Экономические науки/10.Экономика предприятия

Іващенко Т.О.

Харківська національна академія міського господарства

Фактори інноваційного процесу підприємства в сучасних умовах

Інноваційним процесам належить провідна роль у сучасній економіці на всіх її рівнях. Ці процеси викликані до життя найгострішою конкурентною боротьбою компаній, підприємств на ринках збуту, і тепер вони стають і повинні бути базовими стратегіями бізнесу, у яких знання разом з капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн і регіонів більшою мірою, чим їхні природні ресурси. Таким чином, інноваційні процеси стають основними джерелами добробуту, вони є взаємозалежними з багатьма процесами, що перебуваються в економіці країн, регіонів і підприємств.

Початком бурхливого розвитку інноваційних процесів на підприємствах закордонних країн є середина ХХ століття. На початку 70-х рр. інноваційні процеси охопили Францію, Бельгію, в 1983 р. - ФРН, в 80-ті рр. - Канаду, Сінгапур, Австралію, Бразилію, Індію, Малайзію, Китай, Японію.

В радянській літературі вивчення інноваційного процесу почалося фактично лише з кінця 70-х років, причому розробки радянських вчених відрізнялися оригінальністю. Так, для вивчення інноваційних процесів був застосований історичний підхід. В одній з перших робіт М.І. Лапін справедливо зауважує, що оскільки інноваційний процес є процес виробництва нововведення, до нього цілком прийнятне вчення К. Маркса про просте й розширене відтворення. Він розрізняє три основні історичні й логічні форми інноваційного процесу: натуральний, товарний і розширений. Так про натуральний інноваційний процес можна говорити, як про чисто внутрішнє нововведення, корисний ефект якого з політекономічної точки зору являє собою додатковий прибуток виробника (і одночасно споживача) нововведення. У випадку товарного інноваційного процесу - це процес створення й використання нововведення всередині однієї й тієї ж організації, коли нововведення не приймає безпосередньо товарної форми, а виступає вже як предмет купівлі-продажу. Ця форма інноваційного процесу припускає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. І нарешті, розширений інноваційний процес припускає появу нововведень, які, порушивши монополію виробника-піонера, сприяють через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається [1, c.19].

Про інноваційний процес важко судити з погляду якогось одного параметра. У більшості випадків - це комплекс заходів, що викликають різні трансформації на підприємстві. Найчастіше початкова інновація (досить придбання нового обладнання) стає детонатором цілого ланцюжка змін в організації підприємства, трудових відносинах, відносинах з постачальниками й споживачами продукції. Ініціатори інновацій не завжди уявляють собі масштаб наступних змін, не завжди до них готові й не завжди здатні з ними впоратися [2, c.32].

Проаналізувавши наукові праці, присвячені вивченню й опису інноваційного процесу на підприємствах, ми прийшли до висновку, що трактування поняття інноваційного процесу неоднозначне. Одна група економістів дотримується думки про нього як про «комплексний процес», інша як зміна, а третя як реалізації інвестицій. Підсумовуючи, ми вважаємо, що результат інноваційного процесу пов'язаний з поліпшенням усього виробничо-господарчого потенціалу підприємства.

Так на думку автора, інноваційний процес – це послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги й поширюється в господарській практиці та суспільній діяльності [3, с.5]. Так у сучасних умовах високотехнологічної економіки, коли здійснення інноваційної діяльності на підприємствах підсилює своє значення в плані економічного росту, інноваційний процес вже не може бути просто процесом. Розробка й впровадження нововведень стають сьогодні загальною корпоративною метою й перестають бути приватним функціональним завданням [4, с.36].

У цей час на підприємствах України інноваційні процеси характеризуються низьким ступенем активності й результативності, що в значній мірі обумовлено обмеженими обсягами власних ресурсів і проблематичністю залучення сторонніх, також існують фактори, що перешкоджають або сприяють інноваційному процесу в сучасних умовах.

Так до перешкоджаючих факторів інноваційного процесу на підприємстві, можна віднести:

· недолік коштів для фінансування інноваційних проектів, слабкості матеріальної й науково-технічної бази, відсутність резервних потужностей;

· обмеження з боку податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства;

· опір змінам усередині підприємства, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу співробітників, необхідність пошуку нової роботи, перебудову нової роботи, перебудову способів діяльності, що склалися, порушення стереотипів поводження й сформованих традицій.

· існуюча організаційна структура підприємства, зайва централізація, авторитарний стиль керування, перевага вертикальних потоків інформації, відомча замкнутість, труднощі міжгалузевих і міжорганізаційних взаємодій, жорсткість у плануванні, орієнтація на сформовані ринки, орієнтація на короткострокову окупність, складність узгодження інтересів учасників інноваційних процесів.

До сприятливих факторів можна віднести:

· наявність резерву фінансових і матеріально-технічних коштів, прогресивних технологій, необхідної господарської й науково-технічної інфраструктури;

· законодавчі й податкові заходи (пільги), що заохочують і стимулюють інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій;

· моральне й матеріальне заохочення учасників інноваційного процесу, забезпечення можливостей самореалізації, підвищення кваліфікації, створення нормального психологічного клімату в трудовому колективі;

· демократичний стиль керування, децентралізація, автономія, формування цільових робочих груп.

Все вище наведене обумовлює необхідність у розробці механізму, що регулює й координує інноваційний процес, який в силу своєї специфіки виходить за межі окремого підприємства, галузі.

Література

1. Кутейников Н.Б. Технологические нововведения в экономике США - М.: Наука, 1990, 95 с.

2. Бурнышев К.В., Донова И.В. Управление инновациями на предприятии новые контексты и старые проблемы // Социальные исследования, №5, 2007, с. 31-37

3. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент - К.: МАУП, 2001, 152 с.

4. Трифилова А.А. Управление инновационным развитием предприятия - М.: Финансы и статистика, 2003, 175 с.