Чіжова Н.В.

Національний технічний університет України «КПІ ім. Ігоря Сікорського», Україна

СИТУАЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ПОВЕДІНКОВИХ СТЕРЕОТИПІВ

Зміни в сучасному українському суспільстві, які відбуваються на всіх рівнях ведуть за собою і переоцінку освітніх орієнтирів. Якщо раніше метою вищої освіти було формування у випускника ґрунтовних знань, умінь та навичок, то тепер, з доступністю будь-якої інформації акцент зрушується на формування у студентів навичок навчання, здатності та бажання до самовдосконалення та самоосвіти. Важливою ознакою майбутнього фахівця є також здатність до ефективного спілкування, володіння основними комунікаційними техніками як рідною так і іноземною мовами, наявність адекватних та продуктивних комунікаційних та емоційних стереотипів, які безпосередньо впливають на успішність соціальних та особистісних відносин.

На переконання Г. А. Берулави та М. Н. Берулави поведінка це вид психічної активності, який не усвідомлюється людиною на етапі її здійснення, однак в подальшому може бути проаналізований. Вчені вважають, що в психічній активності людини велику роль грає не раціональна і продумана діяльність, а несвідомі автоматизовані шаблони поведінки – поведінкові стереотипи. Важливе значення в процесі спілкування, безперечно, мають комунікативні стереотипи, коли в певних ситуаціях людина користується стійкими шаблонами, кліше, фразами. Існують навіть емоційні стереотипи, коли людина певним чином виражає свої емоції, переживання, ставлення до інших чи до ситуації [1, c.12].

Низка вчених дійшла висновку, що автоматична, стереотипна поведінка є характерною для сучасної людини, яка має велику кількість контактів в безлічі ситуацій впродовж одного дня і така поведінка є найбільш доцільною, а інколи і єдиною можливою. У. Джеймс стверджував, що майже всі наші щоденні справи абсолютно автоматичні та типові, навіть лексичний словник кожної людини та її форми та висловлювання настільки часто повторюються, що справді можуть вважатися шаблонами.

Ситуація – це сукупність умов (внутрішніх і зовнішніх), така динамічна система взаємостосунків, яка спонукає особистісну потребу в цілеспрямованій діяльності і живить цю діяльність. Під ситуацією, в методиці навчання іноземної мови, розуміють комплекс певних обставин, характерних для реальних життєвих або професійних подій. Роль ситуацій в навчанні іноземної мови важко переоцінити, оскільки вони є дієвим засобом мотивації та стимулювання. Представляючи собою «фрагмент дійсності», ситуація дає можливість пов'язувати мовні реакції студентів з певними життєвими обставинами. Основною метою кожної ситуаційної вправи є залучення студентів до вирішення загальної або професійної проблеми [2].

На заняттях ми часто пропонуємо студентам молодших курсів ситуації, в яких вони мають уявити себе відомою людиною, яка розповідає про свої винаходи, або героєм книги, який має вирішити складне питання, або навіть клієнтом компанії, що здійснює мрії. Такі ситуації важко назвати життєвими, але вони спонукають студентів до творчого пошуку, активізуючи їх зацікавленість. Інколи перша реакція на такі ситуації досить стримана: студенти нарікають на свою не креативність, вимагають збільшити кількість часу, відведеного на підготовку до завдання. З часом вони звикають до подібних ситуацій і сприймають їх з великим захопленням.

При виконанні ситуаційних вправ навчальна мета відходить на другий план, поступаючись місцем комунікативній, мова виступає не у вигляді штучного навчального говоріння, обумовленого необхідністю виконувати абстрактне завдання вчителя або прагненням отримати оцінку, а у вигляді природного акту, спрямованого на задоволення потреби в комунікації. В процесі усного спілкування формування висловлювань відбувається під впливом чинників, які є зовнішніми по відношенню до мови: обставини, в яких відбувається комунікація, і відносини між предметами і явищами дійсності, що знаходять своє відображення у висловлюваннях. Сукупність цих обставин і відносин становить мовну ситуацію.

На основі ситуаційності можна диференціювати різні мовні конструкції в залежності від типу мовної ситуації, яку вони відображають. Так, висловлювання, що відображають однакові ситуації і оформлені однаковими мовними засобами, складають одну мовну конструкцію (модель). Якщо лексична заміна відбувається в межах даної ситуації відносин, то нова мовна конструкція не виникає. Втім однакові мовні моделі можуть використовуватись в різноманітних ситуаціях. Тому весь навчальний мовний матеріал повинен бути пропущений через достатню кількість нових ситуацій з метою розвитку активно-творчого оволодіння ним.

При складанні ситуаційних вправ завдання повинні бути сформульовані таким чином, щоб викликати в студентів певну мовну реакцію, яка має бути автоматизована на мовному матеріалі. Опис ситуації має бути коротким і цілеспрямованим, без перевантаження деталями з додатковими відомостями. Перш ніж залучити студентів до певної ситуації, їм необхідно представити деякі моделі, ознайомити з необхідними лексичними конструкціями та пояснити особливості їх вживання.

Систематичне використання ситуаційних вправ на заняттях з іноземної мови має призвести до створення мовних та поведінкових стереотипів та забезпечення вільного володіння студентами усним мовленням.

Література:

1. Берулава Г.А., Берулава М.Н. Новая методология развития личности в информационном образовательном пространстве / Г.А. Берулава, М.Н. Берулава // Педагогика. – Москва, 2012. – №4. – С. 11-20.

2. Каргина Е.М. Использование ситуативных упражнений при введении и активизации иноязычной лексики // Психология, социология и педагогика. 2014. № 11 [Электронный ресурс]. URL: http://psychology.snauka.ru/2014/11/3991 (дата обращения: 13.03.2017).