Бевз М.В., Манжурова Ю.В., к.е.н. Богацька Н.М.

 Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні аспекти управління трудовими ресурсами

 Взятий нашою країною курс на становлення інноваційно-інвестицій­ної моделі економіки з особливою гостротою поставив проблему фор­мування трудових ресурсів усіх видів економічної діяльності [2, c.61].

Уза­галі теоретичними аспектами сфери організації праці та управління персоналом займаються такі закордонні вчені, як А. І. Кочеткова, В, К. Куроч-кін, Е. Лазар, Дж. М. Малкомс, Р. Марра, А. Мар­шал, П. Милгром, Дж. Стігліц, Г. Фельдман, С. Шапіро, Н. Шеремет, Г. Шмідт і такі вітчизняні науковці, як Д. Богиня, О. Грішнова, Я. Крушельницька, Г. Щекін [3, c.32].

Трудові ресурси — це не лише соціально активне населення країни, а й найважливіша складова діяльності будь-якого підпри­ємства. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стра­тегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визнача­ють напрями подальшого розвитку.

Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з най­важливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкуренто­спроможності і розвитку [1, c.67].

Ринковий механізм управління трудовими ресурсами ефективно працює за умов розвинутої ринкової економіки та потужної сфери соціального за­хисту. Відсутність регульованого механізму управління  трудовими ресурсами у нашій країні приз­водить до нерівномірного розвитку регіонів: від­пливу трудових ресурсів з одних регіонів та кон­центрації їх в інших [3, c.32].

Управління трудовими ресурсами — це прикладний напрямок, що здійс­нює дослідження виробничого потенціалу країни чи регіону в розрізі трудових ресурсів, тобто всього населення, зайнятого в процесі суспільного виробницт­ва. Якість тру­дових ресурсів можна охарактеризувати декількома го­ловними ознаками, а саме:

1)  рівень здоров'я населення, його вплив на рівень трудової участі в про­цесі суспільного відтворення, якість та продуктивність праці;

2)рівень професійної підготовки, освіти та досвіду роботи на конкретних робочих місцях, професійно-освітній показник якості трудових ресурсів;

3)  рівень економічної свідомості населення, що полягає в поділі населен­ня на економічно активні та економічно пасивні групи;

4)якісний вміст індивідів, що мають підприємницькі здібності, як потен­ціал до подальшого розвитку недержавного виробничого сектору та сфери державного управління.

Серед пріоритетних теоретичних та практичних завдань управління тру­довими ресурсами слід назвати:

-  планування та прогнозування майбутньої чисельності трудових ресурсів з метою планування обсягів виробництва в певних галузях та на певних тери­торіях;

-  створення загальнодержавної системи професійної орієнтації, профе­сійної підготовки та перепідготовки працівників відповідно до прогнозовано­го обсягу та кваліфікаційної структури трудових ресурсів;

-  удосконалення системи нагляду за дотриманням безпеки праці на під­приємствах, організаціях, установах усіх форм власності з метою збереження фізичних та психологічних здібностей працівників як елементів народонасе­лення.

Метою діяльності у галузі управління трудовими ресурсами є не тільки забезпечення ефективної діяльності підприємства, а й задоволення потреб кожного робітника. Однією з трьох головних функцій управління трудовими ресурсами є управління соціально-демографічними процесами у вигляді допомоги сім’ям, будівництва й утримання об’єктів соціально-культурного призначення тощо.

На даний момент українська економіка характеризується майже повною відсутністю контролю з боку органів державного регулювання трудового законодавства, що є фундаментом для багатьох порушень. Серед найпоширеніших слід виділити: ненормованість робочого дня, відсутність чітких інструкцій і нормативів виконуваних робіт, відсутність чітко визначеного механізму нарахування заробітної плати, недотримання трудових договорів з боку роботодавців, порушення політичних та загальних прав людини. Все це негативно позначається на стані здоров’я населення та на якісних показниках трудових ресурсів.

Ефективне функціонування системи управління можливе лише за умови високого рівня кадрового потенціалу. Рівень кваліфікації персоналу повинен випереджати розвиток технології виробництва і системи виробничо – трудового процесу. Чим вищий загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання йому доводиться вирішувати, тим важливішою є потреба у трудових ресурсах високої кваліфікації [4, c.14].

Отже, можна зробити висновок, що від ефективного управління трудовими ресурсами залежить не тільки стан окремого підприємства, а стан економіки в цілому і життя кожної працездатної людини.

Список використаної літератури:

1.          Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – C. 67.

2.          Криклій А. С. теоретико-методологічні основи дослідження трудового потенціалу // економіка і держава. – 2005. – №8. – С. 61.

3.          Смачило В., Колмакова О. Формування механізму перерозподілу трудових ресурсів із застосуванням систем стимулювання праці.

4.          Яковенко Р. В. Місце категорій «людина» і «народонаселення» в системі сучасних соціально-економічних відносин // Актуальні проблеми економіки. – 2006. –  №1. – С. 14.