Пруський О.С.

Тернопільський національний економічний університет

Інституційний механізм організації

сучасних валютних ринків

Останні десятиліття розвитку світової економіки позначились колосальним зростанням міжнародного переміщення капталів та посиленням ролі валютно-фінансових відносин як на макроекономічному рівні окремо взятих країн так і на рівні міждержавних стосунків. При цьому, валютні відносини як на міжнародному, так і національному рівнях організовуються у межах валютних ринків, значення яких, з точки зору їх необхідності та впливу на інші економічні процеси, важко переоцінити. Багаточисельні господарюючі суб’єкти, керуючись певними економічними мотивами, постійно або епізодично виступають у ролі учасників валютних ринків, тим самим сприяючи формуванню попиту та пропозиції і встановленню ринкової рівноваги. Проте, не всі суб’єкти даного ринку відіграють однаково важливу роль та спричиняють однаково відчутний вплив на процеси його функціонування. На сучасному етапі розвитку економічних відносин на валютному ринку існує низка учасників, діяльність яких є домінуючою і значною мірою завдяки яким стає можливим ефективне функціонування цього ринку з позицій його організації. До таких суб’єктів належать, у першу чергу, банки, а також окремі небанківські фінансово-кредитні інститути та брокерські фірми, і їх, на нашу думку, слід класифікувати як інститути валютного ринку.

У процесі свого функціонування валютний ринок породжує систему відносин, в результаті реалізації яких будується складний механізм взаємодії між його учасниками та забезпечується можливість ефективного проведення валютних операцій залежно від ринкової кон’юнктури в певний момент часу. При цьому, як зазначалось, основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Це в першу чергу пов’язано з тим, що саме в них відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Комерційні банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Варто зауважити, що, крім задоволення заявок своїх клієнтів, банки також проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів, а в деяких банках даний вид діяльності займає першочергове місце. У зв’язку з цим валютний ринок прийнято розглядати як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комерційним банкам.

На наш погляд, ключова роль комерційних банків на валютному ринку пов’язана з тим, що саме вони є головними учасниками грошового-кредитного ринку в цілому, акумулюючи при цьому потреби економічних агентів у наданні різного роду фінансових послуг. Враховуючи направленість професійної діяльності банків, можна стверджувати, що операції на валютному ринку потрібно розглядати лише як невід’ємну складову останньої, оскільки без них комерційний банк суттєво позбувся б конкурентоспроможності та комплексності в обслуговуванні клієнтів, а також втратив би значну частину своїх прибутків. Таким чином, провідне місце банків на валютному ринку є цілком об’єктивним явищем, яке обумовлене типом їх діяльності – обслуговування грошово-кредитних відносин у суспільстві.

Потрібно звернути увагу, що діяльність комерційних банків на валютних ринках регламентується внутрішнім законодавством, яке визначає права та обов’язки банків, а також їх правила поведінки. Зрозуміло, що в країнах, де ринкові відносини перебувають у стадії розбудови, законодавство спрямоване не певні обмеження діяльності банків на валютному ринку, який також є об’єктом посиленої уваги з боку держави. У зв’язку з цим потрібно зауважити, що, залежно від форм валютної політики та системи валютного регулювання, в кожній країні формується своя структура валютного ринку.

Особливу увагу потрібно звернути на такі важливі інститути валютних ринків як центральні банки різних країн. Ці установи саме через механізм валютних ринків управляють валютними резервами, підтримують курс національної валюти, проводять валютні інтервенції, регулюють процентні ставки за вкладами у національній валюті, контролюють обсяг грошової маси в обігу. Зауважимо, що центральні банки окремих країн спричиняють суттєвий вплив на світові валютні ринки. До таких банків можна віднести центральні банки США (Федеральна Резервна Система), Великобританії, Європейський центральний банк, діяльність яких за переліченими вище напрямками може істотно вплинути на кон’юнктуру та динаміку міжнародного валютного ринку. Крім цього, необхідно зазначити, що центральні банки активно впливають на діяльність комерційних банків на валютному ринку.

Серед інститутів валютного ринку, які останнім часом стають досить активними його учасниками, можна виділити небанківські фінансово-кредитні установи. Проте, підкреслимо, що саме інвестиційні фінансові посередники проявляють найбільший інтерес до валютних ринків. Найбільш жвавими учасниками ринку виступають інвестиційні фонди, що здійснюють диверсифіковане управління портфелями активів, розміщуючи валюти у високоліквідні та надійні цінні папери урядів і корпорацій різних країн. Серед них найбільш відомими є фонд “Quantum” Джорджа Сороса, фонд “Dean Witter”, міжнародний хедж-фонд “Long-Term Capital Management”. В умовах лібералізації валютних ринків поява останніх пов’язана з необхідністю страхувати зростаючі валютний та кредитний ризики. Участь у їх створенні беруть, як правило, транснаціональні банки та інвестиційні фонди. Тому в хедж-фондах зосереджуються значні суми, що дозволяють не тільки страхувати ризики, але й здійснювати крупні спекулятивні угоди, здатні знизити курс валют невеликих країн. На думку окремих економістів, так сталось з валютами Малайзії, Індонезії та Гонконгу влітку 1998 року, що викликало різку реакцію цих країн та заборону на діяльність таких крупних спекулянтів на своїй території.

Важливо зазначити, що, хоча активними учасниками валютного ринку виступають інститути небанківського характеру (страхові і пенсійні фонди, інвестиційні компанії), вони часто використовують у якості посередників брокерські фірми, які є ще одним важливим різновидом інституцій валютного ринку, що виконують посередницькі функції у процесі здійснення депозитно-кредитних, конверсійних чи дилінгових операцій. Серед переваг роботи через брокера можна виділити анонімність здійснення угод, безперервність процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни. Проте, з розвитком електронних засобів міжбанківського зв’язку і здійснення валютних угод (Рейтер-дилінг, Телерейт) значення брокерських фірм на міжбанківському ринку знизилось, хоча вони продовжують відігравати значну роль в операціях приватних осіб і невеликих фірм. Також досить цікаво, що в середині 90-х років з’явились електронні брокери, які здійснюють, наприклад, в Токіо, значний обсяг операцій.

Оцінюючи систему відносин між суб’єктами валютного ринку, потрібно звернути увагу й на валютні біржі як поширену організаційну форму цього ринку. Відзначимо, що їхньою основною особливістю є наступне. З одного боку, валютна біржа – часто некомерційне підприємство, основне завдання якого полягає не в отриманні високого прибутку, а в організації торгів валютою і в мобілізації тимчасово вільних валютних ресурсів. Валютні біржі становлять так звані “організовані” валютні ринки. Проте, у світовій практиці спостерігається поступове та невпинне скорочення як самої кількості таких бірж, так і обсягів операцій на них. Хоча у деяких країнах (ФРН, Франції, Японії, країнах Бенілюксу, Скандинавії) і функціонують валютні біржі, але їхня роль є незначною, а головними функціями є встановлення курсу валюти та фіксація довідкових курсів валют. З 70-х років деякі операції з валютою здійснюються на товарних біржах (наприклад, валютні ф’ючерсні та опціонні операції на товарних біржах у Чикаго, Нью-Йорку).

На наш погляд, таке явище можна пояснити декількома причинами. По-перше, валютні біржі за свої послуги часто стягують суттєві комісійні, що призводить до того, що суб’єкти валютного ринку все рідше звертаються до послуг традиційних бірж і вони поступово згортають свою діяльність. По-друге, і це головне, – за останні десятиліття комерційні банки настільки стрімко увійшли на валютні ринки, що у них поступово зникла потреба користуватись послугами валютних бірж. У сучасних банків є усі організаційні та правові передумови організувати ефективний валютний ринок, який би повністю задовольняв як їхні власні потреби, так і потреби їхніх клієнтів. І по-третє, валютні біржі є занадто локалізованими, прив’язаними до того чи іншого регіону, що, з нашої точки зору, робить їх недостатньо гнучкими в плані розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах практично будь-якої економічної системи комерційні банки відіграють ключову роль на валютних ринках. Причому це зумовлено передусім не стільки повноваженнями, наданими їм чинним законодавством, а в першу чергу наявними можливостями здійснювати найбільш широкий спектр валютних операцій, а також їхніми посередницькими функціями на грошовому ринку.

Разом з тим, необхідно підкреслити, що, незважаючи на невпинний розвиток ринкових відносин та механізмів, ризиковість діяльності комерційних банків на валютних ринках є досить високою. А в умовах реформування економіки, коли вітчизняна фінансово-кредитна система є особливо вразливою до зовнішніх потрясінь, спекулятивні банківські операції можуть призвести до низки негативних наслідків, аж до фінансової кризи. Саме тому актуальними є пошуки ефективного механізму державного регулювання валютного ринку на базі пріоритетності ринкових важелів впливу та сумісності з тенденціями лібералізації валютних відносин.