К.е.н. Баула О.В., К.е.н. Никитюк Т.Л.

Луцький національний технічний університет

Перспективи транскордонної співпраці на Волині

Геополітичне розташування Волинської області є периферійним в Україні, але характеризується центральністю в Європі, що є вигідним для налагодження економічних і культурних стосунків з країнами Європи. Позитивною стороною є сусідство з Польщею і Білоруссю, з якими Україна підтримує дружні стосунки та область має протяжні зони контакту. Внаслідок цього Волинь має багато варіантів розвитку зовнішньополітичних, культурних та зовнішньоекономічних відносин і контактів, можливість виходу в європейські країни.

Волинська область належить до прикордонних територій, на яку розповсюджується польсько-українська стратегія транскордонного співробітництва термін дії якої в межах 2007-2015 рр. та програма транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2007-2013», основні пріоритети яких включають: модернізацію та розвиток існуючої транскордонної транспортної мережі; розробку спільної транскордонної системи охорони довкілля; розвиток туризму: бізнес та інфраструктура; посилення інституційного співробітництва тощо. Загальний бюджет програми на 2007-2013 роки складає 186,2 млн. євро., понад 60% цієї суми, тобто 114,4 млн. євро, фінансує Європейський фонд регіонального розвитку [3].

Здійснення ефективної регіональної політики через розвиток транскордонного співробітництва є важливим аспектом діяльності області у сфері міжнародних відносин. Волинь досягла значних позитивних результатів у цьому плані, підтримуючи тісні контакти з суміжними регіонами Республіки Польща та Республіки Білорусь в рамках Єврорегіону “Буг”.

Основний акцент уваги учасників Єврорегіону “Буг” зосереджено на розвитку торгово-економічних відносинах. Протягом січня-квітня 2010 року Республіка Польща стала другим, а Республіка Білорусь – сьомим партнерами Волині за обсягами зовнішньої торгівлі серед 75 країн світу, з якими область здійснювала експортно-імпортні операції (табл. 1). Однак, в період з 2006 по січень-квітень 2010 років обсяг зовнішньоторговельного обороту Волинської області з Польщею значно перевищує відповідний показник з Республікою Білорусь.

Таблиця 1

Динаміка зовнішньої торгівлі області з країнами-учасницями Єврорегіону “Буг” за 5-ти річний

№ з/п	Показник, одиниця виміру	Роки
		2006	2007	2008	2009	2010 (січень-квітень)
Республіка Польща
1.	Зовнішньоторговельний оборот, млн. дол. США	104,0	133,7	207,3	128,1	40,4
2.	Експорт, млн. дол. США	30,6	42,7	41,6	36,6	12,2
3.	Імпорт, млн. дол. США	73,4	91,0	165,7	91,5	28,2
Республіка Білорусь
4.	Зовнішньоторговельний оборот, млн. дол. США	56,5	40,3	52,9	39,4	12,3
5.	Експорт, млн. дол. США	15,7	14,6	22,6	13,2	3,2
6.	Імпорт, млн. дол. США	40,8	25,7	30,3	26.2	9,1

Джерело: [4].

Починаючи з 2008 року зовнішньоторговельний оборот почав зменшуватись. Зокрема, у 2008 році зовнішньоторговельний оборот з Польщею зріс на 55% порівняно з 2007 роком, а вже в 2009 році – зменшився на 38,2 % порівняно з 2008 роком і далі знижувався. Таку ж тенденцію спостерігаємо і у відносинах з Білорусією: у 2008 році – зріс на 31,3% порівняно з 2007 роком, а у 2009 році – зменшився на 25,5% порівняно з 2008 роком і далі зменшувався.

Із загальної суми іноземних капіталовкладень у 327,5 млн. дол. США, що поступили в економіку регіону протягом 1993-2010 років (станом на 01.06.2010), третина має польське походження (28,5%) та 0,2% від загального обсягу надходжень з-за кордону – білоруське [4].

З метою активізації транскордонного співробітництва, зокрема визначення актуальних аспектів подальшої співпраці з прикордонними регіонами області, Волинь спільно з Львівською та Закарпатською областями, а також Люблінським і Підкарпатським воєводствами, брала участь у реалізації проекту “Українсько-польська стратегія транскордонної співпраці: новий рівень сусідських відносин”, результатом чого стала розробка та публікація Польсько-української стратегії з транскордонного співробітництва на 2007-2015 роки [3].

На даний час участь Україна у транскордонному співробітництві базується на досить розвиненому нормативно-правовому підґрунті. До законодавчої бази, що регламентує транскордонні відносини, відносяться як національні нормативно-правові акти, так і низка двосторонніх угод, що регламентують співробітництво між Україною та державами в питаннях режиму кордону, пересування людей, транспортних засобів і товарів через кордони, співробітництва між прикордонними службами.

Однак незважаючи на усі позитивні зрушення у транскордонному співробітництві України загалом і Волині зокрема, існують певні проблеми у даному напрямі, а саме: існуюче інституційне забезпечення транскордонного співробітництва не формує сьогодні цілісну багаторівневу систему управління транскордонним співробітництвом, окремі її елементи працюють не узгоджено, не мають спадковості у вирішенні завдань; спостерігається недостатній рівень розвитку виробничої кооперації між підприємствами сусідніх держав; мізерний рівень фінансової підтримки спільних транскордонних проектів як з боку уряду, так і з боку місцевих органів влади, за винятком облаштування прикордонної інфраструктури [1]; брак досвіду з розробки конкретних проектів у сфері транскордонного співробітництва, їх подальшого просування у структури ЄС; недостатній рівень інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва тощо.

Основними проблемами з українського боку щодо подальшої реалізації Програм сусідства у рамках Єврорегіону “Буг”, на нашу думку, є відсутність фінансування для їх розробки і подальшого вироблення конкретних проектних пропозицій, неузгодженість механізмів одночасного співфінансування транскордонних проектів за рахунок коштів програм ЄС, національних і регіональних бюджетних асигнувань та позабюджетних джерел.

На наш погляд, частково фінансувати реалізацію даних і майбутніх транскордонних проектів можливо за рахунок випуску муніципальних облігацій, оскільки очевидна їх ефективність. У розвинутих країнах муніципальні позики відіграють важливу роль, дозволяючи розв’язувати проблеми фінансування програм соціально-економічного розвитку міст і регіонів. Наприкінці 90-х років ХХ ст. муніципальні облігації становили близько 13% усього ринку облігацій США, а на початку 2005 року більше ніж 60% муніципальних органів влади країни мали багатий досвід розміщення й обслуговування боргових цінних паперів.

На даний час процес емісії облігацій місцевих позик в Україні відбувається майже стихійно. Протягом 1991-1995 років жоден орган місцевої влади не став емітентом. У 1995 році до емісії облігацій вдалися відразу декілька органів місцевого самоврядування. А саме: Дніпропетровська міська Рада народних депутатів здійснила випуск муніципальних облігацій у безготівковій формі на суму 21 млн. грн. на соціальні потреби з дохідністю 81%; Донецька міська Рада народних депутатів – 5 млн. грн. на інвестування будівництва, дохідність – 75%; Київська міська Рада народних депутатів – 51,3 млн. грн. на розвиток інфраструктури, дохідність – 75%; Львівська міська Рада народних депутатів – 5 млн. грн. на інвестування будівництва, дохідність – 75% [2].

Протягом 1996-2002 років в Україні знову не зареєстровано жодного випуску муніципальних облігацій. У зв’язку з удосконаленням законодавства та підвищенням рівня розвитку інфраструктури ринку цінних паперів України з 2003 року активізувався процес випуску муніципальних облігацій. А саме, у 2003 році було здійснено два випуски даних фінансових інструментів на суму 150,5 млн. грн. (Броварська міська рада та Київська міська рада). У 2009 році емітентами муніципальних облігацій стали Львівська міська рада на суму 300 млн. грн., Донецька міська рада – 60 млн. грн. і Луцька міська рада – 10 млн. грн. [2].

Не дивлячись на таке нестійке положення українського ринку цінних паперів, місцеві облігації можуть успішно замінити облігації внутрішньої державної позики оскільки мають ряд переваг серед інших фінансових інструментів. А саме: місцеві облігації надають муніципальним органам влади необхідні для реалізації проектів позичкові засоби; кошти отримані від випуску муніципальних облігацій спрямовуються на конкретно визначені програми розвитку регіону та місцеві проекти; серед національних інвесторів зросте зацікавленість у надійних і ліквідних цінних паперах; грошові засоби, що надходять від випуску місцевих облігацій, зазвичай зараховуються у позабюджетні фонди; муніципальні облігації можуть виступати джерелом інвестицій в економіку України, адже відомо, що за корпоративними облігаціями підприємства повинні негайно сплачувати податок на прибуток (30%), а кошти від облігації внутрішньої державної позики, як правило, спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво. Незважаючи на усі переваги даних фінансових інструментів, світовий досвід також свідчить про наявність певних проблем їх у випуску: поширення муніципальних позик, здійснюваних за принципом облігацій внутрішньої державної позики, призводить до будівництва «фінансових пірамід» на рівні регіонів, а це може мати для них негативні економічні наслідки; покриття дефіциту бюджету за допомогою облігаційних позик веде лише до перекладення боргів на виконавців наступних бюджетів. Світова практика показує, що єдиним виправданим засобом може бути інвестування засобів позики у виробничі проекти, які дають конкретну економічну віддачу і мають важливе значення для соціально-економічного розвитку регіонів, наприклад у сфері транскордонного співробітництва.

Також при здійсненні муніципальних запозичень місцеві органи влади можуть зіткнутися з різними ризиками: неплатежу, макроекономічними (можливість зміни ринкової кон’юнктури та настання економічного спаду в країні, інфляційний та валютний ризики, можлива зміна політичної ситуації в країні) та правовими (можливість зміни міжнародних, загальнодержавних та муніципальних правових норм). Усунення цих перешкод, на нашу думку, є можливим за рахунок розширення рейтингової інфраструктури, яка могла б забезпечити отримання певного кредитного рейтингу муніципалітету-емітенту; стабілізація місцевих фінансів через вдосконалення бюджетного законодавства; підвищення довіри до влади через структурні реформи у містах; покращення рівня життя громадян, адже саме вони є головним інвестором у місцеві бюджети.

Отже, реалізації потенційних соціально-економічних можливостей Волинської області у контексті транскордонного співробітництва сприяє її прикордонне положення. Регіональні особливості Волинської області, поряд з багатим природно-ресурсним та історико-архітектурним потенціалом, створюють необхідні передумови для організації ефективного транскордонного співробітництва, вигідного для усіх країн – учасниць. Інтенсифікація розвитку транскордонної співпраці є каталізатором залучення інвестицій, новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкуренто- спроможності вітчизняного товаровиробника та прискорення його виходу насамперед на ринок ЄС. Використання інструментів ринку цінних паперів для фінансування транскордонних проектів Волині сприятиме формування належної інфраструктури фондового ринку і побудова його за європейськими стандартами.

Література

1. Гарасюк О.А. Проблемні моменти розвитку транскордонного співробітництва в Україні / О.А. Гарасюк // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №9. – С. 14 -18.

2. Звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 1991- 2009 рр. [Електронний ресурс] // Доступний з: www.ssmsc.gov.ua.

3. Польсько-українська стратегія транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр. [Електронний ресурс] // Доступний з: http://niss.lviv.ua.

4. Стан розвитку транскордонного співробітництва Волинської області. Повідомлення управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Волинської обласної державної адміністрації. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voladm.gov.ua/.