Єнжиєвська Олександра Михайлівна

Науковий керівник:

Дранович Михайло Петрович

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

 

ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СКЛАДОВОЇ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ

 

       Мале підприємництво - невід'ємний еле­мент сучасної ринкової системи господарю­вання, без якого економіка і суспільство в цілому не можуть нормально існувати та розвиватися. Мале підприємництво в пев­них умовах і часі є основою для вирішення цілого комплексу економічних, соціальних і політичних проблем: від насичення ринку різноманітними товарами і послугами до зниження рівня безробіття, формуючи од­ночасно нову структуру економіки і конкуре­нтного середовища.

       Постановка проблеми. Світовий досвід останніх десятиліть підтверд­жує, що для успішного існування малого бізнесу необхідна системна державна підтримка, яка може реалізуватися у різноманітних формах і з допо­могою різних інструментів. Особливої актуаль­ності ця проблема набуває в умовах ринкової еко­номіки, коли ефективний розвиток регіональної економіки залежить від успішного функціонуван­ня підприємств малого бізнесу.

       Аналіз наукових досліджень та публікацій. Питання розвитку малого підприємницт­ва завжди були в центрі уваги досліджень науковців, зокрема   І.А. Брижаня, Л.М. Васільєвої, С.Г. Дриги, В.В. Карпяка, Л.М. Коваля,          І.М. Комарницького, О.О. Олійника, О.В. Редкіна та інших.

       Мета статті - розглянути сутність малого підприємництва, виділити стратегії його розвитку, які дають змогу найефективніше використовувати його переваги.

       Виклад основного матеріалу. Об'єктивна потреба в розвитку малого підприємництва зумовлена його здатністю вирішувати одночасно ряд проблем: забез­печення соціальної стабільності в суспільс­тві, створення робочих місць, диверсифікований розвиток територій, виробництво кон­курентоспроможної продукції, зростання ВВП. Ось чому становлення і розвиток ма­лого підприємництва (в єдності з великим бізнесом) являє собою стратегічне завдання реформованої економічної політики.

       У будь-якій економіці програму­вання дозволяє втілювати плановий початок, укріплювати державний вплив на розвиток соціально-економічних процесів, спрямовувати їх на досягнен­ня економічних ефектів. Саме програм­ними заходами створюються необхідні умови щодо забезпечення стабільного розвитку підприємництва, зростаюча економічна результативність якого і є базою для системного вирішення про­блемних питань соціально-економічно­го розвитку. Досягнуті реальні показ­ники економічного розвитку є підтвер­дженням реалізації та ефективності виробничої функції самого державно­го управління.

       Таким чином, існування системи сприяння роз­витку малого бізнесу, в центрі якої знаходиться постійно діючий механізм її фінансово-кредитно­го забезпечення, дає державі спроможність сис­темно вирішувати задачі економічного, соціаль­ного, соціально-психологічного і соціокультурного плану. І тільки таку політику держави можна визначити як структуровану, послідовну, ціле­спрямовану систему репродукування ринкового малого підприємництва [4, 9].

       Але стан вітчизняного підприємницт­ва свідчить не тільки про занепад віт­чизняної економіки, але й про її не­спроможність забезпечити економіч­не зростання в умовах есхатологічно­го технологічно-індустріального укла­ду. У суто науковому розумінні кон­цепту "процес розвитку" про нього за таких умов української економіки вза­галі вести мову некоректно. Однак ор­гани виконавчої влади, що мають за­безпечити в період реформацій хоча 6 незначну стабільну динаміку росту економіки, діють за старими традиці­ями — не пов'язуючи оцінку своєї діяльності з виробничою функцією уп­равління, яка є першоосновою ефек­тивності сучасного світового держав­ного менеджменту    [3, 15].

       Мале підприємництво здатне вирішувати проблеми зайнятості населення, скорочувати рівень безробіття, створювати нові робочі місця та задовольняти пропозицію на ринку праці, особливо в умовах фінансової кризи та масового скорочення робочих місць, але для цього необхідно створити сприятливі умови. Необхідно відмітити, що тенденції зміни кількості представників суб'єктів малого підприємництва прямо залежать від умов спри­ятливого розвитку підприємництва в Україні [1, 172].

       Як демонструє світовий досвід, малий бі­знес - це не просто частина або сектор на­ціональної економіки, який можна статисти­чно виділити в показниках чисельності за­йнятих, в обсязі товарообороту, кількості основного капіталу. Це економічний сегмент, якому притаманні принципово нові якісні характеристики, а саме:

-      об'єднання в одній особі власника та підприємця;

-      спрямованість на інновації;

-      спрощення комунікативної та інформацій­ної системи.

       Мале підприємництво має і свої сильні сторони:

-    виникає на основі технічної ініціативи або нової ідеї його засновника, його

ус­піх і зростання виробництва спирається на демократичні принципи управління;

-    пристосовність до потреб і можливостей ринку з урахуванням участі в ньому

ве­ликих організацій;

-    відносна технічна і фінансова доступ­ність створення нових робочих місць

[2, 56].

       Малий бізнес заповнює ті ніші, які були порожні в плановій економіці і які часто не готовий зайняти великий і середній бізнес. Це надання послуг населенню (побутових, освітніх, у сфері відпочинку та ін.) і послуг, пов'язаних з бізнесом (консультантів, торго­вельних, технічних тощо). Крім того, малий бізнес - величезне поле для інновацій, які у великій кількості можуть бути дуже ризико­ваними для організації великих господарсь­ких структур.

       Продукція і послуги малого бізнесу, як правило, не гіршої якості порівняно з вели­кими фірмами, а їх вартість нижча. Малі підприємства сприяють зміні технологій і структури окремих галузей промисловості, прискорюючи процес перерозподілу капіта­лів із технологій, що застарівають, у перспе­ктивні.

    Але є у малого підприємництва і слабкі сторони, на які слід зважати, а саме:

-  необхідність самофінансування довго­строкових вкладень через труднощі

отримання довгострокових кредитів, че­рез об'єктивно більш значний ризик і

високі відсотки сплати позик;

-  підвищена чутливість до негативних фі­нансових змін (інфляція, зростання

цін, податків, соціальних виплат); організаційні можливості залучення

кваліфікованої робочої сили, зокрема фахі­вців, через ненормований день,

нерегулярний дохід, високу відповідальність та ін.;

-  повнота матеріальної відповідальності організаторів малого підприємництва/ Проте існують стратегії малого під­приємництва, які дають змогу найефектив­ніше використовувати його переваги [2, 57].

    Стратегія копіювання - передбачає два шляхи розвитку:

-      випускати за ліцензією марочний про­дукт великої фірми;

-      освоювати і випускати копію якого-небудь оригінального продукту,

конкурентоспроможність якої забезпечується, по суті, великим виробником, що випус­кає оригінальний товар.

    Стратегія оптимального розміру - ре­комендує освоювати дрібні і спеціалізовані ринки, де велике виробництво неефективне.

    Стратегія участі у виробництві проду­кту великої фірми - дає можливість отри­мувати гарантоване субпідрядне замовлен­ня і пов'язані з цим переваги. Для уник­нення небезпечної залежності малого виро­бництва від великого малі підприємства об­межують розмір поставок, з розрахунку на одного великого замовника, мають їх декі­лька, чим забезпечують собі стійкість збуту, а отже, і виробництва.

       Дослідження українських учених і науковців інших країн загалом націлені на розробку адаптованих до місцевих умов заходів щодо підтримки малого підприємництва. Аналі­зуючи особливості перехідних економік, слід відзначити, що малий бізнес в таких економіках виконує низку специфічних со­ціально-економічних функцій:

1. Сприяння процесам демонополізації, привати­зації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування чис­ленних суб'єктів ринкового господарства, орієн­тованих на попит, конкуренцію тощо.

2. Залучення до економічного обороту мате­ріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які "випадають" з поля зору великих компаній.

3. Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, вре­гулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропонування на пе­ріод реструктуризації великих компаній, індиві­дуалізації пропонування та диференціації попи­ту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

4. Вивільнення великих підприємств від ви­робництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє інди­відуальний попит, підвищення тим самим ефек­тивності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підпри­ємствами дозволяє підвищити гнучкість вироб­ництва, зменшити комерційний ризик.

5. Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання ро­боти працівникам, вивільненим в ході реструк­туризації великих підприємств.

6. Стимулювання підвищення ділової актив­ності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних ре­форм, забезпечує стабільність суспільства.

7. Протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвитку людського капіталу.

8. Пом'якшення соціальної напруженості зав­дяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

9. Збільшення гнучкості національної еконо­міки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки.

10.Сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління [5, 4].

       Майбутнє інноваційне й конкурентоспроможне промислове підприємство, повинне не тільки розробляти, впроваджувати, виготовляти й успішно продавати (просувати і реалізовувати) свій унікальний продукт-товар, а й забезпечити на всій території України (і поза її межами) розга­лужену мережу фірмового (пожиттєвого) серві­су цього товару. Це забезпечить значний економ­ічний, технічний, технологічний, комерційний та інші ефекти підприємству та його продукції: стабільній прибуток, імідж, високу конкуренто­спроможність на ринку збуту [6, 105].

       Підсумовуючи все вищенаведене, можна сказати, що необхідність розвитку малого підприємництва з широкому масштабі в ри­нковій економіці зумовлюється, на мій по­гляд, рядом обставин. По-перше, теоретич­но малі підприємства мають об'єктивні пе­реваги, які за певних передумов і сприятли­вих умов, що формують середовище їх фу­нкціонування, дадуть їм змогу стати повно­правними учасниками господарського життя в країні, найважливішим чинником підви­щення ефективності економіки, виходу її з кризи. Практика підтверджує цей висновок: мале підприємництво - елемент економіки, що зростає. По-друге, воно є: структурним елементом, яке створює конкурентне сере­довище, умовою створення необхідної для ринку атмосфери конкуренції. Різноманіття форм підприємств, що швидко виникають і зникають, дає змогу миттєво реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.     Брижань І.А., Олійник О.О. Реформування системи оподаткування

суб’єктів малого підприємництва як один із заходів державної підтримки їх розвитку // Економіка і регіон. – 2009р. – №2(21) – 171с.

2.     Васільєва Л.М. Економічні основи малого підприємництва // Держава та

регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010р. – №2 – 55с.

3.     Дрига С.Г. Програмно-цільовий підхід та інституційний стан державної

політики підтримки малого підприємництва // Економіка і держава. – 2010р. – №2 – 11с.

4.     Дрига С.Г. Фінансова-кредитна складова державної підтримки малого

підприємництва // Економіка і регіон. – 2009р. – №4(23) – 8с.

5.     Коваль Л.М., Комарницький І.М. Формування малого підприємництва в

регіонах України як структурної складової сучасної ринкової економіки держави // Економіка і регіон. – 2008р. – №4 – 3с.

6.     Редкін О.В., Толкачов Д.М. Упровадження інжинірингу та девелопменту в

інноваційно-інвестиційну модель розвитку й організації діяльності сучасних підприємств // Економіка і регіон. – 2009р. – №4(23) – 102с.