Экономические науки/10. Экономика предприятия

Гуріна О.В., к.е.н., доцент, Таран Д.В., магістрант

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини вищого навчального закладу Університет «Україна», Україна

Проблеми розвитку інноваційної діяльності підприємств

На сучасному етапі модернізації економічної системи спостерігається падіння науково-технічного та виробничого потенціалу підприємств, фінансовий стан багатьох підприємств визнаний критичним, низьким є рівень життя та платоспроможності населення. Світова практика виходу підприємств з кризового стану за несприятливих ринкових умов, приводить до висновку про необхідність впровадження інноваційної діяльності, спрямованої на клієнт-орієнтований підхід до задоволення потреб споживачів.

Спонукальні мотиви до реалізації інновацій на підприємстві поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішнім мотивом інновацій може бути необхідність заміни асортименту, удосконалення продукції, упровадження нових технологій виробництва та управління з метою підвищення конкурентоспроможності на ринку. В умовах економіки України вирішальним стимулом до інновацій є зовнішні чинники, обумовлені зростаючими потребами та вимогами споживачів, економічною політикою держави, високою конкуренцією у галузі.

Однак технологічна відсталість більшості підприємств України не дає можливості упроваджувати та виробляти якісно нову конкурентоспроможну продукцію. У той же час визначальний вплив здійснюють незначні обсяги та низькі темпи інноваційної діяльності підприємств України. Протягом 2010–2015 рр. частка підприємств, які проводили інноваційну діяльність, до загальної кількості підприємств становила близько 19 %. У 2015 р. в порівнянні до 2010 р. майже на 30% зменшилася кількість, підприємств, які упроваджували прогресивні технологічні процеси, а їх частка в загальній кількості промислових підприємств за період 2010–2015 рр. скоротилася більш ніж у 1,5 рази.

Однак є позитивні тенденції до зростання кількості підприємств, які упроваджують нові технологічні процеси. Так, за 2010–2015 рр. їх частка зросла до 60 %. Менша кількість підприємств у зазначений період здійснювала комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів, освоювала нові види продукції.

Слід підкреслити відмінність інноваційного процесу від науково-технічної діяльності. Інноваційний процес не закінчується упровадженням, тобто появою на ринку нового продукту, послуги або технології. У міру розповсюдження (дифузії) інновація удосконалюється, набуває нових цінностей, корисності та інших споживчих властивостей. Це надає можливість освоєння нових сфер її застосування, пошуку нових ринків, а отже, нових споживачів, які сприймають її як удосконалений продукт для практичного використання.

Однак для українських підприємств є проблемним формування та нові підходи в управлінні реалізацією інноваційної політики, яке у сучасному стані частково залишилося адміністративним, а частково формується на засадах децентралізації, демократизації чинників мотивації, ринкової конкуренції та підприємництва.

Одним із основних індикаторів розвитку підприємства є конкурентоспроможність, оскільки у ній поєднано економічні, наукові, технологічні, виробничі, організаційні, управлінські та маркетингові чинники потенціалу підприємства, який втілюється у товарах і послугах, опосередковано конкуруючи на національному і світовому ринках.

Конкурентоспроможною буде вважатися така інноваційна продукція, комплекс споживчих та вартісних властивостей якої забезпечить задоволення потреб і вимог споживачів та еквівалентний прибутковий обмін такої продукції на гроші, ресурси або інший товар в умовах широкої пропозиції на ринку інших товарів-аналогів. Таке визначення надає можливість розвинути цю думку до нового поняття «домінуюча конкурентоспроможна інновація».

Домінуюча конкурентоспроможна інновація може бути визначена як новостворена (або суттєво вдосконалена) інноваційна продукція, котра займає домінуючі позиції на ринку, не має аналогів, а комплекс споживчих та вартісних властивостей якої забезпечує задоволення потреб і вимог споживачів та прибутковість підприємства у середньостроковому або довгостроковому періоді.

Конкурентоспроможність інновації на ринку, як і підприємства у цілому, може бути забезпечена тільки відповідним інноваційним потенціалом. У цьому сенсі сучасний маркетинговий менеджмент повинен забезпечити кореляцію функції маркетингу з іншими функціями підприємства з метою отримання прибутку та своєчасно виявити зміну потреб та умов ринку, мобілізувати потенційні можливості підприємства, задовольнити нові потреби споживачів. Тому координуюча роль маркетингового менеджменту інноваційної діяльності полягає у врахуванні ринкових вимог при реалізації планів інноваційної діяльності та контролі за їх реалізацією.

Таким чином, нами доведено, що сфера інновацій в Україні у минулому вивчалася в межах економічних досліджень науково-технічного прогресу. В нових умовах ринкової економіки дослідження цього напрямку доцільно проводити на базовому рівні господарської системи країни, основою якої є підприємства.

Література

1. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегія. Монографія / Тіньков А. В. – Львів, 2016. – 304с.

2. Солоха Д. В. Інноваційний розвиток як запорука забезпечення економічного зростання // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №6 (72) С.26.

3. Харжів Д. С., Собенко О. М. Активізація інноваційної діяльності та ефективність виробництва // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2015. – № 5. – С. 22 – 28.