К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Козина Л. В.

Донецький державний університет управління

ПРОБЛЕМАТИКА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО АУДИТУ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

У вирішенні проблем забезпечення сталого розвитку національної економіки важлива роль належить державному аудиту (далі – АД). Одним із основних важелів впливу на функціонування держави є система державного аудиту (далі – система). Разом із тим формування ефективної системи є дуже складним завданням. Це, зокрема, пояснюється особливою значущістю системи для сучасної економіки, специфікою аудиторської діяльності тощо. Тому, на відміну від проблем загального аудиту ця сфера аудиторської науки все ще залишається відносно малодослідженою. Істотний внесок у систему інтеграції управлінських функцій у механізм АД, а також у розробку та опис його класичних елементів; визначення місця АД та шляхів його впровадження в системі державного фінансового контролю (далі – ДФК) зробили вітчизняні та російські дослідники: В.Т.Александров, О.О.Байбакова, П.К.Германчук, О.І.Назарчук, Н.І. Рубан, І.Б. Стефанюк та ін.[1-8].

Серед різновидів державного контролю найголовнішу роль вчені відводять фінансовому контролю, який в багатьох випадках ототожнюють з державним. Під державним фінансовим контролем (далі – ДФК) зазвичай розуміють одну з найважливіших функцій державного управління, що спрямована на розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами й іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень – на своєчасне прийняття відповідних корегувальних і превентивних заходів. ДФК має наступні завдання: (1) підвищення ефективності функціонування економіки; (2) забезпечення обігу фінансових ресурсів шляхом перевірки виробництва і розподілу суспільного продукту, використання матеріальних та грошових коштів (3) розкриття та запобігання порушенням на різних стадіях формування та використання фінансових ресурсів, виявлення резервів їх росту [1, с.17]; (4) забезпечення взаємодії контрольних органів, функціонуванню фінансової системи та росту економіки держави [2, с.15]. Поділяючи думку І.Б. Стефанюка, слід зазначити, що крім позитивних своїх якостей державний фінансовий контроль має свої вади, а саме: (1) не охоплює всіх об’єктів контролю, зокрема фінансові трасти і матеріально-технічну допомогу міжнародним фінансовим інституціям; (2) не завжди застосовує належні методи; (3) не завжди є системним; (4) це послідуючий контроль, досить затратний та закритий для громадськості [3, с.25-27]. Слід зазначити, що важливою ознакою ДФК є форма його здійснення, тобто спосіб конкретного вираження та організації контрольних дій, спрямованих на виконання функції контролю. Так, сучасними формами фінансового контролю є: ревізія, тематичні перевірки, стандартизація, ідентифікація, ліцензування, експертиза, аудит та моніторинг. Багато хто з українських вчених (наприклад, Ф.Ф. Бутинець, В.П. Бондар, М.Т. Білуха) відводять ревізії найголовнішу роль, але вона не передбачає пошуку “слабких місць” і розробку пропозицій з метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, що покладено на АД. В умовах сьогодення АД функціонує як самостійний вид діяльності і продовжує свій розвиток, наближуючись до міжнародних стандартів.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється ст.2 Закону “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-XII [4, с.31]. Зазвичай під державним фінансовим аудитом розуміють різновид ДФК, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів, майна чи інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Він здійснюється Рахункової палатою та органами ДКРС. Контролююча функція АД передбачає нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних і соціальних стандартів тощо. Важливо, що при АД слід оцінювати сильні і слабкі сторони його діяльності та перспективи розвитку [5, с.80]. Викликає особливий інтерес досвід розвинених країн щодо визначення в сучасній теорії аудиту різноманіття видів АД, наприклад, у Сполучених Штатах Америки існують аудит громадських служб, аудит соціальних проблем, аудит навколишнього середовища тощо. Українські науковці та фахівці розглядаючи питання державного аудиту акцентують увагу на ФГА, аудиту ефективності. Найбільш повно й точно наведено в роботі [6] трактування категорії ФГА як форми державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності [6,с.80]. ФГА проводиться органами ДКРС за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством. У бюджетних установах, де проводиться ФГА, ревізії і перевірки за ініціативою органів ДКРС не плануються. Методика проведення ФГА затверджується ГоловКРУ. Результати ФГА відображаються у звіті, який складається у порядку та за формою, визначеними ГоловКРУ.

Викликає особливий інтерес в умовах сьогодення така форма ДФК як аудит ефективності, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм [7, с.112-113]. Цю думку поділяє О.В.Шинкарук, стверджуючи, що аудит ефективності сприяє зменшенню кількості серйозних фінансових порушень та нецільового використання ресурсів [2, с.17]. Таким чином, можна вважати, що аудит ефективності – це форма державного фінансового контролю, що спрямована на запобігання фінансових порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності. Доцільно виділити такі головні задачі аудиту ефективності як: (1) оцінка виконання заданих параметрів програм; (2) вияв недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які заважають своєчасному та повному виконанню бюджетної програми; (3) визначення рівня впливу виявлених недоліків на якість виконання бюджетної програми, тобто ефективність використання державних ресурсів; (4) розробка пропозицій щодо вдосконалення організації виконання бюджетної програми, висновків про доцільність подальшої її реалізації; (5) підготовка пропозицій для користувачів аудиторського висновку відносно способів більш раціонального та ефективного використання державних ресурсів. Слід зазначити, що результати аудиту ефективності мають неабияке значення для підвищення ефективності економіки держави в цілому.

Поділяємо пропозицію І.Б. Стефанюка щодо внесення в національне законодавство однієї поправки, а саме: щоб аудитом вважали не сам контроль, а оцінку рівня цього контролю [8, с.19].

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Державний аудит – це найбільш оптимальна форма державного фінансового контролю для виявлення і розв’язання проблем у сфері функціонування суспільних фінансів і майна. 2. Головні завдання державного аудиту підтверджують його провідну роль в системі фінансового контролю в умовах сьогодення. Бо саме аудит, на відміну від ревізії, дозволяє оптимізувати затрати на здійснення контрольних процедур, оскільки здійснює порівняння фактичних видатків з нормативами в частині ризикових операцій. 3. Концепція державного аудиту набуває все більшої популярності у світі, але розвивається не досить активно в специфічному інституціональному середовищі України.

Пропозиції щодо розвитку системи державного аудиту в Україні: (1) розробка цілісної концепції фінансового контролю в законодавстві України; (2) прийняття нової редакції Закону України “Про аудиторську діяльність” у контексті державного аудиту; (3) застосування передового німецького досвіду формування вищого органу державного аудиту – Рахункової палати на засадах автономного статусу з урахуванням специфічного інституціонального середовища України; (4) ретельна розробка та обґрунтування стандартів і методів зовнішнього та внутрішнього аудиту; (5) розвиток систем інформаційного та програмного забезпечення аудиторського процесу; контролю якості аудиту. З огляду на це увага науки, держави і суспільства має бути звернута на розвиток саме державного аудиту, оскільки роль і значення цього виду аудиту значно підвищується в умовах ринкової економіки в Україні.

Література

1. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит / П.К. Германчук, І.Б. Стефанюк, Н.І. Рубан, В.Т. Александров, О.І. Назарчук. – К.: НВП “АВТ”, 2004. – 424 с.

2. Шинкарук Е.В. Роль аудита эффективности государственных расходов в управлении ресурсами государства // Консультант директора. – 2005. – № 1 (229). – С.15-18.

3. Стефанюк І. Б. Державний аудит як ефективна форма контролю суспільних фінансів і майна // Вісник КНТЕУ. – 2006. – № 5. – С.22-30.

4. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-XII // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2006. – Аудит в Україні – № 4. – С. 31- 46.

5. Король В. Державний аудит // Справочник экономиста. – 2006. – № 4. – С. 60-61.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ” від 31 грудня 2004 року №1777 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2006. – Аудит в Україні – № 4. – С.116 -120.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм” від 10 серпня 2004 року №1017 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2006. – Аудит в Україні – № 4. – С.112 -116.

8. Стефанюк І.Б. Застосування термінології стандартів аудиту INTOSAI у вітчизняній системі державного фінансового контролю // Фінанси України. – 2006. − № 8. – С. 16 –19.