магістр Мельник Н. В

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Концептосфера «кіно» в англомовному публіцистичному дискурсі.

Будь-яка людська діяльність незмінно пов'язана з розумовими процесами, які втілюються в мовну форму через ті чи інші поняття. Це поняття переживає пе-ріод актуалізації, повернення з пасивного запасу наукової терміносистеми та – паралельно – проходить процес переосмислення. Це особливо помітно в суча-сних лінгвістичних працях, насамперед російської семантичної традиції. Поня- ття концепту поки що не має однозначного визначення. Концепт, на думку О. Селіванової, — це фрагмент знання, досвід особистості, що включає як мовну, так і позамовну інформацію [4, С. 11].
Тож під ним розуміють ментальний прообраз (нерозчленоване уявлення про об'єкт ), ідею поняття і навіть саме поняття. Він має двоїсту сутність — психі- чну та мовну. З одного боку, це ідеальний образ, чи, точніше, прообраз, що уос- облює культурно зумовлені уявлення мовця про світ, з іншого — він має певне ім'я у мові.

Ю.С. Степанов розглядає культуру як сукупність взаємопов'язаних концептів. Із цього випливає, що концепт - основний елемент культури в ментальному сві- ті людини, отож зміст поняття, що має велике значення для культури, назива- ють концептом. Концепт — базове поняття одного з перспективних напрямків у лінгвістиці — когнітивного (вивчає процеси збереження і передачі знань за допомогою мови). Саме зараз, коли основним об'єктом наукового пізнання є людина, настільки актуальні дослідження в когнітивістиці, що дозволяють по-бачити відображення розумових процесів в тій чи іншій галузі. Одним з основ- них способів вивчення когнітивної лінгвістики є аналіз концепту, що дає мож- ливість на прикладі одного об'єкта простежити хід когнітивних процесів у мові. Одним з найважливіших процесів когнітивної (пізнавальної) діяльності людини є концептуалізація, яка полягає в утворенні концептосфери — концептів і кон -цептуальних структур. Цей процес спрямований на виділення мінімальних, змі- стовних одиниць людського досвіду — структур знання.

Інформація, що надходить до людини, осмислюється ними, і це призводить до утворення певних уявлень про світ у вигляді концептів, зафіксованих у свідомо- сті людини. Так концепти формують свій простір, іменований концептосферою. Д. С. Ліхачов розглядає концептосфери як сукупність концептів [2, с. 8].

Концепт " КІНО " актуальний передусім тим, що належить до суспільно-полі- тичних, ідеологічних та культурних концептів. Саме концептосферою « КІНО» оперують у різних сферах життя, проте досить поширеною — комунікації у сфері комунікації, а саме у ЗМІ у публіцистичному дискурсі.

Дослідження засобів масової комунікації, що розпочалося ще на початку ХХ ст., має вже свою історію та традицію. Розробляється і удосконалюється методика вивчення цього аспекту реалізації мови, котрий включає функціонально складні мовленнєві об’єкти. Створено цілий ряд цінних досліджень, що присвячені проблемам газетно-публіцистичного стилю, мові кіно, засобам передачі прихованої інформації у рекламному дискурсі, тощо. Зокрема, мова преси вивчається набагато інтенсивніше, що підтверджують праці Радзієвської Т.В., Сербенської О.А., Коць Т.А., Гладкого М., Бодрак В.В., Безверхої З.А. та багатьох інших.

Для моделювання концепту вчені використовують чітко структуровані одиниці когнітивістики: фрейми, сценарії, скрипти та інші моделі представлення знань. На думку Маслової В. А., фрейм — структура даних для представлення стереотипної ситуації, особливо при організації великих обсягів пам'яті [3].

Виявлення закономірностей внутрішньої організації концепту і їхніх взаємозв’язків дозволяє моделювати концепт у вигляді міжфреймового утворення, яке інтегрує п’ять базових фреймів: предметний, акціональний, таксономічний, посесивний і компаративний (за С.А. Жаботинською). Вони характеризують концепт, відповідно, за його кількісними, якісними, буттєвими, локативними та темпоральними параметрами (предметний фрейм), з позицій дій, що їм виконуються (акціональний фрейм), за його таксономічними і посесивними характеристиками (таксономічний і посесивний фрейми), а також за його участю у міжпросторових зв’язках подібності, які є основою метафори (компаративний фрейм). Як цілісна структура ця міфреймова мережа має системні властивості, її слоти взаємозалежні і взаємопов’язані.

Сукупну структуру фрейму концепту «КІНО» представляємо у вигляді слотів: Центральним слотом кіноматографія виступає ХТОСЬ, який реалізується номінаціями людей мистецтва: a scribe, an actor, a playwright, а director, Shakespeare і т.п. Слот ТАКИЙ заповнюють лексичні одиниці, що описують професійні, фізичні, духовні властивості акторів, продюсерів, режисерів: talentad, funny, intense тощо. Мовні засоби слоту ДІЄ називають дії людей мистецтва, пов’язані з творчим процесом: to write, to shoot, to create, to invent, to play тощо. За допомогою мистецьких прийомів і спеціального обладнання [ЩОСЬ інструмент] (rehearsals, staging, to audition for a part, steadicam, handheld camera) митці ставлять театральні п’єси, пишуть музику, знімають кіно [ЩОСЬ] (play, music, movies, show, comedy, Romeo and Juliet), напр.: Christian (Mr. McGregor) meets Lautrec (John Leguizamo), who here is a performance [ТАКИЙ] artist [ХТОСЬ], as he rehearses [ДІЄ] a stage production [ЩОСЬ] he is calling a "spectacular spectacular".

Наші дослідження показали, що суб’єктивність сприйняття художніх фільмів, різний соціально-професійний статус учасників кінопроцесу зумовили аломорфність концептів, вербалізованих в англомовних текстах з кінематографічної тематики. Аломорфізм проявляється у змінах, яких набуває структура інваріантної моделі в текстах конкретних жанрів. Для кіносценаристів, кінорежисерів та кіноакторів найбільш значущим виявився концепт КІНОМИСТЕЦТВО, для критиків важливими є концепти СВОБОДА, ЕКОЛОГІЯ, ДОБРО, РЕЛІГІЯ.

Ізоморфізм будови різножанрових англомовних газетних і журнальних текстів з кінематографії зумовлений специфікою кінематографічного мистецтва. Досліджувані тексти мають двочленну структуру: композиційну та комунікативну. Композиція текстів з кінематографічної проблематики представлена набором композиційних елементів: заголовок, інтродуктивний блок, основна частина, інферативний блок. Комунікативна структура текстів з кінематографічної проблематики, на думку Ваховської Л.Ф., включає п’ять комунікативних блоків: експозиційний, сюжетний, аналітичний, оцінний та додаткової інформації. Для побудови зазначених структурних елементів цих текстів митці використовують комунікативні стратегії інформування, переконання, аналітичну та оцінну. Вони втілюються через відповідні тактики й ходи. Композиція, комунікативні блоки та стратегії взаємодіють і формують інваріантну комунікативно-композиційну модель тексту з кінематографічної проблематики в сучасній американській періодиці.

Отже, концепт «кіно» інтенсивніше активізувався на поч. ХХ сторіччя із розвитком та поширенням використанням інноваційних технологій, разом з тим починається моделювання розширеної концептосфери концепту «КІНО», його використання у різних сферах культурно-просвітницького життя, розвинувши тему кіно в багатьох аспектах: як економічне, психологічне та політичне поняття,  а також як цілісний особливий культурний тип.

Список літератури:

1. Ваховська Л.Ф. Комунікативна структура різножанрових текстів з кінематографічної проблематики (на матеріалі сучасної американської періодики) // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2004. – Вип. 17. – С. 111-114.

2. Лихачев 1993: Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка. // Известия ОРЯ, Серия литературы и языка, т. 52, №1, 1993. - с. 8-9.

3. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие. Мн.: Тетрасистемс, 2004

4. Селиванова О. Принципи концептуального аналізу // Актуальні проблеми металінгвістики. — Київ;Черкаси: Брама, 1999. — С. 11-14.

5. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – 716 с.