Аспірант Урусов Андрій

К.е.н., доцент кафедри обліку та оподаткування Урусова З.П.

Запорізький національний університет

Загальні принципи формування стратегічної інноваційної політики підприємствами машинобудування України.

Стратегічне управління характеризується великою тематичною різноманітністю та наявністю різних поглядів на процес побудови стратегії. Велика робота з класифікації й аналізу розробок різних шкіл стратегій проведена Г. Мінцбергом та ін .[1].

Г. Мінцберг описує процес формування стратегії через п’ять складових: план (послідовність дій); прийом (методи досягнення цілей); патерн дій (характеристики поведінки організації); позиція (пошук найбільш вигідного положення компанії на ринку); перспектива (організаційне бачення). Таке представлення Г. Мінцбергом процесу формування стратегії є більш сучасним та наближеним до сьогоднішніх уявлень[2, с. 138].

К. Мейер описує шість ключових елементів системи управління інноваціями: лідерство і менеджмент; стратегічний напрямок; інноваційний процес; організація і персонал; оцінка результатів; корпоративна культура[3, c. 579].

К. Крістенсен [4, с. 94] вважає, що ключовими у процесі формування стратегії є фактори «підривного» зростання (вчасний початок інвестування в новий бізнес; відповідальність вищого керівництва; залучення команди кваліфікованих експертів; необхідність навчання персоналу). Автор наголошує, що ключовим елементом успішної стратегії є розроблення нового унікального продукту, який допоможе вийти на ринок «неспоживачів». Робота кардинально відрізняється від усіх, які описані вище, і містить прогресивні погляди на інновації та їх роль у конкурентоспроможності підприємства.

Дослідивши досвід закордонних авторів та розглянувши фактори зовнішнього і внутрішнього середовищ інноваційної діяльності підприємств машинобудування дозволило сформулювати загальні принципи вироблення інноваційної політики.

1. Цілеспрямовані інновації починаються з аналізу можливостей підприємця: насамперед, аналізуються джерела інноваційних можливостей.

2. Інноваційна політика вимагає концептуальності і сприйнятливості. Це випливає із сучасного розуміння парадигми, коли імперативом нововведень є необхідність дослідження ситуацій "на місцях", у глибині подій і одержання інформації про настрої і побажання потенційних споживачів [5, с. 82].

3. Щоб стати ефективною, інноваційна політика повинна бути простою і цілеспрямованою. Вона повинна бути підлегла виконанню тільки однієї задачі: диверсифікованість у цій справі не доречна. При цьому політика повинна проводитися не заради майбутнього, а заради задоволення потреби поточного періоду.

  4. Інноваційна політика повинна бути заснована на загальних принципах і підходах. У той же час кожен її варіант носить індивідуальний характер. Із цього погляду ефективна інноваційна політика не може носити універсального характеру.

5. Інноваційна політика повинна бути політикою, націленою на вихід на лідируючу позицію. Але це не означає, що ціль підприємницької діяльності - створення "великої справи". Лідером на ринку можна стати, завоювавши невеликий його сектор чи нішу, здійснюючи при цьому невеликий обсяг діяльності.
   6. Інноваційна політика повинна визначити сфері відмовлення, тобто тих напрямів, у яких підприємницька діяльність не принесе бажаних результатів, якщо з боку держави, громадськихорганізацій чи об'єднань суб'єктів ринку не буде надана та чи інша допомога. Інакше кажучи, варто чітко визначити свої цілі і задачі, місце і роль у системі ринкових відносин із приводу виробництва, реалізації й організації споживання конкретного виду продукції.

Зазначені загальні принципи установлюють взаємозв'язок між розвитком і формуванням інноваційної політики, носять системоутворюючий характер, установлюють границі інноваційної діяльності. При цьому вони дозволяють вивчати одне і теж явище з різних точок зору, вимагаючи застосування в кожному конкретному випадку своїх методів дослідження, свого інструментарію.

Література:

1. Минцберг Г. Школы стратегий. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегий менеджмента / Г. Минцберг, Б. Альстрэнд, Дж. Лэмпел – СПб.: Питер, 2001. – 336 с. – с. 308 .

2. . Минцберг Г. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегий менеджмента / Г.Минцберг, Б. Альстрэнд, Дж.Лэмпел – СПб.: Питер, 2001. – 336 с.

3. Meyer C. Relentless growth: how Silicon Valley innovation strategies can work in your business. / Meyer C. – New York: Free Press, 1998. – 347 с.

4. . Крістенсен К. Рішення проблеми інновацій в бізнесі. Як створити бізнес що росте і успішно підтримувати його зростання / К. Крістенсен, М. Рейнор; Пер. з англ. – М.: Альпіна Бізнес Букс, 2004. – 290 с.

5. Вачевський М.В. Економічна ефективність раціоналізації і винахідництва в сучасних умовах господарювання // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — № 12. — С. 80—89.