Дерев’янко І. В.

Харківська державна академія культури, Україна

Перспективи творчого використання педагогічних ідей християнського виховання підлітків у сучасній сім’ї та школі

У сучасному тлумаченні «християнське виховання» характеризується як складне багатогранне явище, що є системою духовно-морального становлення особистості християнина-підлітка, який через християнську віру, шляхом прояву вольових зусиль досягає християнських цінностей під керівництвом педагога-християнина, священнослужителя, батьків-християн. Іншими словами, християнське виховання підлітків це педагогічна система, яка має такі складові: суб’єкт впливу (підлітки) та ті, хто організує християнське виховання (батьки, вихователі, священики).

Метою християнського виховання є формування християнських цінностей у особистості, виховання християнина.

Завданнями християнського виховання є спасіння душі.

Методами християнського виховання є молитва, каяття, проповідь, приклад, тощо.

Формами християнського виховання є Богослужіння, церковні таїнства, паломництва, благодійна діяльність, піст.

Головними принципами християнського виховання є: православний погляд на людину як на образ і подобу Божу; побудова життя за вимогами християнської досконалості; принцип любові, відповідальності [1].

Педагогічними ідеями християнського виховання є: ідея християнсько-морального вдосконалення особистості; педагогічна ідея здійснення християнського виховання у практиці приватних християнських шкіл, недільних шкіл при церквах; у світських школах – при вивчені таких навчальних предметів як «Українська мова», «Українська література», факультативного курсу «Християнська етика» та ін.; педагогічна ідея поєднання мети, завдань, змісту, форм, методів, засобів, прийомів, принципів як теоретична основа християнського виховання підлітків; педагогічна ідея християнського виховання у православній сім’ї.

Сучасні освітяни виявляють інтерес до шляхів, методів, засобів християнського виховання підлітків. Зростає популярність недільних шкіл при українських храмах, де разом із Законом Божим та іншими релігійними дисциплінами викладається й окремі світські предмети. У сучасних світських школах проводяться акції милосердя за активної участі школярів.

Мережа навчально-виховних та позашкільних закладів Української Православної Церкви, яка є найчисленнішою і найвпливовішою християнською конфесією, щороку розширює свою діяльність.

Прикладом конфесійних шкіл можуть слугувати харківська християнська школа «Лєствіца», житомирська «Сяйво», ізмаїльська - «Стежинка», одеська - «Джерело».

Метою християнської школи «Лєствіца» є виявлення й розвиток позитивних задатків учасників навчально-виховного процесу в духовній, моральній, соціальній, емоційній, фізичній сферах; підвищення рівня компетентності школярів; забезпечення мотиваційної спрямованості; впровадження додаткових курсів/гуртків з базових дисциплін; підвищення рівня володіння учнями прийомами навчальної діяльності; проектування інноваційних методик вивчення предметів; робота з обдарованою молоддю.

Для успішного досягнення навчально-виховних цілей і завдань школа тісно співпрацює з батьками. Особлива увага приділяється морально-етичним цінностям, сімейним цінностям, культурно-історичній спадщині нашого народу.

В школі « Лєствіца » здійснюється педагогічно спрямований підхід до навчання. Місією школи є створення сприятливого простору з метою формування морально й фізично розвинутої особистості.

У школі проводиться активна позакласна робота. Зусиллями учнів проводяться різдвяний вертеп, вистави на біблійні сюжети, конкурси малюнків на біблійну тематику; учні пишуть літературні твори на біблійну тематику.

Благодійна робота школи, яка спрямована на допомогу дітям-сиротам в школі-інтернаті, полягає у тому, щоб поділитися своїми улюбленими іграшками. Практика відвідування дітей з онкологічними захворюваннями в дитячій лікарні сприяє вихованню у підлітків таких християнських цінностей як милосердя, співчуття, а також вміння підбадьорити тих, хто з різних причин опинилися на лікарняному ліжку.

У світській школі завданням діяльності сучасних класних керівників є така організація позакласної діяльності, як б сприяла розвитку християнських цінностей. Класний керівник послідовно навчає сприймати християнські цінності як незмінні супутники будь-якої людини; розуміти, що весь народний досвід, мудрість пронизані християнськими цінностями; вбирати все позитивне, що несуть у собі християнські цінності; усвідомлювати, що людина сама обирає між добром і злом і що, зрештою, вона сама несе відповідальність за свої вчинки перед Богом і ближніми.

Враховуючи педагогічні ідеї християнського виховання варто використати такий метод виховання як особистий приклад вихователя; більш широко залучати підлітків до благодійної діяльності; сприяти організації паломницьких поїздок підлітків до Святих місць, з метою формування у них християнських цінностей а саме: любов до ближнього, милосердя, співчуття, радість за успіхи оточуючих, любов до Бога, прочитання Святих.

Зважаючи на особливості сімейного виховання, християнське виховання дітей слід починати з юного віку. Підростаючу дитину потрібно навчати основ православної віри, милосердю, привчати до посиленої фізичної праці. Діти не повинні мати звички користуватися послугами сторонніх, але з раннього віку повинні обслуговувати себе в чому тільки можливо. Помітно, що ці діти більш виховані, слухняні, ввічливі, працьовиті та милосердні.

Християнсько-педагогічною аксіомою є ствердження про те, що обов’язком батьків є виховання дітей у вірі, а дітей – ставлення до батьків як до намісників Божих на землі; повага й турбота про них до кінця життя. Батьки мають надавати приклад християнського життя і віри (який і є методом християнського виховання) [1].

Батьки не в змозі примусити дитину бути такою, якою вони хочуть її бачити. Тому для дітей найважливішим є приклад благочестивого життя батьків, відчуття на собі їх жертовної, безкорисливої любові, ідеалом якої є любов Божої Матері до Ісуса Христа.

Література

1. Священник Евгений Шестун. Православная педагогика. — Самара: ЗАО “Самарский информационный концерн”, 1998. — 576 с.