розвитку людства.

Література:

1. Гур В.І. Етика – вчення про смил життя: навч.-метод. посіб. / В.І.Гур, Т.М.Свідло, Н.В.Анацька та ін. – К.: НТУУ «КПІ», 2008. – 80 с.

2. Дьюї Д. Моральні принципи в освіті. / Д.Дьюї; пер. з англ. М.Я.Олійник. – Львів: Літопис, 2001. – 31 с.

3. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. / Г.Йонас. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.