Дерев’янко І. В.
Харківська державна академія культури, Україна
Перспективи
творчого використання педагогічних ідей християнського виховання підлітків у
сучасній сім’ї та школі
У сучасному
тлумаченні «християнське виховання» характеризується як складне багатогранне
явище, що є системою духовно-морального становлення особистості
християнина-підлітка, який через християнську віру, шляхом прояву вольових
зусиль досягає християнських цінностей під керівництвом педагога-християнина,
священнослужителя, батьків-християн. Іншими словами, християнське виховання
підлітків це педагогічна система, яка має такі складові: суб’єкт впливу
(підлітки) та ті, хто організує християнське виховання (батьки, вихователі, священики).
Метою
християнського виховання є формування християнських цінностей у особистості,
виховання християнина.
Завданнями
християнського виховання є спасіння душі.
Методами
християнського виховання є молитва, каяття, проповідь, приклад, тощо.
Формами
християнського виховання є Богослужіння, церковні таїнства, паломництва,
благодійна діяльність, піст.
Головними
принципами християнського виховання є: православний погляд на людину як на
образ і подобу Божу; побудова життя за вимогами християнської досконалості;
принцип любові, відповідальності
[1].
Педагогічними
ідеями християнського виховання є: ідея християнсько-морального вдосконалення
особистості; педагогічна ідея здійснення християнського виховання у практиці
приватних християнських шкіл, недільних шкіл при церквах; у світських школах – при вивчені таких навчальних предметів як
«Українська мова», «Українська література», факультативного курсу «Християнська
етика» та ін.; педагогічна ідея поєднання мети, завдань, змісту, форм, методів,
засобів, прийомів, принципів як теоретична основа християнського виховання
підлітків; педагогічна ідея християнського виховання у православній сім’ї.
Сучасні
освітяни виявляють інтерес до шляхів, методів, засобів християнського виховання
підлітків. Зростає популярність
недільних шкіл при українських храмах, де разом із Законом Божим та іншими
релігійними дисциплінами викладається й окремі світські предмети. У сучасних світських
школах проводяться акції милосердя за активної участі школярів.
Мережа
навчально-виховних та позашкільних закладів Української Православної Церкви, яка
є найчисленнішою і найвпливовішою християнською конфесією, щороку розширює свою
діяльність.
Прикладом конфесійних шкіл можуть
слугувати харківська християнська школа «Лєствіца», житомирська «Сяйво»,
ізмаїльська - «Стежинка», одеська - «Джерело».
Метою християнської
школи «Лєствіца» є виявлення й розвиток позитивних задатків учасників
навчально-виховного процесу в духовній, моральній, соціальній, емоційній,
фізичній сферах; підвищення рівня компетентності школярів; забезпечення
мотиваційної спрямованості; впровадження додаткових курсів/гуртків з базових
дисциплін; підвищення рівня володіння учнями прийомами навчальної діяльності;
проектування інноваційних методик вивчення предметів; робота з обдарованою
молоддю.
Для успішного досягнення навчально-виховних цілей і завдань школа тісно
співпрацює з батьками. Особлива увага приділяється морально-етичним цінностям, сімейним цінностям,
культурно-історичній
спадщині нашого народу.
В школі « Лєствіца » здійснюється педагогічно спрямований
підхід до навчання. Місією школи є створення сприятливого простору з метою
формування морально й фізично розвинутої особистості.
У школі проводиться активна позакласна
робота. Зусиллями учнів проводяться різдвяний вертеп, вистави на біблійні
сюжети, конкурси малюнків на біблійну тематику; учні пишуть літературні твори
на біблійну тематику.
Благодійна
робота школи, яка спрямована на допомогу дітям-сиротам в школі-інтернаті, полягає
у тому, щоб поділитися своїми улюбленими іграшками. Практика відвідування дітей
з онкологічними захворюваннями в дитячій лікарні сприяє вихованню у підлітків
таких християнських цінностей як милосердя, співчуття, а також вміння підбадьорити тих, хто з різних причин
опинилися на лікарняному ліжку.
У світській
школі завданням діяльності сучасних класних керівників є така організація
позакласної діяльності, як б сприяла розвитку християнських цінностей. Класний
керівник послідовно навчає сприймати християнські цінності як незмінні
супутники будь-якої людини; розуміти, що весь народний досвід, мудрість
пронизані християнськими цінностями; вбирати все позитивне, що несуть у собі
християнські цінності; усвідомлювати, що людина сама обирає між добром і злом і
що, зрештою, вона сама несе відповідальність за свої вчинки перед Богом і
ближніми.
Враховуючи педагогічні
ідеї християнського виховання варто використати такий метод виховання як
особистий приклад вихователя; більш широко залучати підлітків до благодійної
діяльності; сприяти організації паломницьких поїздок підлітків до Святих місць,
з метою формування у них християнських цінностей а саме: любов до ближнього,
милосердя, співчуття, радість за успіхи оточуючих, любов до Бога, прочитання
Святих.
Зважаючи на
особливості сімейного виховання, християнське виховання дітей слід починати з
юного віку. Підростаючу дитину потрібно навчати основ православної віри,
милосердю, привчати до посиленої фізичної праці. Діти не повинні мати звички
користуватися послугами сторонніх, але з раннього віку повинні обслуговувати
себе в чому тільки можливо. Помітно, що ці діти більш виховані, слухняні, ввічливі,
працьовиті та милосердні.
Християнсько-педагогічною
аксіомою є ствердження про те, що обов’язком батьків є виховання дітей у вірі,
а дітей – ставлення до батьків як до намісників Божих на землі; повага й
турбота про них до кінця життя. Батьки мають надавати приклад християнського
життя і віри (який і є методом
християнського виховання) [1].
Батьки
не в змозі примусити дитину бути такою, якою вони хочуть її бачити. Тому для
дітей найважливішим є приклад благочестивого життя батьків, відчуття на собі їх
жертовної, безкорисливої любові, ідеалом якої є любов Божої Матері до Ісуса
Христа.
Література
1.
Священник
Евгений Шестун. Православная педагогика. — Самара: ЗАО “Самарский информационный концерн”, 1998. — 576 с.