ДЕРЕНЬКО О.О.

аспірант, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ НА ОСНОВНИХ РИНКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ЇХ ДИНАМІКА

Європейський Союз нині виступає найбільшим імпортером риби та рибної продукції у всьому світі. У 2015 році торговельний дефіцит ЄС досяг граничної величини у 17,8 млрд. євро, тобто на 6 млрд. євро більше за торговельний дефіцит США та на 7 млрд. євро більше за торговельний дефіцит Японії. Дефіцит Європейського Союзу зростає з 2009 року, і в 2014 році він вже показав зростання на 7 %. При цьому дане зростання охопило сферу як мороженої, так і свіжої продукції. Не зважаючи на це, протягом 2009-2014 рр. спостерігалось поступове зростання самозабезпечення Європейського Союзу рибою та морепродуктами завдяки зростанню внутрішнього виробництва, яке становило за зазначений період 430000 тонн. Зростання самозабезпечення за такий шестирічний період спостерігалось за такими групами як донні, пелагічні та інші морські риби.

Протягом 2010-2015 років роздрібні ціни на рибу та морепродукти зростали. Найбільше зростання за річними показниками спостерігалось у 2011 році. Після цього темпи зростання щорічно знижувались. Найбільш популярним у споживачів видом були тунці. Їх споживання на одну особу у 2014 році становило 2,6 кг. Потому йде тріска, споживання якої суттєво збільшилось. Найбільш популярним продуктом аквакультури є сьомга. Сьомга є одним із видів, що має найбільшу вартість виробленої продукції у ЄС. Дана продукція займає третє місце серед найбільш споживаних видів риб у ЄС, і вперше у 2014 році її споживання становило 2 кг на одну особу.

Мідії є другим видом за популярністю з об’єктів аквакультури після сьомги, потім йдуть тропічні креветки. При цьому креветки повністю імпортовані. У державах-членах, що є прибережними до Середземного моря, перше місце у списку популярних об’єктів аквакультури займають лаврак та дорадо. Незважаючи на істотне падіння у рівнях споживання протягом 2013-2014 рр., оселедець залишається найбільш популярним видом риб і рівень його споживання на одну особу становить 1,2 кг на одну особу.

Іншими тенденціями та подіями, що значно вплинули на ринок продукції аквакультури Європейського Союзу у 2015 році, було продовження російських санкцій щодо заборони на імпорт, яке зробило необхідним пере направлення торговельних потоків, які до цього прямували до Росії, на інші ринки та споживання всередині Європейського Союзу. Проблемне питання коливання валютних курсів також значно вплинуло на ситуацію на ринку.

Як показали дослідження, важливим рушієм, крім тенденцій до підвищення цін та збільшення обсягів постачання, стало підвищення курсу євро до норвезької крони, долара США, китайського юаня, які у свою чергу досягли найнижчого рівня за десятиліття. Паралельно із зростанням важливості імпорту з Ісландії, євро подешевшав проти ісландської крони.

Протягом перших семи місяців 2016 року обмінний курс, який був у 2015 році, продовжував свою тенденцію щодо норвезької та ісландської крон, з підвищенням курсу євро до норвезької крони (+ 9 %) та зменшенням до ісландської (- 5 %). Крім того, співвідношення євро-долар залишалось незмінним протягом зазначеного періоду. Від початку 2016 року до липня фунт стерлінгів дещо ослабився у порівнянні з євро (- 11 %), під впливом референдуму щодо членства в Європейському Союзі, що відбувся у червні 2016 року. У перші сім місяців 2016 року фунт стерлінгів втратив у порівнянні з євро 6 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Європейський Союз є головним торговцем рибою та морепродуктами у світі за вартістю. У 2015 році загальна зовнішня торгівля Європейського Союзу (імпорт плюс експорт) складала 26,81 млрд. євро, тобто зросла на 6 % від 2014 року. Китай посів друге місце за вартістю торговельних операцій з рибою та морепродуктами після Європейського Союзу з25,73 млрд. євро, тобто зростання становило 13 % від 2014 року. Внутрішнє споживання Європейського Союзу забезпечувалось значною мірою за рахунок імпорту, особливо з Норвегії (4,83 млрд. євро). У цілому, основними продуктами, що імпортувались до Європейського Союзу, були морожені та приготовані продукти. Основними видами, що імпортувались, були креветки, тунці, тріскові, рибне борошно. Протягом 2013-2014 рр. збільшились обсяги постачання як продукції рибальства (на 11 %), так і аквакультури (на 2 %).

Також, як показали проведені дослідження, вилучення риби для використання у технічних цілях коливались від 2009 року у зв’язку з коливаннями обсягів вилучення піщанки. Коли квоти на вилучення піщанки 2013 року зменшились на 22 %, улови впали на 26 %.

Таким чином, постачання риби на ринки Європейського Союзу забезпечується як за рахунок власного виробництва, так і за рахунок імпорту. Ступінь самозабезпеченості – який обраховується як співвідношення власного виробництва Європейського Союзу (рибальства та аквакультури) до загального видимого обсягу споживання на ринку ЄС – зріс з 44,5 % до 47,5 % протягом 2013-2014 рр., незважаючи на зростання обсягів споживання. Варто зазначити, що значна частина цих позитивних змін пов’язана з збільшенням обсягів вилучення видів, які не повністю вивантажуються виключно у портах Європейського Союзу (тунці, дрібні пелагічні). Це означає, що виробництво у Європейського Союзу у змозі забезпечити зростання попиту риби та рибної продукції на ринку.

Список літератури:

1. Вдовенко Н.М. Державне регулювання розвитку аквакультури в Україні: Монографія / Н.М. Вдовенко. – К. : Кондор-Видавництво, 2013. – 464 с.

2. Вдовенко Н.М. Сучасна парадигма регулювання розвитку галузей аграрного сектору в умовах глобального дефіциту продовольства / Н.М. Вдовенко, Ю.А. Хижняк // Science Rise. – 2015. – № 2/3 (7). – С. 20–26.

3. Кваша С.М. Аквакультурне виробництво: від наукових експериментів до промислових масштабів / Кваша С.М., Вдовенко Н.М. // Інвестиції практика та досвід. – 2011. – № 20. – С. 7–11.