Шевчук В.Ю.

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Сутність ефективної системи збуту

Сучасні виробничі підприємства функціонують у надзвичайно динамічному середовищі, яке втілює зосередження загроз та несприятливого впливу. В цих умовах дуже важливо забезпечити стійкий рівень збуту виробничої продукції і, по можливості, нарощувати обсяги збуту та розширювати ринки. Основою для цього є ефективна система збуту. Важливо розуміти, яку систему збуту можна вважати ефективною. Для цього необхідно розібратися у сутності самого поняття «ефективність».

На теперішньому етапі розвитку економічної теорії не існує єдиного погляду на сутність та визначення поняття «ефективність». Сутність ефективності відображається відношенням кінцевого результату – ефекту до використаних виробничих ресурсів [1].

В роботі [2] відзначається, що «ефективність – це ключове міркування за прийняття рішення про те, як виробляти. У щоденній мові слово «ефективність» означає, що виробництво йде з мінімальними затратами, зусиллями та втратами». Не вступає у суперечність з цим і твердження Мочерного С.В., Некрасова В.Н. та ін., що економічна ефективність – це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої й уречевленої праці [3, С. 265]. Прядко В.В. підтверджує, що «…загальновизнаним положенням, традиційною версією…в розмаїтті теоретичних ідей та поглядів є відображення ефективності…як досягнення максимально корисного кінцевого результату при мінімізації витрат (ресурсів), які викликали цей результат» [4, С. 69]. Отже, основним критерієм ефективності виступає досягнення максимального результату на основі наявних засобів: (принцип максимізації); або досягнення певного результату з використанням мінімальних засобів: (принцип мінімізації).

Ці економічні завдання справедливі в умовах обмеження ресурсів і є коректними, як з очки зору поставленої мети, так і з погляду реальних можливостей її досягнення і завдяки їх практичному втіленню суб’єкт господарювання дійсно буде спроможний досягти максимальної ефективності по відповідному виду діяльності за означених умов [1, С. 11].

У світовій науці набуло розвитку потужне відгалуження теорії і практики ефективності, яке бере витоки з теоретичного вчення Вольфреда Паретто про ефективність. Сутність його теорії заключається в тому, що не можливо поліпшити становище хоча б одного суб’єкта, не погіршуючи при цьому становище інших. Такий стан економіки отримав назву оптимальності Паретто.

В економічній літературі часто ототожнюють ефективність з результатом діяльності або з результативністю. Ми вважаємо це дуже вузьким поглядом, оскільки результат – це не завжди досягнення мети, а результативність не обов’язково може бути досягнута з мінімальними витратами. Отже, на нашу думку, ефективність – це, насамперед, досягнення поставленої мати.

Для нашого дослідження важливо визначити поняття ефективності для системи збуту продукції. Для цього розглянемо систему збуту у розрізі системного підходу.

Система збуту є відкритою системою, вона формує та проявляє свої якості тільки у процесі взаємодії із зовнішнім середовищем. Система збуту реагує на вплив зовнішнього середовища, розвивається під цим впливом, але при цьому зберігає якісну визначеність і ознаки, які забезпечують відносну стійкість та адаптивність функціонування системи.

На наш погляд, важливою якістю системи, завдяки якій вона досягає ефективного функціонування є оптимальність, яка «характеризує ступінь задоволення вимог до системи, виконання запланованих цілей, які забезпечують найкраще використання потенціалу системи» [5, С. 108].

Оптимізація означає встановлення найкращої відповідності між системою та оточенням. У процесі оптимізації не слід прагнути досягти точного значення екстремуму, тому що це бажання може привести до значних труднощів, а кінцевий результат буде невеликим. Стосовно ж постановки та рішення задач оптимізаційного управління Могилевський В.Д. [6] звертає увагу на таку обставину, що є обов’язковою для виконання: тільки тоді можна вибрати оптимальну поведінку системи, коли точно відома поведінка об’єкту, який вивчається, на всьому інтервалі управління та умови, в яких відбувається функціонування. Оптимум системи дуже часто ототожнюється з ефективністю. Існує ще визначення оптимуму – як екстремуму цільової функції системи, яка володіє невизначеністю, оскільки не зрозуміло, який екстремум функції – максимум або мінімум мається на увазі. Оскільки логічно буде заключити, що це не може бути мінімумом, то поняття оптимуму системи в загальному вигляді можна визначити як таке, що максимально досягається при наявних ресурсах значення цільової функції системи.

Отже, під ефективною системою збуту автор розуміє досягнення запланованого обсягу збуту (а отже, задоволення потреб споживачів у продукції виробника) з оптимальним розподіленням ресурсів на виконання збутових операцій.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз. Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 292 с.

2. Эдвин Дж. Долан, Дейвид Е. Линдсей. Рынок: микроэкономическая модель. – С.-Петербург, 1992. – с. 399.

3. Мочерный С.В., Некрасов В.Н. и др. Экономическая теория: Учеб. для вузов. – М.: ЗАО «Книга-сервис», 2003. – 416 с.

4. Прядко В.В. Теоретико-методичні аспекти ефективності сільськогосподарського виробництва. // Економіка АПК – 2003 – №10 – с.69-77.

5. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организаций. Учебное пособие. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 544 с.

6. Могилевский В.Д. Методология систем: вербальный подход. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1999. – 251 с.