Дмитрієнко Д.А.

к.е.н. Наумчук О.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Особливості обліку необоротних активів, що утримуються для продажу

У сучасних умовах господарювання особливо важливою для прийняття ефективних управлінських рішень є інформація про рух необоротних активів підприємства. Таку інформацію містить фінансова звітність. Саме з метою удосконалення фінансової звітності насьогодні вносяться зміни в чинні та затверджуються нові положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Серед українських бухгалтерів багато років існувала думка про те, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку – поняття фундаментальне і незмінне за своєю сутністю. Але в сучасних умовах реформування світової економіки становиться явним, що міжнародні стандарти фінансового обліку – це зведення принципів і правил, які постійно вдосконалюються, доповнюються із врахуванням практики їх застосування. В зв’язку з цим багато українських П(С)БО стали відставати за своїм змістом, а іноді й суперечити міжнародним стандартам. Щоб уникнути розбіжностей деякі національні стандарти були відкориговані.

Після останніх змін у П(С)БО 27 «Необоротні активи, призначені для продажу, і діяльність, що припиняється», методологія обліку основних засобів суттєво змінилась. Тепер основні засоби, щодо яких прийнято рішення про їх продаж, повинні бути переведенні зі складу необоротних активів до групи запасів, а доходи та витрати від їх продажу віднесені до операційної діяльності підприємства [1]. Виникає питання чи завжди доцільно робити це переведення? Ці нововведення стали причиною чисельних дискусій щодо доцільності та економічної обґрунтованості такого перегрупування активів. Вказані недоліки у визначенні необоротних активів, що утримуються для продажу, визначають актуальність дослідження.

Метою статті є дослідження та критична оцінка чинної методології обліку операцій з продажу необоротних активів та обґрунтування рекомендацій щодо її удосконалення.

За основу нової редакції П(С)БО 27 були взяті базові положення міжнародного стандарту фінансової звітності МСФО 5 [2].

Отже, одна з головних вимог МСФО 5 складається в окремому балансовому представленні необоротних активів, призначених для продажу. Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку вважає, що подання такої інформації «буде корисною для користувачів фінансових звітів», а введення самого поняття активів, призначених для продажу, «надає міжнародним стандартам фінансової звітності досконалості» (параграф 17 Основи для висновків до МСФО 5). Названа організація також підкреслює: «окреме подання цих статей у балансі забезпечує доречною інформацією. Окреме подання дає можливість розрізнити активи, які не були амортизовані, і активи, які амортизувалися».

Як основний економічний критерій для окремого виділення частини необоротних активів як активів, призначених для продажу, МСФО 5 називає спосіб одержання відшкодування вартості активів. На відміну від звичайних необоротних активів, що приносять вигоду за допомогою експлуатації (і тому амортизуються), вартість необоротних активів, що призначені для продажу, відшкодовується підприємству при продажі (тому вона не амортизується).

Серед причин, що викликали появу МСФО 5, аналітики називають необхідність зміни загальної концепції обліку при деяких змінах намірів керівництва компанії: «саме по собі припинення діяльності всієї фірми (майбутнє закриття) або тільки її частини (продаж сегмента) означає, що базовий принцип формування звітності — безперервність діяльності підприємства в найближчі 12 місяців — порушується. І відповідно до Концептуальної основи складання й подання фінансових звітів фірма повинна перейти на інші способи обліку, визнання й оцінки різних статей фінансової звітності.

Доцільно сказати, що у МСФО 5 не зафіксоване положення про те, що вартість необоротних активів, призначених для продажу, повинна приводитися саме в складі оборотних статей балансу [2].

Фахівці у зв'язку із цим відзначають, що необоротні активи, утримувані для продажу, варто відбивати в балансі як короткострокові, оскільки дані активи будуть реалізовані протягом 12 місяців з дати їхньої класифікації в категорію активів, утримуваних для продажу. Отже, дотримуючись тієї ж думки, в П(С)БО і вказали відбивати такі активи в складі запасів на рахунку 286. Із цього вийшло, що за правилами бухгалтерського обліку виторг від продажу оборотних активів визначається як операційний доход, і реалізацію необоротних активів, призначених для продажу визначили відбивати на операційних рахунках.

Разом з тим, у п.28 П(С)БО 9 як і раніше зазначено, що в складі інших (тобто неопераційних) доходів показуються доходи від реалізації необоротних активів, а собівартість необоротних активів відноситься до неопераційних витрат. При цьому продаж об'єкта основних засобів названий в якості однієї з причин їх вибуття поряд з такими, як безкоштовна передача або невідповідність критеріям визнання активом (п.34 П(С)БО 7). Та й у відношенні положень МСФО 5 фахівці Ernst & Young констатують, що цей стандарт «не складений і не сформульований належним чином». Деякі експерти стверджують, що він дозволяє «досить ефективно маніпулювати звітністю», і виражають сумнів у тому, що стандарт може захистити звітність від впливу несумлінних облікових механізмів [4].

З цього можливо зробити висновок: не всі необоротні активи, які керівництво підприємства бажає реалізувати повинні потрапити на рахунок 286, так як введення необоротних активів до сфери діяльності П(С)БО 27 дуже непроста задача. Щоб кваліфікувати в якості необоротних активів, призначених для продажу такі активи повинні виконувати декілька фундаментальних умов. До їх числа входить наявність контракту між покупцем та продавцем, готовність об’єкта до продажу в теперішньому стані. І якщо на момент реалізації необоротного активу не всі вимоги були дотримані, то реалізацію слід відображати на рахунках бухгалтерського обліку в звичайному так званому «неопераційному» режимі, тобто результати операції будуть відображатись за статтями неопераційної діяльності підприємства.

Вважаємо, що за звичайних умов господарювання списання необоротних активів внаслідок їх реалізації повинне здійснюватися з рахунків класу 1 «Необоротні активи» без попереднього переведення до складу запасів, так як на жодному підприємстві продаж основних засобів не вважається статутною діяльністю і тому, не правомірно такі операції відносити до операційної діяльності підприємства.

Література:

1. П(С)БО 27 «Необоротные активы, предназначенные для продажи, и прекращенная деятельность», утвержденное приказом Минфина Украины от 07.11.2003 г. № 617 (в редакции приказа Минфина Украины от 03.10.2007 г. № 1100). Опубликовано: Бухгалтерия. — 2007. — № 46. — С.12—17;

2. МСФО 5 «Нетекущие активы, предназначенные для продажи, и прекращенная деятельность». Опубликован: Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗТМ) 2004: Повний текст всіх Міжнародних стандартів фінансової звітності станом на 31 березня 2004 року. У 2-х частинах. — [К.: ФПБАУ, 2004]. — Ч.1. — С.641—651;

3. Голов, С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность по международным стандартам: Практическое пособие [Текст] /С.Ф.Голов, В.М. Костюченко; Харьков: ИД «Фактор», 2007. — С.230;

4. Чалый, И. Продажа основних средств: как учет зависит от намерений [Текст] / И. Чалый // «Бухгалтерия» . - № 37. – с.31-39.