Філологічні науки/8. Рідна мова і література

Козлюк В. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Історія становлення української економічної термінології

Офіційно-діловий та науковий стилі, крім загальновживаної лексики, послуговуються термінами. Терміни – це слова, словосполучення, які називають предмети, явища, дії, поняття з певної галузі суспільного життя і дають їм точне визначення. Тому терміни вживаються не в усіх сферах мовлення, а лише в деяких (освіта, наука, культура, техніка, діловодство та ін.). Терміни становлять основу наукової мови кожної галузі суспільства.

Економічні терміни – це слова, що функціонують в економічній сфері суспільства і утворюють термінологічне поле економіки як науки. Економічними термінами найчастіше послуговуються особи, які вивчають економіку, здобувають економічну спеціальність чи працюють у галузі економіки.

Лексика, пов’язана з економічним розвитком України, із внутрішньою і зовнішньою торгівлею почала формуватися ще у давньоукраїнський період на основі спільнослов’янських коренів
-куп-, -мін- та інших (купити, куплений, міняти, продавець, продажа). Процес дальшого становлення лексики на означення понять, зумовлених економічними і торговельними відносинами, здійснювався переважно на базі тих елементів, які українська мова успадкувала з праслов’янської.

У XIV-XV ст. основу засобів вираження понять, пов’язаних з економічним станом країни, торгівлею у ній, становили слова, успадковані з давньоукраїнської мови. Поряд із семантично спеціалізованими лексичними одиницями, які функціонували ще в давньоукраїнській мові, на цьому етапі засвідчено похідні від них слова. У процесі семантичного розвитку загальновживаних слів виникли похідні утворення – терміни «приходъ», «доходъ», «прибытокъ», «изыскъ» та інші.

Унаслідок нових міжетнічних контактів на торговельно-економічному рівні в українській мові XIV-XV ст. почали функціонувати запозичені слова, переважно з романських і германських мов через посередництво старопольської і старочеської мов, напр.: гандель, рынокъ, крамъ. Вони стали також базою для творення нових слів даної групи.

Протягом XVІ-XVІІІ ст. в українській мові продовжують вживатися утворення, засвідчені пам’ятками давньоукраїнського періоду і XIV-XV ст. Одночасно виникають і нові слова, напр.: купецтво, купованье, перекупникъ, перекупницство, подкупне, подкупца. Міжнародні економічні зв’язки українських земель зумовили появу нових запозичень, переважно із західноєвропейських мов, напр.: квота, шинкь. Частина таких запозичень появилася через посередництво польської, а з початку XVІІІ ст. – російської мови. На їх базі в українській мові XVІ-XVІІІ формувалися нові торгово-економічні терміни, напр.: шинковати, шинкованье, шинковный.

У цілому протягом XVI-XVII ст. в українській писемності спостерігається процес стабілізації засобів вираження понять, пов’язаних з торговельно-економічними відносинами, вироблення фінансово-економічної термінології на основі автохтонних лексико-словотворчих ресурсів і засвоєння іншомовної термінології.

Значного розвитку економічна термінологія досягла у ХІХ ст. Інтенсивне формування її припадає на другу половину ХІХ ст. Свідченням цього є багатогранна спадщина І.Я.Франка. Саме в його оригінальних і перекладних працях закріпилися як терміни на означення чітко окреслених економічних категорій власне українські слова та запозичення, відомі в українській мові і давніше, напр.: податки, промисел, ціна, вартість, доход, капітал, дивіденд, конкуренція, обмін, продаж, бухгалтерія, промисловий капітал.

У сучасній українській мові збільшується кількість економічних термінів, відбувається їх якісне вдосконалення, пристосування до норм літературної мови, спостерігається розширення семантики загальновживаних термінів. Українська економічна термінологія формується з урахуванням національних традицій, досягнень інших народів та міжнародної практики термінотворчості.

Література:

1. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навчальний посібн. – К.: МАУП, 2002. – 208 с.

2. Ділова українська мова: Навчальний посібник. – 3-тє вид., стереотипне / За ред. О.Д.Горбула. – К.: Знання, 2002. – 226 с.

3. Економічний словник-довідник / За ред. доктора екон. наук., проф. С.В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995. – 368 с.

4. Історія української мови. Лексика і фразеологія // Ред. кол.: В.М.Русанівський (відп. ред.), В.Л.Карпова, В.В.Німчук, І.П.Чепіга. – К.: Наук. думка, 2001. – 744 с.