Экономические науки/2 Внешнеэкономическая деятельность

Долгий Денис Володимирович

Науковий керівник: Козменко Володимир Мирославович

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

ПЕРСПЕКТИВИ І ПЕРЕШКОДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

На даний момент не викликає сумніву той факт, що саме інноваційна діяльність є головним джерелом суспільного прогресу. Конкурентоспроможність конкретної фірми і економіки в цілому визначається не лише (не стільки) обсягами виробництва та експорту, а, насамперед, наявністю інноваційної складової у виробництві (експорті). Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку будь-якої країни, залежить її роль і місце у світовій економічній системі, стабільність і рівень розвитку національної економіки на даному етапі і в майбутньому. Дане питання є особливо актуальним для України, яка активно шукає своє власне місце у світовій економічній і політичній системі.

Згідно даних міжнародних фінансових організацій, які наводяться у фахових виданнях, Україна належить до групи країн з дуже низьким рівнем високотехнологічної продукції в експорті (5%), в той час як в середньому у світі даний показник досягає 21% (Філіппіни – 65%, США – 32%, Ірландія – 41%, Росія – 13%). Така ситуація вказує на те, що перехід до ринкових умов, який практично завершився в Україні, не забезпечив відповідного поштовху розвиткові інноваційного процесу, а отже, держава має використати максимум можливостей з метою його прискорення. При цьому важливим є вивчення і впровадження (з урахуванням вітчизняних реалій) досвіду країн, в яких економіка набула помітного інноваційного спрямування [4].

Проблема розвитку інноваційних процесів є досить актуальною, оскільки у динамічних умовах сьогодення інновації, які впроваджуються на основі успішного використання нової ідеї, охоплюючи інвестиції в нові продукти, процеси, способи здійснення бізнесу, є головною передумовою економічного зростання як підприємства, так і країни в цілому.

Інноваційна діяльність є об’єктом досліджень багатьох вчених. Проблеми інновацій та їх значення і вплив на національну економіку розглядають такі вітчизняні вчені, як Михайловська О. В., Бутенко О. А., Механік О. В., Космидайло І., Россоха В. В., Попович О., Космидайло І. В. та інші.

Інноваційний процес є процесом, який органічно поєднує науку, технології, техніку, економіку, підприємництво й управління з метою гарантованого досягнення нового результату, що має комерційний успіх. Він охоплює комплекс відносин від розробки ідей і технологій до виробництва, обміну і споживання кінцевого продукту [5].

Важливою й одночасно складною проблемою реалізації державної інноваційної політики є вибір пріоритетів та стимулювання конкретних напрямків наукових досліджень, створення на їх основі нових технічних систем і технологій, оновлення виробничого потенціалу [1]. Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України передбачається, що пріоритети інноваційної діяльності повинні бути спрямовані на:

- формування наукоємних виробництв, сприяння створенню і функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо);

- cтворення конкурентоспроможних переробних виробництв;

- технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки та держави;

- впровадження високорентабельних інноваційно - інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити швидку віддачу і закласти основу прогресивних змін у структурі виробництва й тенденціях його розвитку.

В інноваційному процесі велике значення має інноваційна інфраструктура. Вона виконує роль елемента, який створює умови для плідної інноваційної діяльності шляхом надання різноманітних послуг:

- централізоване накопичення інформації щодо інноваційних продуктів;

- налагодження каналів одержання технологічної, маркетингової, комерційної та фінансової інформації;

- акумуляція фінансових ресурсів та їхнє використання на інноваційні потреби;

- формування баз даних спеціалістів, які працюють в інноваційному бізнесі;

- підготовка висококваліфікованого персоналу з досвідом комерціалізації інновацій тощо [5].

Для цього необхідна велика кількість спеціалізованих організацій, насамперед венчурних та інноваційних компаній, інформаційних банків, фондів, які забезпечують зв'язок дрібного та середнього бізнесу з великими виробниками, і повноцінний розвиток усіх форм підприємництва, а також набуття майнових прав інтелектуальної власності, формування культурних традицій у сфері інновацій.

Аналіз інновацій на підприємствах України свідчить, що статистика – невтішна. Діяльність українських товаровиробників на світових ринках незначна. Обсяги експорту високотехнологічної української продукції на світові ринки становить 1,45 млрд. дол.. США – це лише 0,05% світового ринку і 4,8% від усього експорту України (18 млрд. дол.. США). При цьому потенціал вітчизняного експорту високотехнологічної продукції більший і оцінюється приблизно у 10-15 млрд. дол.США, або 0,3-0,5% до світового експорту. Але для його реалізації необхідно, насамперед, докласти значних зусиль для активізації інноваційної моделі розвитку національної економіки [2].

До першочергових завдань формування ефективно функціонуючої інноваційної моделі економічного розвитку належать:

- створення цілісної національної інноваційної системи, яка забезпечує взаємодію наукових організацій, вищих навчальних закладів, інноваційних і виробничих підприємств;

- забезпечення реалізації державної програми підвищення інноваційної культури суспільства;

- формування сприятливого для інновацій бізнес-середовища;

- удосконалення індикативного планування соціально-економічного та науково-технологічного розвитку на інноваційній основі;

- розширення інституційної бази фінансового забезпечення інноваційної діяльності;

- вивчення світових тенденцій науково-технологічного та інноваційного розвитку, аналіз реальних можливостей потенціалу України.

Таким чином, ефективне функціонування інноваційної моделі економічного розвитку ґрунтується на відповідному інституційному забезпеченні, передбачає виважену державну інноваційну політику, поєднану з визначеними напрямами активізації інноваційної діяльності, дозволяє досягти поставлених цілей інноваційного розвитку і зайняти вищі позиції у світовому постіндустріальному економічному просторі.

Список використаної літератури:

1. Бутенко О. А. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в Україні // Держава та регіони. – 2006. – №3. – С.28-30.

2. Космидайло І. В. Інноваційна діяльність підприємств: зарубіжна практика // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №6. – С. 174-180.

3. Механік О. В. Державне регулювання інноваційності економіки як один із чинників підвищення її конкурентоспроможності (зарубіжний досвід) // Формування ринкових відносин в Україні .- 2005. - №11. – С. 32-34.

4. Михайловська О. В. Світовий досвід державної підтримки інноваційних процесів // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №11. – С. 101-109.

5. Россоха В. В. Інноваційні процеси економічного розвитку в контексті інституційного забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №6. – С. 119-1129.