Економічні науки / 1. Банки і банківська система

Гребінчук Д.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Банк Англії: історичні аспекти, структура та функції

Центральний банк Великобританії – один із найстаріших і найрозвинутіших банків світу (1694 р. створення). Безперечно, такий довгий період існування Банку Англії є дуже позитивним, оскільки він зазнав впливу від правління урядів різних століть, величезну конкуренцію з боку інших банківських установ та став прикладом для центральних банків інших країн.

За період своєї еволюції банк зазнавав як краху, так і злету. Уряд, який приходив до влади у різні часи використовував його як засіб погашення боргів, що виникали через постійні війни. Однак з 1826 р., після затвердження «Country Bankers’ Act», він отримав монопольне право на друкування банкнот і випуск векселів. А вже з 1921 р., після прийняття нового закону, банкнотна емісія повністю була зосереджена в руках Банку Англії.

В кінці XIX ст. Банк Англії почав відходити від комерційної банківської діяльності і переходити до спроб регулювання рівня процентної ставки. Одночасно він перетворився в кредитора останньої інстанції для банків, що перебували у скрутному становищі [1, с. 36].

Основні історичні події Банку Англії подані в табл. 1 [2].

Таблиця 1

Найголовніші події історії центрального банку Великобританії [2]

Період	Подія
1694 р.	заснування Банку Англії.
1696 р.	заборона заснування в Англії великих банків задля усунення конкуренції Банку Англії.
1708 р.	видано закон, що дозволяв лише Банку Англії випускати векселі на пред’явника.
1734 р.	Банк переїхав у спеціально для нього збудований будинок на Threadneedle Street у центрі лондонського Сіті.
1797 р.	припинення Банком Англії платежів монетами + війна + на грані банкрутства.
1812-1821 рр.	банкноти Банку Англії стали законним платіжним засобом.
1821 р.	акції Банку впали на 16%.
1826 р.	видано «Country Bankers' Act oF 1826», що обмежив монополію Банку на друкування банкнот та випуск векселів на пред’явника районом у радіусі 65 миль від Лондона.
1833 р.	були дозволені послуги з прийому депозитів.
1844 р.	Банк отримав монополію на випуск банкнот + Акт Р. Піля; поділ Банку на 2 департаменти.
1946 р.	Банк Англії націоналізовано із обов’язковим викупом акцій у приватних власників.
1971 р.	скасовано колишні коефіцієнти і коефіцієнт резервних активів для комерційних банків у розмірі 12,5 суми короткострокових депозитів.
1981 р.	Банк зорієнтувався на операціях із державними цінними паперами.
06.05.1997 р.	Банк володіє оперативним правом регулювання процентних ставок.

Отже, у своєму розвитку Банк Англії пройшов доволі тернистий шлях, однак це допомогло досягнути йому нинішнього становища, стати одним із лідерів з управління кредитною системою.

Щодо організаційної структури центрального банку Великобританії (рис. 1), то вона є доволі специфічною, оскільки, працюючи під керівництвом Міністерства фінансів, Банк Англії формально є незалежним від уряду. Крім того, особливість центрального банку полягає ще в тому, що він поділений на два департаменти – емісійний та банківський, тобто крім випуску банкнот і монет, Банк Англії видає кредити комерційним банкам [2; 3, с. 240-242].

Рис. 1. Організаційна структура Банку Англії [2]

На нашу думку, організаційна структура є доволі прозорою, підпорядковується ієрархічній концепції, кожен відділ виконує свої обов’язки та має власного керівника. Управління Банком Англії здійснює Виконавча рада. Існує два головних блоки, що розмежовують функції банку з грошово-кредитного управління: відповідальний за монетарну політику і відповідальний за фінансову стабільність.

Банк Англії виконує традиційні для всіх центральних банків функції (рис. 2). Однак, завдяки раціональній управлінській структурі всі його функції виконуються доволі злагоджено і ефективно [4, с. 101-102].

Рис. 2. Функції Банку Англії [2]

Отже, Банк Англії є одним із найрозвинутіших центральних банків світу, завдячуючи своїй ефективній діяльності, раціональному поєднанню організаційної структури і виконуваних ним функцій, здатності оперативно реагувати на різноманітні кризові ситуації. Це довела і світова фінансова криза, під час якої центральний банк Великобританії боровся з різноманітними ризиками, що виникали, і доволі швидко зорганізував всі свої запаси для виходу з неї.

Література:

1. Лисенков Ю. М., Коротка Т. А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. – К: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.

2. Офіційний веб-сайт Банку Англії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bankofengland.co.uk/boe.htm

3. Вешкин Ю. Т., Авагян Т. Я. Банковские системы зарубежных стран: Курс лекций / Ю. Т. Вешкин, Т. Я. Авагян. – М.: Экономистъ, 2004. – 400 с. – 237-274.

4. Мельник П. В., Тарангул Л. Л., Гордей О. Д. Банківські системи зарубіжних країн: Підручн. / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей. – К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – 586 с. – С. 98-135.