К.е.н. Сухарев П.М., Пилипенко Е.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

 

Аналіз ймовірності банкрутства компанії

Питання ефективності діяльності вивчаються лише в тій мірі, яка достатня для точного судження про стан фінансів. У той же час, коли мова заходить про фінансовий аналіз підприємства-банкрута, то будь-які питання, пов'язані з наявністю і використанням фінансів аналізуються в однаковій мірі. Таким чином, термін "фінансовий аналіз" вживається, щоб підкреслити широту і глибину розгляду питань аналізу фінансового стану.

Постановка проблеми. Банкрутство, як елемент ринкових відносин, стало реальністю і сучасної української економіки. Сьогодні ще багато керівників не хочуть вірити в те, що їхні підприємства можуть бути визнані банкрутами. Таке ставлення пояснюється тим, що протягом попередніх десятиліть економіка розвивалася не за законами ринку, а була наслідком тогочасної державної політики. Це визначило особливу схильність вітчизняних господарюючих суб’єктів до кризових явищ, що виявляється у втраті фінансової стійкості, виникненні неплатоспроможності і, як наслідок, у банкрутстві.

Існуючі в даний час методи діагностики банкрутства в основному базуються на використанні показників, що характеризують фінансовий стан підприємства і його фінансові результати, а отже, його фінансову безпеку. Тобто, рішення даної задачі актуальне як для підприємств, де криза очевидна і необхідно приймати антикризові заходи, так і для решти підприємств, оскільки дозволяє виявити і усунути (або зменшити) на ранній стадії вплив негативних чинників розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості аналізу неплатоспроможних організацій викладалися в працях відомих вітчизняних і закордонних економістів: М.С.Абрютиної, Е.Альтмана, В.П.Астахова, М.І.Баканова, С.Б.Барнгольц, Л.А.Бернстайна, Н.А.Блатова, Н.Р.Вейцмана, Л.Т.Гіляровської, Л.В.Донцової, О.В.Єфімової, В.В.Ковальової, М.Н.Крейниної, М.В.Мірошник, Н.А.Никифорової, В.Д.Новодворського, Г.Ф.Савицької, Р.С.Сайфулина, Е.С.Стоянової, А.Д.Шеремета. Основна увага в них приділяється розробці універсальних способів прогнозування банкрутства як фінансово-економічного явища.

Виклад основного матеріалу. Аналіз імовірності банкрутства компанії необхідний для інвесторів, які бажають вкласти власний капітал у прибуткову справу, акціонерів, керівництва компанії для прийняття рішень щодо виведення компанії зі стану, що передує банкрутству. Його проводять за допомогою визначення окремих коефіцієнтів та їх поведінки у часі. Перші дослідження поведінки коефіцієнтів, що передують краху компанії провели у США А.Вінакор та Р.Сміт. Вони дійшли висновку, що коефіцієнт чистий оборотний капітал/сума активів  є одним з найбільш точних та надійних показників банкрутства. Р.Дж. Фіцпатрік виявив, що  коефіцієнтами, які наййкраще свідчать про крах компанії є такі: прибуток/ чистий власний капітал та власний капітал /сума заборгованості.

С.Л. Мервін на підставі своїх досліджень дійшов висновку, що найкраще сигналізують про крах компанії через 4-5 років такі коефіцієнти: коефіцієнт покриття; оборотний капітал/сума активів; власний капітал/сума заборгованості. Всі ці коефіцієнти характеризуються трендами, що що знижуються перед банкрутством [3].

Е.Альтман з допомогою коефіцієнтів створив Z-схему, яка є в США найбільш відомою моделю передбачення банкрутства.

Z-схема=1,2(ЧРК/СА) + 1,4(НП/СА) + 3,3(ПДСП/СА) + 0,6(РВВК/БВВК)

де, ЧРК – чистий робочий капітал; СА – сума активів; НП – нерозподілений прибуток; ПДСП – прибуток до сплати відсотків та податків; РВВК – ринкова вартість власного капіталу; БВВК – балансова вартість власного капіталу. На підставі досліджень Е.Альтмана ймовірність банкрутства визначають величиною Z. При Z менше або дорівнює 1,81 ймовірність банкрутства вважається високою, а при Z більше або дорівнює 3 – ймовірність банкрутства мала [1].

Отже, для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, немає загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут­ства підприємств та організацій.

Проте, у вітчизняній практиці господарювання застосуван­ня моделі Е.Альтмана зв'язане з певними труднощами. По-перше, коефіцієнти регресії  розраховувалися авто­ром за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі. По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливос­тей господарювання. По-третє, недорозвинутість ринку цінних па­перів не може забезпечити отримання повної та достовірної інформації. Тому для оцінки можливості банкрутства необхідно застосовувати й інші моделі, в основу яких покладено застосування стандартизованих коефіцієнтів та інтегрованих показників.

Так, для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. Фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за до­помогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балан­су. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатос­проможним, або перевірити достовірність висновку щодо виз­нання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА, яка передбачає розрахунок таких параметрів:

1. Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборот­них коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням оборотних активів підприєм­ства до поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) характе­ризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, не­обхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприєм­ства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгова­ності та інших оборотних активів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) характеризує не­гайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов'язань.

Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспромож­ним у разі, коли:

- значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1;

 - значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1;

- значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) менше ніж 0,2.

 

Література

1.      Лень В.С., Гливенко В.В. Звітність підпримємства: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 612с.

2.      Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Либідь, 2004. – с. 71.

3.      Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа - М: ИНФРА, 2000.

4.    Бринченко П.В. Аналіз фінансового стану підприємства-банкрута // Київ.: “Факт”, - 2005р. – 68с.

5.    www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya