"Педагогічні науки"

2. Проблеми підготовки фахівців..

Свириденко Ю.Ф., Кунцов В.П. , Суюнова В. А.

ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»

ПСИХОЛОГІЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ

У нових історичних реаліях, що склалися до початку поточного сторіччя, у педагогічному процесі стають переважними нові методи навчання. Кожен, вивчаючи фундаментальну дисципліну, повинен уміти ставити мету, генерувати ідеї, знаходити сенс, вишукувати рішення в складних, часом неадекватних тому або іншому предмету, ситуаціях. Саме тому вся педагогічна система, починаючи з початкових її ланок, вимагає переорієнтації на рішення даної надзадачі - підготовку контингенту людей, що вміють швидко й успішно адаптуватися в складних обставинах й приймати вірні рішення в будь-яких, самих неординарних ситуаціях. Сьогодні фахівець повинен демонструвати не тільки гарні професійні знання в обраній їм області діяльності, але й мати достатні знання по фундаментальним дисциплінам, щоб бути здатним побудувати на цьому фундаменті нове конкретне знання у відповідність із новими умовами.

Однак у викладацькій діяльності в області фундаментальних дисциплін доводиться орієнтуватися на ситуацію, коли частина студентів, не готова по своєму рівню розвитку до активного засвоєння предметів, що дають йому базові знання. Оптимізація навчального процесу вимагає вивчення психології контролю й оцінки знань студентів. Контроль знань містить у собі: 1. Перевірку, тобто зріз знань, умінь і навичок. 2. Оцінку - оцінювання знань, умінь і навичок. 3. Облік-фіксацію результатів оцінювання у вигляді оцінок, балів, рейтингу.

Для здійснення цілеспрямованого керівництва процесом навчання й вивчення ефективності методів і способів навчання необхідний оперативний зворотний зв'язок. Контроль привчає студентів до систематичної роботи, глибокому засвоєнню програмного матеріалу, сприяє формуванню самостійності й відповідальності. Але ми зустрічаємось з пасивністю слабких студентів, з їх внутрішніми психологічними проблемами і змушені прикладати титанічні зусилля для того, щоб зацікавити таких студентів до вивчення фундаментальних дисциплін .

Для одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення учбово-пізнавальної діяльності студентів застосовують наступні методи контролю знань, умінь і навичок: усні, індивідуальні, комбіновані й фронтальний опитування; перевірка письмових і практичних робіт; програмований контроль; тестова перевірка; систематичне спостереження за студентами в навчальному процесі.

Усне опитування (фронтальний, індивідуальний або груповий) - найпоширеніший й ефективний метод контролю знань, що застосовується при вивченні майже всіх предметів і на всіх етапах навчання. Важливими елементами опитування є зміст (репродуктивне, реконструктивне, творчі питання й завдання) і характер перевірочних питань. Репродуктивні питання сприяють чіткому виявленню певних знань, навчань і навичок. Реконструктивні питання припускає застосування знань у декількох змінених ситуаціях. Творчі питання й завдання розкривають знання й уміння в нестандартних умовах, на основі складних розумових дій, залежно від конкретного матеріалу.

Усне опитування жадає від викладача тривалої підготовки: ретельного підбора змісту, всебічного продумування питань, завдань, прикладів. Індивідуальне опитування передбачає ґрунтовну перевірку знань, умінь і навичок окремих студентів, але його нестаток - пасивність інших студентів. Тому більше ефективне комбіноване опитування, коли один студент відповідає у дошки, а інші виконують індивідуальні або групові самостійні завдання. Фронтальне опитування дозволяє у відносно короткий строк перевірити знання у великої кількості студентів.

Серед інших методів слід зазначити перевірку письмових робіт (поточних і контрольних). Письмові роботи можуть бути короткочасними (10-15 хв) і тривалими (90 хв). Письмові контрольні роботи дозволяють більш ефективно, об'єктивно й оперативно перевірити знання студентів. Визначити не тільки рівень знань, але й структуру, тобто систематичність знань кожного студента дає можливість тест.

Тестування дозволяє контролювати навчальний процес на кожнім занятті. Переваги тестового контролю перед традиційними формами: можливість кількісного виміру рівня знань і складності завдання; об'єктивність і повне охоплення знань; систематичність контролю й індивідуальний підхід до кожного студента; технологічність тестів; повна автоматизація процесу навчання. Однак програмоване опитування не можна розглядати як ідеальний метод, крім всі інші. Такий контроль можливо проводити при достатній кількості комп’ютерів та забезпеченні сучасними програмами, які підготували фахівці. У діючого викладача не вистачає часу і уміння.

При вивченні будь-якої дисципліни виділяють вхідний, поточний, тематичний і підсумковий контроль, органічне сполучення яких, дозволяє ефективно управляти пізнавальною діяльністю студентів.

Види контролю визначаються ступенем їхньої адекватності періоду навчання. Вхідний контроль необхідний для визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу й місця проведення контролю. Наприклад, вхідний контроль на початку навчального року проводиться з метою визначення початкового рівня знань студентів; перед вивченням нового матеріалу для визначення питань, що вимагають повторення; ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації з нової навчальної програми. Поточний контроль необхідний для оперативного зворотного зв'язку між викладачем і студентом, з метою коректування навчальної діяльності студента. Тематичний контроль знань проводиться на семінарських заняттях, даючи можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому. При цьому поточний і тематичний контроль взаємозалежні. Підсумковий контроль проводиться за семестр, за навчальний рік. Значення його полягає в тому, щоб дати об'єктивну оцінку досягнутим успіхам що навчається, рівню його розвитку, перевірити логікові засвоєння матеріалу, розуміння взаємозв'язків й ідей, понять, фактів. Особливою формою підсумкового контролю є іспити й заліки.

В процесі контролю знань студентів ми спостерігаємо такі рівні засвоєння : А. Відтворення. В. Уміння працювати за зразком. С. Уміння застосувати знання в зміненій ситуації. D. Творчий рівень – уміння самостійно створювати нові для студента методи рішення завдань.

Одна з головних вимог до контролю – це знання індивідуальних особливостей студентів та розуміння його психології. Програма курсу загальної фізики жадає від студента ясного розуміння сутності фізичних явищ і законів класичної (і сучасної) фізики, а також уміння вирішувати завдання з відповідним аналізом результатів і висновків, що випливають з них (стосовно до програмного матеріалу).Ступінь розуміння фізичних законів визначається вмінням застосовувати їх при розгляді конкретних фізичних явищ, тобто рішенням відповідних завдань. Зміст завдань відповідає певному рівню засвоєння знань, що дозволяє при правильному складанні завдань проводити контроль і самоконтроль глибини засвоєння програмного матеріалу по фізиці.

Найбільше адекватно рівням засвоєння знань відповідає класифікація завдань у такому вигляді: 1 рівень - прості, які необхідні для закріплення визначень, понять, формул, законів і знаходження по готовій формулі тих або інших величин; 2 рівень - більше складні завдання, що вимагають аналізу певної фізичної ситуації, уміння залучити раніше вивчений матеріал; 3 рівень - завдання, у яких в умові описана ситуація, менш знайома в порівнянні з описаної в підручнику або розглянутої на занятті; завдання, які можуть бути використані для одержання студентами нових знань.

Наприклад, 1 рівень. Під дією якої сили тіло масою 50кг рухається із прискоренням 0,5м/с2?

2 рівень. Під дією якої сили тіло масою 50кг рухається равноприскоренно, якщо на ділянці шляху довжиною 200м його швидкість змінюється від 5 до 15 м/с?

3 рівень. Визначити силу тяги, що розвивається двигуном легкового автомобіля, який рухається по місту зі швидкістю, що дозволяється максимально, якщо на ділянці шляху довжиною 500м після виїзду з міста, він здобуває максимальну припустиму швидкість поза населеними пунктами? Тертя не враховувати.

Перше завдання вимагає тільки знання другого закону Ньютона, тобто формального застосування формули F=mа. Друге завдання, крім знання другого закону Ньютона, вимагає знання кінематики поступального руху, а значить уміння бачити зв'язок між розділами механіки. Третє завдання вимагає самостійного введення даних: залежно від виду автомобіля ввести його масу (1000-2000кг), потрібно знати швидкість дозволену при русі по населеному пункті - 60км/год і поза населеним пунктом - 90км/год, тобто вимагає вміння виходити за межі безпосередньо сприйманої інформації, постановки завдання самостійно. Третій рівень завдань відповідає підготовці висококваліфікованих фахівців сьогоднішнього дня, що вирішують завдання виробництва не по готових відповідях у задачнику або слову «вірно», а що вміє приймати раціональне рішення в умовах реального виробництва. Більш високий рівень завдань можна розглядати як сукупність завдань 1-го рівня, а це значить, що в кінцевому рахунку рішення будь-якого завдання зводиться до вираження невідомої величини через відомі вирішальний, а потім уже виходячи із заданих умов іде пошук зв'язків між тим , що треба знайти й тим, що дано.У трерівневій системі завдань розглядається те саме фізичне явище, але рішення вимагає різних інтелектуальних витрат: 1 - результат виходить простим застосуванням формули; 2 - результат виходить по тій же формулі, у якій одна з величин виражається залежністю через інші величини: 3 - результат виходить як і в другому випадку, але потрібне залучення даних раніше не відомих (вихід за межі безпосередньо сприйманої інформації). Таким чином, трерiвневая система складання завдань дозволяє до деякої міри відтворити динаміку розумового процесу при рішенні завдань. Всі три завдання вимагають знання другого закону Ньютона насамперед й, якщо студент не вирішує завдань 2,3-рівнів, то при такій структурі складання завдань він зможе «побачити механізм знаходження зв'язків між необхідними величинами». Трерiвнева система складання завдань дозволяє студентові самостійно контролювати свій рівень програмного матеріалу, проводити контрольні роботи на заняттях і навчати рішенню завдань (рішення завдань першого рівня вимагає репродуктивного мислення - завчання й запам'ятовування; рішення завдань 2-3 рівнів завдань вимагає продуктивного мислення - здатність охопити проблему). А це означає, що навчання рішенню фізичних завдань сприяє розвитку мислення студентів, що є безпосередньою метою навчання. При цьому викладач здатен врахувати психологію та індівідульні особливості студента.