Сімак А. А.

Чернівцівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Ресурси особистості як субфеномени

копінг-поведінки

В сучасних умовах людина все частіше опиняється в непростих життєвих ситуаціях перед лицем серйозних проблем. Враховуючи особливості сучасного суспільства, актуальним на сьогодні представляється вивчення питань копінг-поведінки в складних життєвих ситуаціях, проблеми вибору суб’єктом релевантної лінії поведінки в залежності від її темпераментально-характерологічних та індивідуально-психологічних особливостей.

Так, копінг-поведінка, багатьма вченими (Р. Лазарус, Н. Cирота, С. Фолкман, В. Ялтонський та інші), кваліфікується як поліетіологічний комплекс стратегій дій, що використовуються людиною в ситуаціях небезпеки з метою подолання специфічних зовнішніх та/або внутрішніх вимог, які нею оцінюються як надзвичайні [4, с. 18]; [10, с. 231-237]; [9, с. 53-60]. Копінг-поведінка реалізується за допомогою використання суб’єктом копінг-механізмів, активація яких відбувається завдяки ресурсним дескрипторам особистості як певної сукупності внутрішніх конструктів, що сприяють резистентності та подоланню складної життєвої ситуації [3, с. 28].

Вчені, що вивчали феномен копінгу фокусувалися на різних ресурсах особистості. Синтезуючи пертинентну інформацію з даної проблеми, представляємо прототипний її спектр. Так, до базових копінг-ресурсів належить сформованість адекватної «Я-концепції», позитивний характер якої сприяє тому, що особистість почуває себе впевненою в своїх можливостях контролювати складну життєву ситуацію. Інтернальний локус контролю (за Дж. Роттером) в контексті копінгу дозволяє здійснювати адекватну оцінку проблемної ситуації, відповідно обирати, в залежності від вимог середовища, релевантну стратегію, бути впевненим у власній здатності впливати на процеси, що відбуваються навколо, вбачати джерело управління своїм життям у собі [1, с. 333]; [7, с. 296]. Важливим ресурсом є афілятивна тенденція, як інструмент орієнтації в міжособистісних інтеракціях, що регулює емоційну, інформаційну, дружню, матеріальну підтримку шляхом побудови ефективних взаємостосунків та прагнень співпрацювати. В контексті копінгу важливим є те, що афілятивна тенденція зростає при включені людини в небезпечну ситуацію, а наявність інших людей дозволяє перевірити обрану лінію поведінки та характер реакцій на складні, небезпечні обставини. Окрім цього, близькість інших призводить до редукції тривоги, пом’якшуючи наслідки стресогенної ситуації [1, с. 61]; [7, с. 296]. Оптимістичний світогляд, що на думку Н. Петрової, розгортається в поняттях «оптиміст/песиміст». Так, до категорії «оптимістів» можна віднести людей, які мають тенденцію переоцінювати керованість та змінюваність труднощів в своєму житті, до «песимістів» відносять людей які їх недооцінюють [6, с. 120-124]. Емпатійний потенціал дозволяє прецизійно оцінювати проблему та створювати максимальну кількість альтернативних варіантів її вирішення. [7, с. 296]. Н. Сирота та В. Ялтонський серед ресурсів виділяють рівень інтелекту (можливість давати когнітивну оцінку проблемній ситуації) та соціальну компетентність (інформація про дійсність та вміння спілкуватися). [9, c. 59–76]

На думку К. Кобаса важливим копінг-ресурсом виступає «hardiness», як протективна особистісна ознака, що характеризується комплексною системою переконань з приводу власної особистості та оточуючого світу, які сприяють підтриманню людини в її інтеракціях із складними життєвими ситуаціями. Для «hardiness» характерні наступні виміри: смислова та цільова орієнтація людини, здатність прийняти виклик, бути впевненим в тому, що зміни – це частина життя і що в них закладено можливість зростання [8, с. 368-369].

На нашу думку, важливим копінг-ресурсом виступає особистісна каузальність (за Р. Чармзом), що кваліфікується як ініціація індивідом ефективної поведінки з наміром змінити оточуюче середовище в бажаному напрямі, яка охоплює наступні компоненти: розуміння власних сильних та слабких сторін, віра у ефективність своєї діяльності, визначення конкретного алгоритму поведінки, що дає можливість досягнути поставлених цілей; прийняття на себе відповідальності за власні дії та їх наслідки. Ми вважаємо, що людина з розвинутим почуттям особистої каузальності зіткнувшись із труднощами наполегливіше буде їх долати [2, с. 180-184]. Також, на нашу думку, значимими ресурсами виступають почуття компетентності (оцінка власних здібностей, віра у свої можливості досягти заплановане долаючи перешкоди) та мотивація досягнення успіху, що вміщує такі категорії: потребу в досягненні; очікування успіху (впевненість в імовірність його настання); схвалення певного соціального оточення (соціальна підтримка); оптимістичне налаштування; потреба в уникненні невдачі [2, с. 165-167]; [5, с. 250].

Резюмуючи вище сказане, слід підкреслити, що розвинуті копінг-ресурси, які релевантні ситуації – це особливі психічні конструкти використання яких у супроводі з відповідними зовнішніми ресурсами (соціальні стосунки, можливість підтримки тощо) допомагають обирати конструктивну копінг-поведінку, що дозволяє перетворювати зміни в житті людини у можливості, а це, в свою чергу, призводить до моделювання суб’єктивного модусу «якості життя», в специфіку перцептивних тенденцій вважати життя задовільним, хоча об’єктивно воно може бути перенасичене труднощами та проблемами.

Література

1. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика. - Мн.: Харвест, 2001. – 975 с.

2. Занюк С. С. Психологія мотивації: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2020. – 304 с.

3. Малкина-Пых И.Г. Психосоматика: Справочник практического психолога. – М.: Эксмо, 2005. – 992 с.

4. Мамайчук И.И. Експертиза личности в судебно-следственной практике. СПб.: Речь, 2002. – 255 с.

5. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.

6. Петрова Н. Н. Психологические фактори искусственного прерывания беременности // Вестник Санки-Петербургского уныверситета. Сер. 11, 2006, вып. № 3 С. 120–124.

7. Психотерапевтическая энциклопедия // Под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб.: Питер, 2002. – 1024

8. Н. Сандберг, А. Уайнбергер, Дж. Таплин. Клиническая психология. Теория, практика, исследования. 5-е международное издание. СПб. М.: Еврознак. «Олма-Пресс». 2005. с. 384

9. Сирота Н.А., Ялтонский В.М. Теоретические основы копинг-профилактики наркоманий как база для разработки практических превентивных программ // Вопросы наркологии. – 1996. №4 – c. 59 – 76

10. Losoya S., Eisenberg N., Fabes R.A. Developmental issues in the study of coping // International Journal of Behavioral Development, 1998, 22(2), 231—237.