к.н.держ.упр. В.В.Михальська,

Київський національний університет культури і мистецтв, Україна

Забезпечення якісного зростання рівня людського капіталу України системою вищої освіти.

Людський капітал має три основні складові: здоров’я людини, її освіченість та мобільність. Отже, враховуючи ці складові, рівень людського капіталу країни формується від народження та змінюється (нарощується, зменшується, трансформується) впродовж життя кожної окремої людини під впливом багатьох факторів макро-, мето- та мікрорівня. Якісний рівень людського капіталу країни залежить від здоров’я нації, її загального рівня освіти та наявності зовнішніх й внутрішніх обмежень країни.

Нобелевський лауреат Г.Беккер довів зв’язок між рівнем людського капіталу людини та її доходами: приймаючи рішення про отримання освіти та підтримуючи своє здоров’я людина свідомо збільшує свій капітал і тим самим забезпечує собі збільшення своїх прибутків і доходів у майбутньому.

Зростання рівня людського капіталу України напряму залежить від багатьох факторів, серед яких одним з домінуючих є надання якісних освітніх послуг ВНЗ. Автор наголошує на певній відмінності якісного зростання рівня людського капіталу у освітньому аспекті від формального зростання (або просто кількісного) людського капіталу. Формальне зростання виявляється у певному статистичному декларуванні про збільшення кількості громадян, що отримали вищу освіту. Якісне зростання полягає у отриманні вищої освіти, яку людина може після закінчення ВНЗ реалізувати та за рахунок цієї реалізації збільшити свої доходи, а, отже, й доходи країни. Можна лише додати, що зростання кількості знань та їх нагромадження без адекватного використання не мають прямого економічного ефекту а ні для людини, а ні для країни. А якщо ще визначити загальну суму інвестицій у освіту, то дані інвестиції не принесуть прямої віддачі інвестору (державі, людині, організації), а лише забезпечать появу певної ймовірності опосередкованої віддачі від них. Прикладом такої ймовірності може бути отримання людиною вищої освіти за певною спеціальністю, за якою вона ніколи не буде працювати, однак, за рахунок наявності вищої освіти гіпотетично буде мати більше можливостей працевлаштуватися.

Освітні послуги можна розглядати через рівневу концепцію освітніх послуг, виходячи із модифікації системно-розгорнутого бачення об’єкту – самих послуг. Між рівнями є опосередковані ланки, механізми розвитку одного рівня в інший, де новий, більш високий рівень - це не тільки набуття нових якостей, а й втрата якостей попереднього рівня, це не тільки нове бачення по відношенню до нових проблем, а й втрата бачення по відношенню до проблем попереднього рівня, це не тільки нова визначеність у одному відношенні, а й нова невизначеність у другому відношенні.

Дослідження якості освітніх послуг лежить у площині суспільства в цілому, людини, як конкретного споживача освітніх послуг, та законодавства України. Безперечним є той факт, що якість освітніх послуг зумовлює якість вищої освіти, а якість вищої освіти вбирає в себе поняття якості освітніх послуг. Однак, якщо йдеться про якісне зростання рівня людського капіталу країни шляхом надання освітніх послуг вищою школою, то домінуючим фактором цього зростання є якість вищої освіти.

Якість вищої освіти як і освіти в цілому розглядається у багатьох варіаціях. У суспільстві її визначають як рівень освіченості населення, відбиваючи при цьому певні ідеали освіченості. У політичній системі країни вона вбирає засади освітньої політики країни. У ланці державного управління освітою якість вищої освіти розглядається як квінтесенція певних параметрів, зазначених у нормативних та законодавчих актах, що відображає сукупність якостей особи з вищою освітою. Крім того, державне управління освітою задля забезпечення високої якості вищої освіти визначає системи стандартизації, акредитації та ліцензування.

Фактично, держава суперечливо декларує, що якість вищої освіти – це сукупність якостей особи з вищою освітою, які відображають її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлюють здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства. Суперечливість полягає у тому, що сукупність якостей особи неможливо вимірити, крім професійної компетенції, яка, до речі, на виході може бути не найвищого рівня, однак при цьому цій особі може надаватися над якісна освіта провідними науковими та педагогічними кадрами із найкращим забезпеченням навчального процесу у найпрестижнішому ВНЗ. Можлива і зворотна ситуація, коли людина отримує недостатньо актуальну наукову інформацію (наприклад, застарілу) і засвоює її дуже старанно і, як то кажуть, „на все життя”. Можлива, і, навіть, найрозповсюдженішою є ситуація, коли людина здобула дійсно високоякісну вищу освіту, однак не має можливості реалізувати свої компетенції, тобто не здатна задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства, внаслідок відсутності повноцінного державного регулювання зайнятості населення, відсутності адекватних робочих місць, що потребують саме високих компетенцій, тощо. Саме цей фактор є домінуючим у гальмуванні забезпечення якісного зростання рівня людського капіталу України системою вищої освіти. Постає питання: якщо держава не спроможна забезпечити робочими місцями людину із вищою освітою, то чи потрібно було її навчати у ВНЗ? Зменшивши ліцензований обсяг у вищий освіті – стати на шлях, зворотній розвитку людського капіталу, залишити все як є – сприяти формальному відтворенню рівня людського капіталу країни. Одним із варіантів розв’язання цього питання є давнє як світ рішення – державне замовлення із розподілом після закінчення ВНЗ випускників по місцю замовлення даного фахівця. Таке „відпрацьовування” дипломів для випускників ВНЗ має знову стати нормою у разі державного замовлення. Це не тільки забезпечить якісне зростання рівня людського капіталу країни, а й сприятиме оптимізації трудових відносин в країні, зменшення рівня безробіття, забезпечить більш прогнозований підхід як у системі державного управління освітою так і державного регулювання економіки, праці та соціальної політики України.