к.е.н. , доц. Ващенко Л. О.

студентка Монастиренко Г.І

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган –Барановського, Україна

Оцінка власного оборотного капіталу підприємств в контексті структури балансу

У зв’язку з реформуванням вітчизняного бухгалтерського обліку на засадах міжнародної стандартизації до балансу було внесено значні зміни. Дослідженню проблем методології складання фінансової звітності присвячені праці багатьох  провідних учених, в той же час балансу приділено меншу увагу. Ще не знайшла достатнього висвітлення  проблема впливу структурованості інформації бухгалтерського балансу на методику аналізу фінансового стану підприємств.

Мета статті – визначити найбільш оптимальну методику оцінки ВОК з урахуванням особливостей структури та змісту балансу підприємства.

Зміст і форма балансу, вимоги до розкриття його статей регламентує П(С)БО 2, яке поширюється на баланси підприємств усіх форм власності, крім бан­ків і бюджетних установ [1]. Однак необхідно зауважи­ти, що баланс та інші форми фінансової звітності, незважаючи на суттєві зміни, внесені під час їх трансформування, все ще не повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів обліку й фінансової звітності та потребам фінансового менеджменту. Зо­крема, це стосується принципу суттєвості ін­формації.

Варто також зауважити, що чинний бухгалтер­ський баланс ще не повною мірою відповідає потре­бам контролю за дотриманням прийнятого у фінан­совому менеджменті «золотого правила ліквід­ності», згідно з яким активи підприємства мають фінансуватися пасивами такої самої строчності. Це пов'язано з недостатньо чітким розмежуванням у ба­лансах українських підприємств поточних і непоточних активів та зобов'язань. Самі розробники націо­нальних П(С)БО визнають, що розділ II пасиву ба­лансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» і розділ V «Доходи майбутніх періодів» є зобов'я­заннями з невизначеним терміном погашення. Наприклад, забезпечення витрат персоналу переважно є поточними зобов'язаннями.

Відсутність у балансі чіткого поділу активів і зо­бов'язань на поточні й довгострокові створює труднощі користувачам фінансової звітності під час оцін­ки фінансового стану підприємств. У зв'язку з цим для підвищення точності фінансового аналізу окремі науковці пропонують відображувати в Примітках до річної фінансової звітності склад статті «Витрати майбутніх періодів» у розрізі необоротних та оборот­них активів, а «Доходи майбутніх періодів» - у роз­різі довгострокових і поточних зобов'язань [4]. Реалізація цієї пропозиції не потребує вне­сення змін у баланс. Однак вона стосується лише річ­ної фінансової звітності  і не зачіпає квартальну.

Радикальніший  спосіб   вирішення  цієї   проблеми   запропонували 

Задорожний З. і Крупка Я. [4]. Грунту­ючись на аналізі капіталу з позиції положень теорії власності, вони, вважають, що віднесення доходів майбутніх періодів і статей забезпечення наступних витрат і платежів до зо­бов'язань є необгрунтованим, а тому пропонують внести їх до складу власного капіталу підприємства .

Подібна побудова балансу передбачена Положен­нями бухгалтерського обліку Російської Федерації.[5] Бухгалтерські баланси російських підприємств сфор­мовані за п'ятиблочною схемою. Від цього їхня інформаційна місткість та аналітичність порівняно з балансами вітчизняних підприємств є навіть дещо досконалішою.

П'ятиблочна схема балансу з чітким поділом ак­тивів і зобов'язань на довгострокові та поточні дає можливість користувачам фінансової звітності без проблем розрахувати суму власного оборотного ка­піталу (ВОК) одним із двох способів, що дають однакові результати:

а)    як різницю між оборотними активами й короткостроковими зобов'язаннями;

б)   як різницю між сумою власного капіталу, ре­зервів та довгострокових зобов'язань і сумою необоротних активів.

       В Україні можна знайти принципові відмінності розрахунку ВОК. Цей показник у деяких джерелах ще називають робочим ка­піталом, власними оборотними коштами або власни­ми (чистими) оборотними активами. Відмінність способів розрахунку ВОК порушує єдність методичної основи аналізу фінансового стану підприємств.

 Можна виділити 2 групи методик розрахунку ВОК.

До першої групи можна віднести ті з них, які не враховують «золоте правило ліквідності», а отже і реальні взаємозв'язки між активом та пасивом балансу, що з цього правила випливають. Розглянемо найпоширеніші з них.  

Спосіб розрахунку ВОК без врахування довгострокових зобов'язань пропонує Чернелевський Л., який рекомендує визначати наявність «влас­них та прирівняних до них коштів в обороті», відні­маючи необоротні активи (розділ І активу) від суми власного капіталу (розділ І пасиву), збільшеного на стійкі пасиви - заборгованість з оплати праці і соці­ального страхування з розділу IV пасиву балансу [3].

До другої групи методик розрахунку ВОК мож­на віднести такі, які крім власного капіталу визнають за нормальне джерело фінансування необоротних ак­тивів також довгострокові зобов'язання.

Іваненко В. пропонує розраховувати ВОК як різ­ницю між підсумком розділів І «Власний капітал», II «Забезпечення наступних витрат і платежів», III «До­вгострокові зобов'язання» пасиву балансу і підсумком розділу І активу «Необоротні активи» [2].

Враховуючи зміни, які були затверджені згідно з наказом Міністерства фінансів України від 05.03.2008 р. № 353. На нашу думку, ВОК можна визначити як різницю «Власним капіталом» ( І розділ пасиву балансу) разом з « Забезпеченням наступних виплат і платежів» ( ІІ розділ пасиву балансу) та «Необоротними активами»  ( І розділ активу балансу) за вирахуванням «Необоротних активів та груп вибуття» ( IV розділ активу балансу).

Показник ВОК є одним з основних в аналізі фінансового стану підприємства. Його використовують для оцінки задовільності структури балансу, фінансової стійкості підприємства. З використанням цього показника розраховуються більшість фінансових коефіцієнтів, за якими можна визначити стан фінансової рівноваги між активами та пасивами суб’єкта господарювання.

Неправильне або недостатньо точне визначення суми ВОК за даними бухгалтерського балансу призводить до викривлення низки фінансових коефі­цієнтів і, як наслідок, до неадекватних оцінок фінан­сового стану підприємств.

Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних по­казників сприятиме однозначному тлумаченню інструментів аналізу у рекомендаціях органів влади та еко­номічній літературі, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб'єктів господарювання.

 

 

Література

1.          Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затв. наказом МФУ від 31.03.1999 р.  зі змінами та доповненнями.

2.         Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навч. посібник. – К., 2006 – 263с.

3.                    Чернелевський Л.М, Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. - К., 2003. -312 с.

4.                    Гринів Богдан Проблеми бухгалтерського балансу його використання в аналізі // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - №1. С. 11-15

   5.    http://www1.minfin.ru/common/img/uploaded/library/ _