Право / 2. Административное и финансовое право

Глотова Д.В., керівник Кондрат'єв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Бюджетні правопорушення в Україні: правові аспекти

 

Організація та функціонування ефективної системи державно­го фінансового контролю - обов'язковий елемент державного управління, і тому фінансовий контроль повинен здійснюватися не автономно, а як важлива ланка в загальній системі державного управління.  Загалом можна ствер­джувати, що система уп­равління в Україні харак­теризується розбалансуванням прямих та зворотних зв'язків. У країні склалася, з одного боку, надмірно розгалужена, а з іншого — недостатньо мобільна та дієздатна сис­тема органів державного фінансового контролю. Серед очевидних ознак низького рівня організа­ції та стану державного управління і фінансового контролю — численні порушення законодавства у використанні бюджетних коштів.

Аналіз результатів проведених Рахунковою па­латою впродовж десяти років контрольно-аналі­тичних заходів підтверджує зроблений висновок, що більшість бюджетних правопорушень набули системного характеру і повторюються з року в рік.

За десять років діяльності Рахунковою пала­тою виявлено бюджетних правопорушень неза­конного, а також неефективного використання коштів Державного бюджету України та держав­них позабюджетних фондів на загальну суму 41 млрд грн. (незаконне — 25,2 млрд грн, неефек­тивне - 15,8 млрд грн.). Тільки за 2005 р. було виявлено бюджетних порушень, тобто незакон­ного використання коштів Державного бюджету України та держаних позабюджетних фондів на загальну суму понад 3,7 млрд грн., неефективно­го їх використання — 5 млрд грн., що в сумі ста­новило 8,9 млрд грн.

Що ж саме треба розуміти під бюджетними правопорушеннями? Згідно ст. 85 Бюджетного кодексу України заборонено "...планувати та здійснювати ви­датки, не віднесені до місцевих бюджетів, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бю­джетних установ одночасно з різних бюджетів". У Законі "Про Державний бюджет України на 2007 рік" стаття 50 передбачає: "Якщо з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які мають проводитися згідно з Бюджетним кодексом України з іншого бюджету, така дія кваліфікується як нецільове викори­стання бюджетних коштів. Обся­ги цих видатків безспірно вилу­чаються з відповідного місцевого бюджету до Державного бюджету України органами Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України, в тому числі і за рахунок зменшення трансфертів відповідному місцевому бюджету на відповідну суму".

Як свідчить практика, не зав­жди і не всі дотримуються цих вимог. Керівникам органів міс­цевого самоврядування та бю­джетних установ слід пам'ятати, що статтями 87—91 Бюджетного кодексу України визначено роз­межування видатків між бюдже­тами. Зокрема, ст. 87 визначено видатки, що здійснюються з Дер­жавного бюджету. Це — насампе­ред видатки на державне упра­вління (наприклад, райдержадміністрації), судову владу, право­охоронну діяльність та ін. Тобто, якщо з місцевого бюджету виділяються кошти або передається майно райдержадміністрації, су­ду чи прокуратурі, такі видатки кваліфікуються як нецільові.

Нині дуже поширене таке яви­ще, як виділення коштів з місце­вих бюджетів на утримання пра­воохоронних органів, судів, ор­ганів державної влади. Як прави­ло, органи місцевого самовряду­вання керуються прийнятими місцевими програмами. Проте спільний лист Міністерства фі­нансів України та Держказначейства України від 02.06.2003 № 03200-05/153/07-06/1097-4827 містить роз'яснення, що "...захо­ди зазначених програм не мо­жуть передбачати видатки, пов'язані з утриманням бюджет­них установ з основної діяльно­сті, а саме: виплату зарплати та нарахувань на неї, поточні ви­датки, пов'язані з функціонуван­ням цієї установи, поточний та капітальний ремонт приміщень тощо".

Отже: яки чином можна визначити шляхи відшкодування цих порушень?

У 2003 році була прийнята по­станова Кабінету Міністрів Ук­раїни від 26.03.2003 № 386, до якої внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 183. Цим порядком визначено, що в разі встановлен­ня таких порушень один примір­ник акта ревізії та висновок що­до необхідності застосування безспірного вилучення коштів з місцевого бюджету передається Міністерству фінансів, яке приймає рішення щодо засто­сування безспірного вилучення коштів з місцевого бюджету шляхом їх стягнення до держав­ного бюджету або зменшення обсягу трансфертів. Це рішення доводиться до Держказначейства, відповідного фіноргану, а також до державного органу, який здійснює контроль за до­триманням бюджетного законо­давства. Рішення виконується протягом 10 днів від дня отри­мання — незалежно від того, в якому звітному періоді допуще­но або виявлено порушення. Тож якщо під час перевірки, яка про­водиться у 2007 році, виявляють­ся такі порушення за минулі роки, вони повинні відшкодовува­тися шляхом прийняття рішення Міністерством фінансів України щодо безспірного вилучення коштів з місцевого бюджету до державного в сумі, на яку ви­явлено порушення.

У 2006 році відповідно до ст. 83 Закону "Про Державний бюджет України на 2006 рік" постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006 № 492 було затвердже­но Порядок зменшення бюджет­них асигнувань та повернення коштів у разі нецільового вико­ристання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках. Цим Порядком передбачено, що рішення про зменшення бюджет­них асигнувань головному розпо­ряднику коштів державного бю­джету приймає міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету — керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня — головний розпо­рядник коштів відповідного бю­джету. Від цього залежить, кому саме направляти матеріали про факти виявлених нецільових ви­трат для їх відшкодування.

Відповідно до затвердженого Порядку для відшкодування виявлених нецільових витрат ко­пія акта ревізії за підписом ке­рівника контролюючого органу разом із "Довідкою щодо бю­джетного правопорушення" про­тягом 5-ти робочих днів після підписання акта передається місце>4>му фінансовому органу (якщо це кошти місцевого бю­джету і порушення виявлені у го­ловного розпорядника), Міні­стерству фінансів (якщо це кош­ти держбюджету) або головному розпоряднику бюджетних кош­тів. Форма довідки та порядок її складання й передачі затвердже­ні наказом Міністерства фінан­сів України від 31.03.2004 № 238. У разі невідшкодування зазна­чених порушень, а також за до­пущені порушення контролюючі органи застосовують заходи впливу згідно з Бюджетним ко­дексом: відповідно до ст. 117 — призупинення бюджетних асиг­нувань; відповідно до ст. 118 — зупинення операцій з бюджетними коштами та застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетному пра­вопорушенні.

Посадові особи установ мають знати, що за нецільове викори­стання бюджетних коштів згідно зі ст. 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня передбачено штраф від 510 до 1190 грн. За ті ж самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, встановлено штраф від 1190 до 1700 гривень.

Необхідно відзначити, що для того, щоб уникнути бюджетних правопорушень необхідно ретельно стежити за змінами у бюджетному законодавстві та правильно відносити витрати і доходи до місцевих і державного бюджетів.