Экономические науки/12 Экономика сельского хозяйства

Івахно Анатолій

здобувач ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

Екологічна складова соціально-економічного життя суспільства.

Перспективи вирішення екологічних проблем в основному визначатимуться рівнем усвідомлення їх актуальності науково-технічною елітою, політиками та тими державними інститутами, які формують і здійснюють екологічну політику. При виборі аргументів щодо необхідності її активізації соціальні мотиви повинні відігравати провідну роль. Тут мають враховуватись реальні факти шкідливого впливу стану довкілля на здоров’я людей, рівень екологічної свідомості громадян, вплив забруднення довкілля на умови життєдіяльності та комфортності проживання населення.

Екологічний фактор має значний вплив на соціальну асиметрію українського суспільства і в просторовому відношенні. Це підтверджують проведені розрахунки інтегральних індексів соціально-екологічного проживання населення в розрізі областей (табл. 1).

Як видно з табл. 1, стан довкілля в регіонах істотно змінює рейтинг областей за інтегральним показником проживання населення. Найвищий рівень соціального проживання спостерігається у м. Києві, Донецькій, Полтавській, Львівській і Харківській областях. Дніпропетровька область за цим показником займає 6 місце. Якщо врахувати екологічний чинник, то ці регіони займають відповідно 19, 27, 16, 12, 20 та 26 місця. А лідерами в рейтингу областей за інтегральним індексом соціально-екологічного проживання є області з незначним промисловим потенціалом та низьким рівнем забезпечення населення житлово-комунальними послугами: Тернопільська, Закарпатська, Чернівецька, Хмельницька, Херсонська. Дніпропетровська область займає 26 місце.

Незважаючи на певну узагальненість проведених розрахунків, вони дають підставу говорити не тільки про суттєвий вплив екологічного чинника на регіональну диференціацію соціальних умов проживання населення, а й про необхідність його врахування при здійсненні соціальної та екологічної політики.

 

Таблиця 1

Соціально-екологічна комфортність умов проживання населення України

 

Області

Інтегральний індекс проживання населення1

Рейтинг

Індекс рівня забруднення території2

Рейтинг

Інтегральний індекс соціально-екологічного

проживання3

Рейтинг

1

2

3

4

5

6

7

Україна

1,00

 

1,00

 

1,00

 

АР Крим

0,85

18

3,69

14

1,77

14

Вінницька

0,86

13

1,85

19

1,26

21

Волинська

0,86

16

3,98

11

1,85

11

Дніпропетровська

1,05

6

0,40

26

0,65

26

Донецька

1,15

2

0,33

27

0,62

27

 

 

Житомирська

0,86

14

4,93

8

2,06

9

Закарпатська

0,75

26

10,28

2

2,79

2

Запорізька

1,04

7

0,59

24

0,78

24

Івано-Франківська

0,84

19

1,07

23

0,95

23

Київська

1,04

8

4,32

10

2,12

8

Кіровоградська

0,85

17

1,76

20

1,23

22

Луганська

0,99

10

0,48

25

0,69

25

Львівська

1,08

4

3,00

16

1,80

12

Миколаївська

0,82

23

2,53

17

1,44

18

Одеська

0,79

25

3,06

15

1,55

17

Полтавська

1,14

3

2,37

18

1,64

16

Рівненська

0,83

21

4,62

9

1,96

10

Сумська

0,88

12

5,82

7

2,27

7

Тернопільська

0,80

24

11,81

1

3,08

1

Харківська

1,05

5

1,54

21

1,27

20

Херсонська

0,84

20

7,86

4

2,57

5

Хмельницька

0,92

11

7,68

5

2,66

4

Черкаська

0,86

15

3,72

13

1,79

13

Чернівецька

0,83

22

9,15

3

2,76

3

Чернігівська

0,71

27

3,96

12

1,68

15

Київ

1,45

1

1,36

22

1,40

19

Севастополь

0,99

9

6,20

6

2,48

6


Примітки:

1.              Інтегральний індекс проживання населення розраховано кумулятивним методом на базі групових індексів розвитку окремих галузей житлово-комунальної сфери:  індексу забезпеченості житлом, індексу благоустрою житлового фонду, індексу споживання комунальних послуг, індексу благоустрою населеного пункту [2].

2.              Індекс рівня забруднення території розраховано на основі часткових індексів забруднення атмосфери та поверхневих водних об’єктів в розрахунку на одного жителя.

3.              Інтегральний індекс соціально-екологічного проживання розраховано кумулятивним методом на базі інтегрального індексу проживання населення та індексу рівня забруднення території.

 

Феномен бідності в екологічному контексті соціальної нерівності українського суспільства має й зворотню сторону медалі, що становить не тільки науковий, а й практичний інтерес. Мова йде про необхідність дослідження бідності як чинника, мотиву екологічних порушень. Адже відомо, які збитки наносяться державі внаслідок самовільного вирубування лісів, пошкоджень нафтопроводів. Цей своєрідний „екологічний бандитизм” стає джерелом доходів здебільшого найбідніших верств населення. Такі випадки вже не є поодинокими, вони набувають загрозливих масштабів, що не може не викликати тривогу. Тому причини таких явищ треба шукати в першу чергу серед соціальних факторів.

В цілому, специфікою української ситуації слід вважати досить слабку соціальну реакцію на існуючі екологічні проблеми. Таке явище можна пояснити як низьким рівнем екологічної свідомості населення, так і наявністю складних соціальних проблем, вирішення яких для окремих категорій людей є питанням взагалі фізичного виживання. На цьому тлі екологічна небезпека серйозного впливу на соціальну поведінку населення не має. Винятки становлять хіба що екстремальні ситуації, коли екологічний фактор зримо більш ускладнює життя людей, зокрема, коли він стає основною причиною спалаху різних захворювань і т.п. Безумовно, що неадекватність соціальної реакції гостроті екологічних проблем є негативним явищем. Разом з тим, в сьогоднішніх умовах воно відіграє і певну позитивну роль, оскільки не підвищує і без того високу соціальну напругу в суспільстві.  А раз так, то шляхи виходу з еколого-економічної кризи треба шукати в площині вибору ефективної тактики природоохоронних дій в різних сферах соціально-економічного життя. Видається, що основними напрямками такої тактики мають бути: екологізація економічних реформ, екологізація управління, екологізація людської свідомості. Саме там криються дієві резерви підвищення ефективності регіональної екологічної політики в найближчій перспективі.

 

Література:

1. Будзяк В.М. Еколого-економічні проблеми вирощування та споживання сільськогосподарської продукції // Вісник Сум. держ. ун-ту.- Серія: Економіка. - 2004. - № 5 (64). - С. 87-92.

2. Вітвіцький В.В., Шкурін Г.Т., Глонь П.Н. Методика визначення економічної ефективності наукових досліджень з продуктивності виробництва в АПК. – К.: НДІУ, 2003. – 69 с.

3. Кусков А.Е. Экономическая ситуация как фактор экономической безопастности: Зб. наук. пр. Дон. держ. ун-ту управління. – Серія: Державне управління. – Донецьк: ДДУУ, 2004. – Т. 5. – Вип. 36. - С. 33-43.