Безробіття: його рівень та методика визначення.

Актуальність проблеми. Україна стала однією з країн, які постраждали від фінансово-економічної кризи. Це сприяло зростанню рівня безробіття. Безробіття є негативним соціально-економічним явищем, оскільки зумовлює скорочення купівельної спроможності населення, зменшує кількість платників податків, приводить до зростання ризику соціального напруження та виникнення додаткових витрат на підтримку безробітних. Питаннням безробіття досліджували такі вітчизняні науковці як С. Бандура, Д. Богиня, Р. Кузнєцова, Е. Лібанова, В. Онікієнко, Г. Осовий, І. Петрова, В. Петюха, І. Черніна, М. Шаленко та інші.

Метою статті є визначення сутності категорії “безробіття”, а також дослідження його рівня, динаміки та методики обчислення.

Виклад основного матеріалу. Безробіття — це явище, за якого працездатне населення незайняте в суспільному виробництві, або коли частина економічно-активного населення не може використати свою робочу силу. Розрахунок показників безробіття можна розглянути на прикладі методики, розробленої Міжнародною організацією праці (далі - МОП). Збір даних здійснюється на основі щомісячних опитувань майже 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах. Безробітні, визначені за методологією МОП - це особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:

--- не мали роботи (прибуткового заняття);

--- активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;

були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.

До категорії безробітних відносяться також особи, які приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів, знайшли роботу, чекають відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.

Проте, навіть методологія МОП має деякі неточності, пов’язані із виміром рівня безробіття, через що завжди є певне відхилення як щодо зменшення дійсної кількості безробітних, так і його перебільшення. Офіційна статистика в Україні використовує застарілу методику підрахунку непрацевлаштованих громадян. До того ж вона не враховує велику кількість робітників, відправлених у неоплачувані відпуски. За останніми підрахунками таких осіб в країні більше 3 мільйонів. Вони фактично є безробітними, проте офіційна статистика їх не враховує. Методологія розрахунку безробіття в Україні і в інших країнах істотно відрізняється. В Україні показник безробіття ґрунтується на кількості людей, які стали на облік в центрі зайнятості. Підхід Міжнародної організації праці полягає в тому, що зі всієї кількості працездатних віднімають тих, які працюють і деякі категорії людей (які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі). Всі інші вважаються безробітними. Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась (рис. 1). Так, у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила - 2655,8 тис. осіб, а найменшою в 2007 році - 1417,6 тис. осіб , що в 1,87 рази менше порівняного періоду

Рис. 1. Безробітне населення за 2000-2009 роки

Причини незайнятості населення 2009 року (рис. 2):

--- звільненні з економічних причин (45,5%);

--- безробітних звільнені за власним бажанням (27,0%);

--- не працевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (14,1%);

--- звільненні у зв’язку з закінченням строку контракту(9,0%);

--- безробітні з інших причин (2,9%);

--- демобілізовані з військової строкової служби (0,8%);

--- звільнені за станом здоров’я, або через оформлення пенсії за віком, інвалідністю (0,7%).

Рис. 2. Безробітне населення за причинами незайнятості у 2009 році, %

Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання 2007-2009 років представлена наступними даними (табл. 1). У 2007 році питома вага жінок серед безробітних працездатного віку склала 45,62%, у 2008 році - 46,02%, а 2009 році - 40,14%. Питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку склала 54,38% у 2007 році, 53,98% у 2008 році та 59,86% у 2009 році. Отже, питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку більша, ніж жінок. Щодо сільського та міського населення, то у 2007 році частка міського населення серед безробітних працездатного віку склала 73,22%, у 2008 році - 72,08%, а в 2009 році - 74,34%. Частка сільського населення серед безробітних працездатного віку у 2007 році склала 26,78%, 2008 році - 27,92%, 2009 році - 25,66%. Це свідчить про те, що серед безробітних працездатного віку переважає міське населення. Отже, приріст безробітного населення, тобто різниця між кількістю безробітного населення в 2009 році проти 2007 склала 539,9 тис. осіб, а в 2009 проти 2008 року зменшилась на 7,3 тис. осіб. Абсолютний приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з 2007 роком склав 139 тис. осіб, чоловіків – 400,9 тис. осіб, міського населення – 417,3 тис. осіб, сільського населення – 122,6 тис. осіб. Абсолютний приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з 2008 роком відповідно: 130 тис. осіб, чоловіків – 428,2 тис. осіб, міського населення – 428,2 тис. осіб, сільського населення – 104,4 тис. осіб. Коефіцієнт зростання безробітного населення в 2009 році проти 2007 склало 1,38, а в 2009 проти 2008 роках – 1,37. Темп зростання кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2007 роком склав 1,22, чоловіків – 1,52, міського населення – 1,40, сільського населення – 1,32. Відношення кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2008 роком склало 1,20, чоловіків – 1,52, міського населення – 1,42, сільського населення – 1,26.

Більш детально представити стан незайнятості населення України можна при розрахунку відносного прискорення. Темп приросту безробітного населення в 2009 році порівняно з 2007 роком склав 38,11%, а з 2008 роком – 37,40%. Темп приросту кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2007 роком склав 21,51%, чоловіків – 52,04%, міського населення – 40,23%, сільського населення – 32,31%. Кількість безробітних жінок 2009 року порівняно з 2008 роком зросла на 19,84%, чоловіків – на 52,37%, міського населення – на 41,72%, сільського населення – на 26,26%. Рівень безробіття у 2007 та 2008 роках залишався незмінним і склав 6,4% серед осіб віком 15-70 років, 6,9% - серед осіб працездатного віку. Проте у 2009 році відбулось зростання рівня безробіття порівняно з 2008 роком як серед осіб віком 15-70 років, так і працездатного населення з 6,4% до 8,8% та 6,9% до 9,6% відповідно.

Висновок. Отже, безробіття – це явище, яке негативно впливає як на соціальний, так і на економічний стан населення. Збільшення рівня безробіття в Україні в 2009 році порівняно з 2008 роком на 2,4% свідчить, що безробіття хоч і зросло, проте знаходиться в межах допустимих норм, враховуючи несприятливе економічне становище країни та фінансово-економічну кризу. У кінці 2009 року рівень безробіття в Україні був одним з найнижчих в Європі, проте ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, вони є не зовсім точними, через що реальний рівень безробіття в країні може бути набагато вищим. В Україні показник безробіття базується на кількості осіб, що стали на облік у центрі зайнятості. У свою чергу, підхід Міжнародної організації праці, який застосовується у всьому світі, полягає у тому, що з усієї кількості працездатних віднімають працівників і деякі категорії людей, які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутніх на роботі, а всі інші вважаються безробітними. Для того, щоб знизити рівень безробіття необхідно розробити та ухвалити антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці спільно з роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку реєстрації підприємств. З появою нових підприємств з’являться нові робочі місця. Потребує також дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей та здійснення перекваліфікації працівників відповідно до неї, застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт тощо.