Викладач Ткаченко С.А.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

Удосконалення методики бюджетування

Певні вимоги висуваються до методики бюджетування в сучасних умовах обробки інформації і з точки зору отримання результатної планової інформації. Практика показує, що хоча при функціонуванні сучасної системи управління підприємством, як і в традиційній системі управління, залишається таблична форма надання вихідних планових даних, зміст самих таблиць зазнає доволі істотні зміни якісного порядку. Справа в тому, що одним із недоліків існуючих методичних матеріалів із бюджетування є те, що в них, за рідкісним виключенням, зазвичай не вказується, кому конкретно призначена інформація і для яких цілей. А між тим, як свідчить практичний досвід, характер планової інформації в кожному окремому випадку повинен визначатися конкретними потребами, тому що одна й та ж інформація при наданні її на різні рівні управління в одному випадку може бути достатньою, в іншому – надлишковою, у третьому – недостатньою.

Наприклад, планова інформація про ступінь виконання плану за обсягом виробництва та відхилення від плану за день, представлена за групами продукції (машинобудування, машиноремонт, експортні постачання і інше), а всередині цих груп – у розрізі окремих проектів машин і замовлень, уявляється досить достатньою для планово-економічного відділу машинобудівного заводу, в той же час вона відверто надлишкова для директора підприємства, якому немає необхідності мати щоденні дані про виконання бюджету за кожним окремим замовленням. Для рівня керівництва цехів уявляється в такому вигляді інформація буде недостатньою, тому що тут потрібні більш змістовні дані і, зокрема, інформація, яка характеризує виконання плану за окремими технічними етапами виконання замовлень.

Наведений приклад достатньо наочно показує залежність планової інформації від конкретних потреб, які в кінцевому рахунку і визначають кількість інформації, її характер, ступінь агрегації та деталізації.

Ще один недолік інформації, що надається в існуючої традиційної методиці бюджетування є в тому, що структура і зміст приведених планових таблиць в основному визначаються методологією розрахунку тих або інших показників, їх взаємозв`язком, що породжує необхідність відображення в таблицях не тільки кінцевих планових, але також проміжних (початкових) планових, облікових (фактичних) і інших початкових показників.

Перераховані недоліки надання в існуючих методичних матеріалах результатів бюджетування зменшують цінність планової інформації, збільшують важкість її сприйняття, збільшують трудомісткість розрахунків. Тому в сучасних умовах системи управління підприємством цих недоліків неможливо припускати. Методика бюджетування повинна передбачати надання результатів планових розрахунків у формі таких інформаційно-планових таблиць, які могли б бути прийняті за основу вихідної планової інформації. Для цього необхідно, щоб приведені в методиці планові таблиці: були орієнтовані на конкретні потреби; не містили в собі надлишкової інформації; враховували технологічні особливості надання інформації.

В сучасних умовах інтенсивного впровадження функції бюджетування на перший план висувається вимога орієнтації вихідних планових даних на конкретні потреби користувачів. Реалізація цієї вимоги означає, що в методиці у кожному окремому випадку повинне бути вказано, кому, з якою ціллю та в які терміни повинна бути надана та чи інша інформація. В залежності від особливостей запитань в методиці потрібно передбачати і різні варіанти інформаційно-планових таблиць, що надаються.

Виконання другої вимоги – усунення надлишковості інформації в планово-інформаційних таблицях досягається шляхом виключення із них непотрібної планової, облікової і іншої інформації, а також порядку розрахунку планових показників. Це, з одного боку, полегшить сприйняття саме результатів бюджетування, а з іншого – зменшить витрати часу на надання вихідної інформації.

І виконання третьої вимоги – врахування особливостей надання вихідної планової інформації диктується тим, що на розмірність і структуру планово-інформаційних таблиць накладають обмеження окремі елементи технічного комплексу системи управління підприємством.

Існуючі методичні матеріали із бюджетування не задовольняють ще вимогам ефективної обробки інформації і в тому, що в них немає чіткого вирішення питань кількісного складу планових задач і меж між ними. А в сучасних умовах системи управління підприємством саме завдання є основним функціональним елементом, яке визначає характер різних проектних рішень в області впровадження функції бюджетування.

Тому, традиційний підхід до викладення методики бюджетування повинен бути замінений новим, більш прогресивним. Такий підхід, на наш погляд, забезпечується принципом блочного побудування методики бюджетування відокремлено для рівня підприємств та внутрішньозаводського рівня. У загальних рисах сутність його є в наступному. Викладення методики повинне надаватися у розрізі окремих планових блоків, а саме: перспективного бюджетування, ретроспективного бюджетування, оперативного бюджетування. За кожним із блоків приводиться перелік планових комплексів задач і окремих задач, і, на сам кінець, за кожним завданням бюджетування надається цільове призначення задачі, її зв`язок з іншими плановими завданнями, стислий опис початкової інформації для вирішення, способи вирішення, характеристика вихідної інформації, яка надається по задачі, організаційні принципи вирішення використання результатів рішення.

Цей підхід був, зокрема, реалізований в машинобудівної промисловості при підготовці ряду матеріалів із бюджетування господарської діяльності підприємств та їх внутрішніх підрозділів в сучасних ринкових умовах.

Удосконалення методики бюджетування діяльності підприємств за усіма розглянутими вище напрямами, як показує наявний досвід, значно полегшує розробку проектних рішень по підсистемі “Бюджетування” та підвищує їх ефективність і якість.