Іващук І.В., магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г.Сковороди»

Педагогічні науки, проблеми підготовки спеціалістів

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка: віхи становлення

Історія Кременецького обласного гуманітарно – педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка сягає своїм корінням 30-х років ХVІІ ст., коли на території, яку він зараз займає, з ініціативи відомих громадських діячів того часу Лаврентія Древинського й Данила Єло-Малинського виник православний братський Богоявленський монастир. 1636 року цей осередок духовного життя, складовими якого були шпиталь, друкарня й школа, благословив митрополит Петро Могила. У виданій з цієї нагоди грамоті він відзначив, що в навчально-виховній діяльності Кременецька братська школа має рівнятися на київські школи. 1638 року монастирська друкарня опублікувала один із перших підручників церковнослов’янської школи, за якими навчалися школярі місцевої та іншої братських шкіл.

На початку ХVІІІ століття в Кременці зявилися ченці єзуїтського ордену. У 1731 – 1753 роках на кошти князів Януша-Антонія і Міхала-Серватія Вишневецьких по сусідству з Богоявленським монастирем збудовано велику резиденцію. 1751 року тут відкрили колегіум, який був покликаний забезпечувати молодь Волині середньою освітою. Коли 1773 року внаслідок розпуску ордену єзуїтів монастир разом із підпорядкованим йому навчальним закладом був закритий, у спорудах, які після нього залишилися, розташувалася так звана окружна школа Комісії народної освіти – перша у цих краях світська середня школа. Восени 1805 року, через 10 років після переходу міста Кременця під владу Росії, за указом імператора Олександра і в корпусах колишнього єзуїтського колегіуму відкрили Волинську гімназію. Ініціаторами її появи були відомі вчені й громадські діячі Тадеуш Чацький і Гуго Колонтай. 1819 року гімназія перетворена в ліцей. Цей навчальний заклад збирав талановиту молодь з усієї Правобережної України. Його вихованці вивчали кілька мов, математику, фізику, хімію, натуральну історію, логіку, географію, історію, право, літературу, астрономію, механіку, гідравліку, городництво, фізіологію, хірургію, акушерство, ветеринарію, бібліографію. За рівнем підготовки випускників ліцей наближався до університету. У навчальному закладі була розкішна бібліотека, що нараховувала понад тридцять п’ять тисяч томів. Її основу становила книгозбірня останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Бібліотекою опікувався відомий учений Павло Ярковський, який своєю діяльністю започаткував в Україні сучасну бібліографію. У навчальному закладі функціонували також кілька кабінетів, ботанічний сад. Закладений 1806 року відомим спеціалістом галузі садово-паркового мистецтва Діонісієм Міклером, він нараховував близько дванадцяти тисяч рослин з усього світу.

У гімназії і ліцеї працювали знаменитий ботанік Віллібальд Бессер, відомий історик Йоахім Лелевель, природознавець, письменник і мемуарист Антоній Анджейовський, літературознавець Евзебіуш Словацький ( Батько геніального польського письменника Юліуша Словацького), правознавець Олександр Міцкевич (брат Адама Міцкевича), відомий художник Юзеф Пічман. Серед вихованців навчального закладу – письменники Антоній Мальчевський, Юзеф Коженьковський, тимко Падура та чимало інших відомих постатей. Коли 1833 року за указом царя Миколи і волинський ліцей перевезли в Київ, де через рік на його основі відкрили Університет св. Володимира (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), корпуси, які залишилися після нього в місті Кременці, на деякий час опустіли, а 1836 сюди вселилася Волинська духовна семінарія. У цьому навчальному закладі починав свою педагогічну діяльність видатний український учений Микола Петров, тривалий час тут працював відомий краєзнавець Микола Теодорович, з-під пера якого вийшло багато праць з історії Волині, що до наших днів не втратили свого значення. У семінарії навчалися відомий філософ Віктор Кудрявцев, знаменитий актор Федір Коміссаржевський, православний святий Олександр Хотовицький. 1902 року семінарію перевели в місто Житомир, а залишені нею споруди передавали Волинському єпархіальному жіночому училищу – навчальному закладу для дівчат із сімей духовенства.

На початку 20-х рр. ХХ ст., коли Кременець опинився в складі Польщі, на основі указу Ю. Пілсудського в старовинних спорудах з”явився комплексний навчальний заклад, який отримав назву Кременецький ліцей. Сюди входили загальноосвітня школа, гімназія, середня рільнича школа, кілька професійно-технічних училищ, учительська семінарія, що була реорганізована згодом у так званий педагогіям. 1937 року при ліцеї відкрили Музей Волинської землі ім. Віллібальда Бестера. Деякий час у навчальному закладі працював відомий художник Владислав Галімський. Тут починалася творча біографія фотомайстра світової слави Генріка Германовича.

Коли восени 1939 року в Кременець прийшла Червона Армія, ліцей закрили, але весною наступного року замість нього зявився Кременецький учительський інститут, який мав чотири факультети. На деякий час діяльність навчального закладу перервала війна, але відразу після звільнення міста від фашистських окупантів він відновив свою роботу.

1905 року вчительський інститут був реорганізований у педагогічний. Цей навчальний заклад, у складі якого були природничий, фізико-математичний, мовно-літературний і фізкультурний факультети, став притягальним центром для молоді краю, що прагнула до знань. Педагогічний інститут вніс вагомий вклад у розвиток освіти і культури західного регіону. Чимало колишніх випускників інституту працюють зараз у науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах України. Серед них співробітник інституту фізики НАН України, лауреат Державної премії Л. Шанський, старший науковий співробітник інституту математики НАН України, доктор фізико-математичних наук О. Жуковський, професор Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Ю. Рамський, перший віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор хімічних наук М. Брик та інші. У Кременецькому педагогічному інституті починав свій шлях у літературу відомий український письменник Борис Харчук.

Адреса:

08400

м. Переяслав-Хмельницький

вул. Сухомлинського 30, декану педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» Гончаренку Олексію Миколайовичу