Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Кисіль С.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Основні поняття змістового наповнення навчального процесу в профтехосвіті.

Зміст освіти і навчання - це ті компоненти навчального процесу, які найактивніше впливають на результати підготовки фахівців. Вони знаходяться в тісному зв'язку між собою, але також зв'язані і з іншими компонентами навчального процесу, такими в першу чергу, як цілі і завдання, організаційні форми і засоби навчання.

Під освітою прийнято розуміти процес і результат оволодіння системою знань, вмінь і навичок, рис творчої діяльності, вироблення світоглядних і поведінкових якостей особи. Людина, здобуваючи освіту, опановує знаннями, вміннями і навичками, виробляє у себе систему поглядів.

Завдання освіти вирішуються різними шляхами. Основним з них є навчання. Навчання - це цілеспрямований, планомірно організований процес пред'явлення учнем нової навчальної інформації, організації учнів на її засвоєння, на формування вмінь і навиків. Процес освіти може здійснюватися як шляхом навчання, так і шляхом самоосвіти. Завданнями навчання є підготовка учнів до самоосвіти, розвиток у них інтересу до навчання, пізнавальних потреб, формування вмінь і навичок самостійної розумової праці.

Основний результат навчання - знання, вміння і навички, засвоєні учнями, пізнавальні потреби і здібності, сформовані у них.

Учні засвоюють інформацію про явища, події, закономірності, вона стає їх придбанням, надбанням. Знання можуть бути засвоєні на різних рівнях. Найбільш низький рівень - рівень уявлень, коли людина має загальне поняття про той або інший об'єкт або явище, але не в змозі навіть відтворити інформацію про нього, сформулювати основні положення, визначити ознаки, що характеризують об'єкт; цей рівень називають також рівнем ідентифікації, пізнавання. При знайомстві з новим навчальним матеріалом в учнів відсутнє відчуття новизни, здивування, відкриття, що пред'являє особливі вимоги до методики викладання. В даний час досвідчені викладачі більше спираються на те, що в учнів є уявлення, на знання, отримані з повсякденного життя, чим самі повідомляють новий навчальний матеріал. Використовуючи знання які мають учні, викладачі прагнуть сформулювати при активній участі учнів чіткі поняття, виділити сукупність ознак, що характеризують той або інший об'єкт, визначити найбільш істотні з них.

Мета навчання полягає в тому, щоб ці систематизовані знання, що є визначеннями, найбільш істотними ознаками, класифікаціями, принципами дії основних предметів вивчення і були настільки засвоєні учнем, щоб він міг їх відтворити.

В процесі навчання вимоги до рівня засвоєння знань різного змісту не однозначні: частина знань може бути засвоєна на рівні пізнавання, частина - на більш високому рівні - рівні відтворення.

Викладач повинен ясно уявляти собі, на якому рівні повинен бути засвоєний той або інший навчальний матеріал. Учень немає необхідності, наприклад, запам'ятовувати багато статистичних відомостей, довідковий матеріал, окремі історичні екскурси, приклади. Але є матеріал, який учні повинні засвоїти повно, міцно, щоб керуватися їм в подальшій практичній діяльності.

Від заданого рівня засвоєння навчального матеріалу залежить методика його вивчення. Щоб учні добре запам'ятали матеріал, рекомендується неодноразово повертатися до нього, щоб в практичній діяльності учні обов'язково керувалися вивченим, давали обґрунтування при виконанні тієї або іншої дії; допомагати запам'ятати матеріал, використовуючи найбільш яскраві зорові образи. Якщо матеріал з урахуванням значущості його змісту може бути засвоєний на рівні пізнавання, треба пояснити його емоційно, переконливо (наприклад, запропонувати історичний екскурс); показати, де в довіднику або нормативному документі може бути знайдений той або інший показник, але не вимагати від учнів заучування цього матеріалу.

Важливий результат процесу навчання – уміння

Уміння - це здатність здійснювати ту або іншу діяльність на основі наявних знань в умовах, що змінюються.

Існують різні класифікації умінь. У педагогічній діяльності важливе розділення умінь на інтелектуальні і практичні. Інтелектуальні є уміннями виконувати розумові операції - аналізувати, класифікувати, узагальнювати, порівнювати, тобто оперувати знаннями. Інтелектуальні вміння необхідні у всякій творчій діяльності, у тому числі і виробничій. От чому в процесі навчання викладачеві слід формувати, розвивати інтелектуальні уміння.

Практичні вміння направлені на виконання конкретних практичних дій: рішення виробничих задач, виконання розрахунків, складання планів роботи, розробку графіків, конструкцій і т.п. Практичні вміння тісно пов'язані з інтелектуальними, оскільки неможливо вирішити завдання, виконати розрахунок, скласти план, не оперуючи знаннями, але кінцевим результатом дії в даному випадку є рішення якоїсь учбової або виробничої задачі.

В результаті навчання в середньому спеціальному навчальному закладі учень повинен опанувати основами професії, тобто сукупністю вмінь, необхідних для виконання виробничих (професійних) функцій. Вміння формуються в діяльності, отже, для формування вмінь необхідно організувати відповідну діяльність, обов'язкові умови якої - цілеспрямованість, усвідомленість, опора на наявні знання.

Одним з результатів навчання є придбання навиків. Навики - це дії, які унаслідок багатократних повторень стають автоматичними, виконуються без видимого контролю з боку свідомості. У професійній діяльності навички мають велике значення, вони економлять сили, час, увагу.