К.е.н. Мехеда Н. Г., Палій В.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького, Україна

НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Постійне оновлення ідей, новацій і просування на ринок інноваційного продукту стає найактуальнішою проблемою функціонування підприємства.

Нові знання, технології, освіта, інноваційний менеджмент і культура виробництва трансформуються у відповідний потенціал, зростання інноваційної активності підприємства. У зв’язку з цим, усе більша увага приділяється підвищенню якості інтелектуальної складової як визначального напряму формування і розвитку інноваційного потенціалу підприємства.[1]

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність", інновації - це новостворені і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, забезпечують економію витрат чи створюють умови для такої економії. [2]

Дослідженню інноваційної проблематики приділено значну увагу в роботах багатьох вітчизняних вчених: В. Александрової, О. Амоші, А. Гальчинського, В. Гейця, Н. Краснокутської, О. Кузьміна, С. Ягудіна. Серед зарубіжних дослідників, які здійснили значний вклад у розвиток теорії інновацій, варто відзначити Р. Акоффа, Л. Водачека та О. Водачкової, П. Друкера, Р. Фостера, Й. Шумпетера. Водночас, варто зазначити, що проблема комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства і управління його розвитком з урахуванням інтелектуальної складової потребує подальшої розробки.[3]

Основними складовими інноваційного потенціалу є: виробничо-технологічні, матеріально-технічні, організаційно-управлінські та фінансово-економічні ресурси, які в змозі забезпечити досягнення конкурентних перевагна основі використання інновацій. Потенціалоутворюючими чинниками інноваційного потенціалу є матеріальний та інтелектуальний потенціали, які визначають стан інноваційних можливостей підприємства в певний період .

Реалізації інноваційної діяльності підприємств в значній мірі сприяє інноваційна політика держави, що насамперед базується на створенні сприятливого інвестиційного клімату, а також формуванні дієвих структур для її реалізації і налагодження ефективного механізму взаємодії між ними, тобто формування сприятливих умов для функціонування суб'єктів інноваційної діяльності та розвитку підприємництва у інноваційній сфері.

Впродовж останніх років кількість винахідників та раціоналізаторів в Україні скоротилася більш ніж у 20 разів, науковий потенціал знизився більш ніж удвічі. На підприємствах, в установах, організаціях не проводяться передбачені державними стандартами патентні дослідження, не вивчаються суспільні та державні потреби цієї продукції, суспільний попит на товари і послуги. Існують наступні проблеми ефективного використання інноваційного потенціалу підприємства:

– дефіцит фінансових ресурсів та погіршення матеріально-технічної бази наукових та дослідницьких центрів;

– масова еміграція кваліфікованої робочої сили;

– недосконалість законодавства, яке регулює інноваційну діяльність;

–відсутність механізму трансферу технологій та нерозвиненість інститутів венчурного бізнесу;

–високий ступінь фізичного та морального зносу основного обладнання;

–недосконалість методики з оцінки ефективності інноваційних проектів;

– відсутність фондів підтримки інноваційного підприємництва [5].

Тому, виходячи з виявлених проблем, можна визначити такі напрямки підвищення інноваційного потенціалу підприємств в сучасних умовах:

– активізація науково-технічного розвитку шляхом накопичення об’єктів інтелектуальної власності, отримання нових ліцензій, патентів;

–активна співпраця з провідними галузевими та науково-дослідними інститутами, у тому числі зарубіжними;

– удосконалення кадрової політики з метою мотивації інноваційної активності персоналу, підвищення кваліфікації, зростання його професійних здібностей та навичок;

– стратегічна орієнтованість підприємства на інноваційний розвиток;

–формування автоматизованої бази накопичення, обробки і систематизації інформації для ефективного її використання;

– пріоритетне фінансування технічної бази інноваційної діяльності;

–орієнтація на створення максимально ефективної структури залучення капіталу при створенні інноваційних проектів;

–оптимізація використання природних та енергетичних ресурсів [6].

Отже, визначення стану інноваційного потенціалу підприємства є підґрунтям ефективного вибору інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва. Запропоновані напрямки підвищення його рівня дозволять забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності інноваційної продукції, досягти максимальних темпів оновлення інноваційних технологій та забезпечити високий технологічний рівень виробництва.

Література:

1.Гриньова М. Оцінка стану інноваційного потенціалу [http://eprints.ksame.kharkov.ua/4177/1/45-49.pdf]

2. Закон України „Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 № 40-IV.

3.Кривенко Л.В., Лощина Л.В. Розвиток інноваційного потенціалу підприємства у контексті інтелектуальної складової.

4.Миронюк А. В. Проблеми використання інноваційного потенціалу підприємств та напрямки його підвищення

5. Мірошник Р., Меренюк Л. Проблеми використання та оцінки інноваційного потенціалу підприємств