Психологія і соціологія / 8. Педагогічна психологія

Гарнаєва А.Ю., Пущенко М.С.

Статеві відмінності прояву креативності учнів середньої школи.

Дніпропетровський національний університет

Поняття «креативність» розглядається дослідниками з різних позицій. Існує точка зору згідно з якою креативність являє собою загальну обдарованість, що відноситься до універсальних властивостей людини, бо всі діти взагалі від природи обдаровані, крім дітей з певними патологіями. Але навколишнє соціальне середовище дитини не завжди забезпечує їй ті умови, завдяки яким природні здібності розвиваються до рівня обдарованості. Протилежна позиція полягає в тому, що обдарованих дітей дуже мало. Мова йде саме про тих дітей, обдарованість яких цілком очевидна і проявляє себе дуже яскраво. Такі діти помітні відразу, в їх таланті ніхто не сумнівається.

Проте не можна сказати, що обдарована дитина така вже дивина. Багато дослідів свідчить про те, що творчі можливості людини формуються ще в середній школі, де закладаються основи знань та умінь майбутніх фахівців. Існує «континиум талантів», від крупних і яскравих до скромних і малопомітних. Але суть творчого процесу однакова для всіх. Різниця лише в конкретному матеріалі творчості, масштабах досягнень і їх суспільній значущості. Схильність до творчості, або, так звана, креативність, має місце і в звичайному шкільному навчальному процесі, де дослідниціка активність може проявитися як самостійна постановка питань і проблем стосовно нового і невідомого. Розвиток особистості здійснюється у такому разі як пошук відповідей на власні проблеми і питання, який визначається вибірковістю творчого потенціалу, притаманного кожній конкретній дитині.

Значущим моментом при дослідах креативності є існування різної «моделі обдарованості» дівчаток і хлопчиків. Відомо, що дівчата перевершують хлопчиків у розвитку вербальних навичок. В той же час хлопчики краще виконують зорово – просторові завдання, читання схем, карт, креслень. виявляють технічні навички, більш успішні в математичних міркуваннях і доказах. Така різниця обумовлена тим, що у дівчаток певного віку більш розвинута ліва півкуля, ніж права, а в хлопчиків механізми пізнання широко подані в обох півкулях головного мозку, проте в більшості краще розвинута права півкуля, відповідальна за зорово – просторові задачі. Виходячи з цього, метою наших досліджень було вивчення статевих відмінностей прояву креативності серед учнів віком від 10 до 15 років.

Учні були поділені за гендерною ознакою та на три вікові категорії. До кожної групи входило по 50 хлопчиків і 50 дівчаток. Учні першої групи були віком від 10 до 11 років; другу групу склали учні 12-13 років; учні третьої групи мали вік від 14 до 15 років. Досліджування проходило за методикою Торренса, згідно з якою існує п'ять рівнів креативності: дуже високий, високий, вище середнього, середній, нижче середнього.

Як показали наші досліди, рівні розвитку креативності серед хлопчиків і дівчаток першої групи (10-11 років) не дуже відрізнялися проміж себе. На першому плані стояв середній рівень креативності, який дорівнював як у хлопчиків, так і у дівчаток 26%. Дуже високий рівень креативності мали 18% хлопчиків та 14% дівчаток; високий рівень був більшим у дівчаток (20%), ніж у хлопчиків (16%), але рівень креативності вище середнього був більш притаманний хлопчикам (24%), ніж дівчаткам (18%). Відповідно нижче середнього рівня креативності дівчатка були на першому місті в порівнянні із хлопчиками (22% і 16% відповідно).

У другій віковій групі показники розвитку рівней креативності дещо змінилися. Особливо це стосувалось хлопчиків, у яких на перше місце вийшов високий рівень креативності, що дорівнював 30%, практично таким же був і вище середній рівень креативності (28%). В той же час майже вдвічі знизились середній та нижче середнього рівні креативності (з 26% до 16% і з 16% до 8 відповідно).

Серед дівчаток другої вікової групи зміни розвитку рівней креативності були не такими значними. Дуже високий, високий і середній рівні креативності поменшали тільки на 2% у порівнянні із першою групою дівчаток: з 14% до 12%; з 20% до 18%; з 26% до 24%. Поряд з цим, суттєво зріс вище середнього рівень креативності (від 18% до 24%); що стосується нижче середнього рівня креативності, то він залишився таким же (22%).

Цікавими були зміни розвитку рівней креативності у третій віковій групі (14 – 15 років). На перше місце як у хлопчиків. так і у дівчаток вийшов вище середній рівень креативності, але у хлопчиків він був більш значний, ніж у дівчаток (36% і 26% відповідно). Високий рівень креативності в групі дівчаток продовжував поступово зменщуватися (знов на 2%), а в групі хлопчиків зміни цього рівня креативності мали хвилеподібний характер, починаючи з першої групи, бо зростання його у другий групі змінилися на значення падіння ( на 10%) у третій. Відносно середнього рівня креативності динаміка змін серед дівчаток і хлопчиків була протилежною. У перших він зріс на 4%, а у других, навпаки, знизився на 4%. Що стосується нижче середнього рівня креативності, то у дівчаток він зменшився на 4%, а у хлопців підвищився на 6%.

При порівнянні змін розвитку дуже високого рівня креативності виявилася достатньо цікава картина. Серед дівчаток цей рівень, який мав 14% у першій групі, незначно знизився (на 2%) у другій і третій вікових групах. А ось у хлопчиків дуже високий рівень креативності був стабільним у всіх досліджуваних групах, складаючи 18%.

Таким чином, наші досліди довели, що при дослідженні креативності, схильності дітей до творчого процесу, творчого розуміння та пізнання дійсності слід обов’язково враховувати не тільки вікові, але й статеві відмінності, бо моделі обдарованості хлопчиків та дівчаток не співпадають. Пояснення цьому слід шукати у поєднанні цілої низки факторів, до яких можна віднести як генетичні, так і соціально – середовищні чинники.

Серед генетичних особливостей слід відзначити те, що мисленн жінок зв’язане, насамперед, із активністю лобових часток мозку, що відповідають не стільки за логіку, скільки за інтуїцію та емоції. Чоловіки на відміну від жінок, при рішенні будь – якої задачі підключають всю свою «мозкову аналітику» та ще й з’єднують її із зонами, що обробляють зорову інформацію. Проведені у Каліфорнійському університеті дослідження із застосуванням томографа показали також морфологічні відмінності чоловічого та жіночого мозку. Виявилося, що в чоловіків переважає сіра речовина, що відповідає за інтелект і формує аналітичні центри. А у жінок в десять разів більше білої речовини, тобто більше з’єднувальних каналів, що дозволяє їм швидше розподіляти задачі між різними відділами мозку.

Крім того, мислення протилежних полів тісно пов’язане із специфічністю гормонів. Чоловічий гормон тестостерон дозволяє активізувати аналітичну діяльність обох півкуль, а жіночі гормони більш діють на базальні ядра, насамперед, мигдалеподібні, що відповідають за аналіз емоційно – мотиваційної інформації.

До того ж традиційний розподіл рольових позицій чоловіків та жінок у соціальному середовщі також сприяє формуванню специфічності процесів мислення. Відомо, що якраз у 14 – 15 років особливо швидко розвиваються процеси мислення, це той час, коли підлітки переходять від системи зовнішнього регулювання психіки до саморегулювання і починають серйозно замислюватись над значенням життя.

Наші дослідження підтверджують, таким чином , необхідність врахування статевих відмінностей учнів при організації навчального процесу у середній школі.

Література.

1.Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. – Л: Наука, 1988. – 295с.

2. Гарнаева А.Ю., Сидоренко С.В. Сравнительный анализ творческого потенциала учащихся среднего и старшего школьного возраста / Матеріали ІV Міжнарод. наук. – практ. конф., Дніпропетровськ, 2002. – С. 14 – 15.

3. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Свет, 1997. – 608 с.