Право/2.Административное и финансовое право.

Філіппова О.В., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені МихайлаТуган - Барановського

Проблеми реформування адміністративних обов’язків в галузі фінансового права

В період серйозних трансформацій політико-правових систем, які відбуваються на даному етапі розвитку країни, галузь фінансового права потребує істотних перетворень, а отже, відповідного науково-теоретичного забезпечення в фінансовій діяльності, щодо адмінистративної відповідальності та зобов’язань.

Це питання набуває актуальності у наш час, оскільки адміністративні обов’язки є одними з провідних в галузі фінансового права кожної демократичної країни. Вони виконують своєрідну системостворюючу функцію в сфері публічного права та закритих секторах економіки.

Досвід сучасних розвинених країн Європи свідчить, що демократична перебудова національних адміністративно-правових доктрин і законодавства в фінансовій галузі у післявоєнний час тривала по кілька десятків років. Напевне, рекордним тут можна вважати приклад Великобританії, де подібний процес, за оцінками самих британських адміністративістів, тривав майже п'ятдесят років. Що ж стосується України, то в перші приблизно 5-6 років після набуття державної незалежності, спостерігався певний застій.

У розвиток вивчення даної проблеми суттєвий внесок зробили: І. Пахомов, А. Клюшниченко, О. Бандурка, В. Опришко, І. Голосніченко, Л. Коваль, В. Авер'янов, О. Андрійко, В. Цвєтков, А. Селіванов, С. Ківалов, Є. Кубко, Є. Додін, В. Колпаков, А. Комзюк та ін., а також професори Харківського юридичного інституту О. Якуба, Р. Павловський, М. Тищенко, В. Гаращук, які брали участь у підготовці законодавства стосовно забезпечення та реалізації фінансових прав, державного управління та догляду за розподілом та перерозподілом фінансових ресурсів та їх надходженням від підприємств.

Лише після прийняття у 1996 році Конституції України почали змінюватися на краще несприятливі тенденції розвитку, була розроблена Концепція яка полягає, насамперед, в тому, що вона орієнтує весь процес реформування адміністративних обов’язків і зусилля дослідників на постановку і вирішення проблем з переосмислення ряду ключових науково-теоретичних засад фінансового права, тобто розвитку та оновлення доктрини самостійної галузі української юридичної науки, необхідність суттєвої зміни, оновлення або доповнити усіх основних частин величезного масиву чинного законодавства, яке сьогодні за своїм змістом не відповідає не тільки потребам формування, побудови соціальної, демократичної, фінансово – правової держави, а й крім того, не відповідає і вимогам здійснення адміністративної реформи, з'ясування підходів до побудови внутрішньої структури нормативної системи фінансового права та адміністративної відповідальності.

При цьому важливо врахувати потреби збереження її, з одного боку, галузевої цілісності, єдності, а з іншого – поглиблення її внутрішньогалузевої диференціації.

Основні висновки Концепції вже набули досить широкого поширення. Найбільш цінним є те, що деякі ідеї вже знайшли втілення у законопроектній практиці, наприклад, в Законі «Про Кабінет Міністрів України», в проектах Кодексу основних правил поведінки державного службовця, нової редакції Закону «Про державну службу», Закону «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади».

В процесі підготовки і обговорення Концепції реформи фінансового права щодо адміністративної відповідальності в середовищі фахівців виявилося два протилежних підходи.

Перший полягає в тому, що існуюче право необхідно якісно модернізувати на засадах правової державності тому, що його нинішній стан не відповідає обраним новим фінансово-економічним і політико-правовим орієнтирам розвитку українських підприємств і здатний, враховуючи фундаментальне значення цієї галузі права, істотно гальмувати цей розвиток.

Другий підхід, – ґрунтуючись на тих же самих оцінках невідповідності існуючого права новим історичним орієнтирам розвитку, зводиться, навпаки, до того, що саме сьогоднішні соціально-економічні реалії України як раз і унеможливлюють в принципі вирішення завдання підтягнути фінансово-правові та адміністративно-правові інститути до світових правових стандартів.

Реформування адміністративних обов’язків з орієнтацією на ці стандарти означатиме механічний перенос у нашу дійсність адміністративно-правових інститутів розвинених зарубіжних країн, що у зв’язку з особливостями розвитку правової свідомості у сучасному соціумі України є нічим іншим, як «химерною мрією». Тому з реформою не треба поспішати, оскільки не можна забігати вперед, необхідно просто очікувати, що по мірі об'єктивного процесу становлення ринкових економічно-фінансових відносин громадянського суспільства, розвитку відповідної правової свідомості громадян держави, інститути фінансового права поступово вдосконалюватимуться.

З огляду на наведене, стосовно концептуальних ідей реформування правової системи України і, зокрема фінансово-правове та адміністративно-правове регулювання треба, перш за все, сказати, що про якесь «підтягування» її до «світових правових стандартів» говорити взагалі недоречно, вже хоча б тому, що існуючі в різних країнах світу правові стандарти – досить різні, і про щось єдине «світове» говорити не можна. Насправді ж прихильники реформування виходять з того, що в більшості розвинених європейських країн правові засади базуються на ряді однакових принципів. Тому замість посилань на неіснуючі «світові правові стандарти», точніше було б говорити про «загальноєвропейські принципи», але справа, звичайно, не в термінології, а взагалі у сприйнятті світових принципів мешканцями конкретної держави.

Подібні зміни є обов'язковим елементом реформування, і всупереч уявленням противників реформування, для проведення таких змін зовсім необов'язково очікувати виникнення нових економічно-фінансових реалій. Їх необхідно здійснювати і паралельно вживати заходи щодо формування відповідної правової свідомості громадян, спрямованої на виконання вимог нового законодавства за їх переконаннями.

Необхідність такого реформування цілком назріла і зволікати з цим не має достатніх підстав. Головне ж полягає в тому, що в основу реформування необхідно покласти суттєво оновлене, більш демократичне осмислення фінансового призначення адміністративних обов’язків та відповідальності. Повинно бути доктринально створена і практично запроваджена в життя якісно нова ідеологія адміністративного праворозуміння.

Література:

1. Фінансове право. (Навчальний посібник). 3а загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер'янова. К.: ЮрІнком Інтер – 2006; 136-148с.
2. А.Селиванов, доктор юридичних наук, професор Національного університету ім. Т.Шевченка, О.Дзісяк, ад'юнкт Національної академії внутрішніх справ України // Правове регулювання податкових органів в Україні” // Право України 2007 № 7; 15-19с.