Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Анікіна Г.М.

Одеський державний економічний університет, Україна

Особливості розвитку та регулювання внутрішнього ринку металопродукції України в умовах кризової ситуації

В сучасних умовах вагомий вплив на економіку України справляє внутрішній ринок металопродукції, особливістю якого є те, що його споживачами є підприємства найважливіших галузей, а саме машинобудування і будівництво, розвиток яких визначає темпи економічного зростання країни. Як показує аналіз стану внутрішнього ринку металопродукції України [1-2], на даний час існують впливові негативні тенденції та явища, які гальмують процес розвитку та забезпечення зростаючих потреб внутрішнього ринку. Це стримує розвиток суміжних галузей, загрожує інтересам національних споживачів та негативно впливає на рівень національної безпеки країни.

Такий стан потребує докорінної зміни поглядів на шляхи розвитку внутрішнього ринку металопродукції з урахуванням трансформаційних процесів, що відбуваються у світі та країні, існуючих реалій стану металургійної галузі, постійної зміни умов діяльності на світовому та внутрішніх ринках, підвищує вимоги до аналізу та обґрунтування цих процесів та виконання значної кількості досліджень та розробок, які дозволять усунути або зменшити цей негативний вплив.

Базові принципи та організаційно-економічні механізми розвитку внутрішнього ринку металопродукції, підтримання його оптимальних темпів і пропорцій у довгостроковому плані, які спираються на постулати теорії ендогенного зростання [3], повинні передбачати проведення активної економічної політики, важливою рисою якої є необхідність регулюючої ролі держави в господарських процесах. Головна особливість теорії полягає в орієнтації насамперед на внутрішні чинники і механізми господарського розвитку. Саме вони мусять відігравати роль головних пускових механізмів і важелів господарського зростання. Така модель структури економіки передбачає орієнтацію, перш за все, на власні ресурси і можливості, існуючий природний та людський потенціал, науково-технологічні ресурси кожної країни. Домінантою такої економіки є розвинутий цілісний, місткий внутрішній ринок із розгалуженою системою поділу і кооперації між галузями, виробництвами, регіонами, що становить у кінцевому підсумку головну продуктивну міць держави. Саме за такою моделлю має розвиватися економіка України [4-5].

Не зважаючи на те, що частка внутрішнього споживання в останні роки перевищила 20%, у той час як у розвинутих країнах, вона в середньому складає 80% [7], обсяг поставок металопродукції на внутрішній ринок вже не задовольняє металоспоживаючі галузі. Це призвело до виникнення протиріччя, з одного боку, між попитом України у забезпеченні високих темпів економічного зростання, основу якого складають металоспоживаючі галузі, і з другого – прагненням українських виробників металопродукції скористатися підвищенням попиту на світовому ринку. В цих умовах висока експортна орієнтація металопродукції розглядається українським суспільством такою, що загрожує інтересам національних споживачів.

Сучасні дослідження в металургійній галузі у більшості випадків присвячені аналізу поточного стану, динаміки, тенденцій, а також перспектив виробництва та продажу української металопродукції, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Відчувається нестача досліджень, присвячених існуючим проблемам розвитку внутрішнього ринку металопродукції України та його забезпечення вітчизняною металопродукцією, причинам їх виникнення, можливим наслідкам, а також напрямкам та шляхам вирішення цих проблем. Вказані обставини визначають актуальність дослідження, особливо у умовах кризової ситуації, коли треба негайно впроваджувати ефективні механізми регулювання внутрішнього ринку для мінімізації негативних наслідків цього явища.

Переростання всесвітньої фінансової кризи в загальноекономічну стає головною проблемою для всіх країн, у тому числі і для України. Окрім фінансового сектора, одній з перших потерпілих від кризового удару стала металургійна галузь, особливості структури якої до певної міри сприяли проникненню кризи в економіку нашої країни.

Серія банкрутств провідних світових фінансових компаній і розповсюдження кризи на реальний сектор світової економіки привели до зменшення попиту і обвалу цін на сировинних ринках, у тому числі і на ринку метала, де ціни в серпні-вересні 2008 року впали на 18,6 % [6]. Різке падіння цін зробило продукцію українських металургів неконкурентоздатною із-за її високій собівартості. Висока собівартість продукції обумовлена не тільки технологічним відставанням українських підприємств від конкурентів, але і неефективною системою формування цін і тарифів на сировину, енергію, залізничні і морські перевезення і неадекватною державною промисловою політикою. Всі названі недоліки приводять до того, що собівартість української продукції на 10-15% вища, ніж російська і на 24-27% вище китайської [8].

Істотною проблемою металургійного комплексу в умовах кризової ситуації залишається нерозвиненість внутрішнього ринку. До недавного часу, використовуючи сприятливу кон'юнктуру світового ринку, металурги направляли свою політику реалізації на зовнішні ринки і не приділяли достатньої уваги споживанню металопродукції усередині країни, а тому втратили його частину. Сьогодні більше 47 % валового внутрішнього продукту припадає на експорт, в якому частка металургії складає приблизно 39 %. При цьому близько 70 % всього металу, виробленого в Україні експортується [6]. Наявність значних виробничих потужностей металургійної галузі України та одночасно вузькість і нерозвиненість внутрішнього ринку призвели до того, що частка експорту в загальному обсязі виробництва залишається стабільно високою, що обумовлює надмірну залежність від кон’юнктури зовнішнього ринку, що є дестабілізуючим чинником розвитку галузі. Всі ці обставини створюють умови для єдності інтересів держави, виробників та споживачів металопродукції у зосередженні зусиль щодо розвитку та забезпечення потреб внутрішнього ринку.

Адже за статистичними даними внутрішнє споживання є стабільнішим на відміну від мінливої експортної кон'юнктури, хоча ємкість внутрішнього ринку на сьогодні складає приблизно 25 % всіма вироблюваними в країні стали – біля 8 млн т. На тлі кризи в металургійній галузі України і зупинки металургійних підприємств у зв'язку з перевиробництвом збільшився імпорт металопродукції на внутрішній ринок. Так, за інформацією об'єднання «Металлургпром», за 9 місяців 2008 р. до України було імпортовано 1,7 млн т металопродукції, що на 34 % більше по порівнянню з аналогічним періодом минулого року. Головними причинами збільшення імпорту металу є гнучкіші ціни зарубіжних виробників і якісні характеристики їх продукції. Українські меткомбінати користуючись своїм домінуючим положенням, як правило, ставлять ціни для внутрішнього ринку вище, ніж експортні. Наприклад, сьогодні, за даними Українській асоціації металлоторговцев (УАМ), ціна української арматури на внутрішньому ринку складає не менше 820-830 дол. за тонну. В той же час на експорт ця ж продукція йде по 500-520 дол. [9]. Крім того, зарубіжні виробники пропонують дисконтні накопичувальні програми і кращі умови постачань, наприклад можливість формування збірних партій і це також сприяє зростанню імпортних переваг українських споживачів металу.

Наслідки кризової ситуації в провідній галузі українській економіки негативно вплинули на розвиток як національної металургійної галузі, так і на українську економіку в цілому.

Для металургійної галузі це:

¾ зниження експорту і відсутность нових замовлень;

¾ гальмування темпів реалізації проектів по модернізації підприємств та підвищення вартості інвестицій в розширення виробництва;

¾ посилення конкуренції із-за зростання імпорту, особливо з боку Росії та Китаю;

¾ зниження ринкових цін до виробничої собівартісті металопродукції;

¾ збільшення складських запасів у підприємств-виробників, металлотрейдеров і в портах України, де на сьогодня накопичилося більше 1,5 млн. т. металопродукції [11]

¾ зупинка ряду доменних печей на плановий і вимушений ремонт через відсутність реалізації продукції;

¾ різке скорочення виробництва в галузі (за даними Держкомстату спад в жовтні 2008 року досяг 35,6 % [10]) та рентабельності національної металургії (з 25-30% до 7-10%);

¾ скорочення витрат на соціальні і екологічні програми;

¾ масові звільнення і зниження зарплат (середня зарплата в галузі в жовтні зменшилася в порівнянні з липнем на 12 %);

¾ розповсюдження кризи на сировинні галузі (гірничорудну і вугільну промисловість).

Для економіки України це:

¾ спад в торгівлі, перевезеннях, споживанні;

¾ зниження об'ємів бюджетних надходжень;

¾ скорочення і виведення іноземних інвестицій;

¾ дефіцит грошових ресурсів та криза ліквідності.

Під час кризи, коли підприємства практично стоять, доцільно вкладати кошти на технічне удосконалення і переозброєння галузі. Разом з тим, через відсутність достатньої кількості оборотних коштів більшість металургійних компаній заявили про припинення вже початих і запланованих проектів по реконструкції і модернізації виробництва. Враховуючи ситуацію, що склалася, головними шляхами подолання кризи в металургійній галузі бачиться зниження собівартості продукції насамперед шляхом модернізації виробництва і стимулювання внутрішнього металоспоживання. Проте для реалізації необхідних заходів галузі необхідна державна підтримка.

Перш за все держава повинна здійснювати активну інвестиційну політику на внутрішньому ринку, серйозні інфраструктурні проекти в будівництві, включаючи житлові і транспортні об'єкти, а також реалізаціу проектів, пов'язаних з проведенням в Україні Євро-2012. Забезпеченням фінансування будівництва об'єктів буде надана істотна підтримка для підприємств ГМК, оскільки це збільшить попит на метал і сприятиме висновку внутрішніх довгострокових контрактів.

Саме держава зобов'язана зараз виступити ініціатором і каталізатором розвитку металоспоживаючих галузей. Необхідно збільшити кредитування по мінімальним ставкам підприємств ГМК, профінансувати перш за все інвестпроекти, направлені на ресурсо- і енергозбереження. Для зниження собівартості продукції метпідприємств необхідно понизити тарифи на електроенергію, залізничні тарифи. Також уряду треба сприяти розширенню споживання металопродукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку шляхом впровадження балансів виробництва і споживання продукції металургійних підприємств всіма металоспоживаючими галузями економіки. Крім того, державі необхідно підвищити ефективність міждержавних і міжурядових заходів для збереження і розширення ринків збуту продукції підприємств гірничо-металургійного комплексу України, а також підтримувати заходи вітчизняних промисловців по захисту внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту.

Металурги, у свою чергу, повинні сконцентрувати зусилля на комплексній модернізації виробництва. Оновлення технологічного устаткування дозволить налагодити випуск високотехнологічної металопродукції, внутрішній попит на яку сьогодні задовольняється виключно за допомогою імпорту. Впровадження енергозбережних технологій, удосконалення технологічних процесів дозволило б здійснити якісне зрушення як в структурі продукції, що випускається, так і в структурі експорту у бік посилення частини продукції з високою доданою вартістю, що дозволило б зайняти нові ніші і укріпило б положення України на зовнішньому ринку. Крім того, життєво необхідно розширити внутрішній ринок металоспоживання, що понизить залежність металургійного сектора економіки від зовнішньої кон'юнктури і зробить галузь стійкішою.

Таким чином, поточну кризу варто розглядати не тільки як загрозу, а ще і як можливість радикально змінити існуючу структуру споживання продукції ГМК, що склалася сьогодні. Стимулювання внутрішнього попиту є практично єдиним можливим кроком держави по стабілізації ситуації в умовах кризи на світовому ринку і його впливі на вітчизняний ГМК.

Література:

1. Осипов В.М. Управління конкурентоспроможністю продукції металургійної галузі: Монографія / За наук. ред. академіка Букринського Б.В. – Одеса: Евен, 2005. – 296 с.

2. Шалімов В.Д. Регуляторні механізми розвитку та забезпечення внутрішнього ринку металопродукції України // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 230, 2007. – С.795-803.

3. Осипов В.М., Шалімов В.Д. Особливості регулювання українського внутрішнього ринку металопродукції в умовах глобалізації // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск 241: В 5 т. – Т.IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – с. 794-804

4. Лук’яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.

5. Точилін В., Осташко Т., Олефір В. Внутрішній ринок України: проблеми розвитку // Економіст. - 2005. - №2. - С. 34-37.

6. Вишневська І. Криза в українській металургії: причины, наслідки, шляхи подолання // Україна: події, факти, коментарі. 2008. - № 21.

7. Український ринок сталі та металопрокату // ДІАЦ “Держзовнішінформ”. 2007. – 18 с

8. www.ugmk.info - Бізнес-портал о реальном секторі економіки

9. www.uam.com.ua - Українська асоціація металоторговців

10. www.ukrstat.gov.ua - Державний комітет статистики України

11. www.metalbulletin.ru - Металургійний бюлетень