РЕФОРМУВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
Вінницький національний аграрний університет, Україна
Одним з податків, який на
сьогодні в Україні постійно підпадає під реформування є акцизний податок . Це
стосується як ставок оподаткування, так і
умов його стягнення. Зокрема, лише в 2008–2009 роках Верховною Радою України
булла прийнята ціла низка законодавчих актів, які були спрямовані як на підвищення
ставок акцизного податку та визначення порядку їх
встановлення, так і на вдосконалення основних засад державного регулювання
виробництва та обігу підакцизних товарів. Таким чином, визначення оптимального
рівня використання акцизного рівня в регулюванні споживання
алкогольних напоїв та тютюнових виробів є надзвичайно актуальним.
Розвиток вітчизняного ринку підакцизного товарів
та формування на ньому конкурентного середовища відбувається стихійно та не
може забезпечити відповідної стабільності економічного розвитку.
Акцизний податок, у зв’язку з
обмеженим колом підакцизних товарів, здійснює незначний вплив на загальний
рівень цін у країні, проте водночас, за рахунок диференціації ставок, змінює
структуру ринкових цін і споживання.
Метою скорочення переліку
підакцизних товарів було створення найбільш ефективної системи оподаткування
акцизним податком, а також посилення державного контролю за обігом підакцизної
продукції, що особливо стосується режиму обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Оподаткування вказаних товарів регулюється окремим Законом України „Про
акцизний податок на алкогольні напої та тютюнові вироби”, а загальні засади
державного регулювання їх виробництва та обігу регулюється Законом України „Про
державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” [1].
Незважаючи на здійснювані в
Україні заходи щодо посилення державного
контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, надзвичайно гострою
соціально-економічною проблемою залишається наявність тіньового сектору у даній
сфері. У зв’язку з цим існує необхідність
у вдосконаленні процедур контролю за вказаними операціями. Це стосується як зміни підходів до ліцензування, так і впровадження сучасних систем електронного документування та контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Наведені особливості використання індивідуальних акцизів в
національних податкових системах дають змогу зробити висновок про необхідність подальшої
оптимізації і використання індивідуальних акцизів в Україні. Однак,
впровадження європейської практики їх використання повинне здійснюватися
послідовно та виважено[3].
Індивідуальні акцизи, як
правило, в податкових системах встановлюються лише на окремі групи товарів, що
пов’язано із забезпеченням додаткових, нематеріальних потреб держави. Саме до індивідуальних акцизів належить акцизний
податок на алкогольні напої, паливо, тютюнові вироби тощо. Індивідуальні акцизи як
інструмент податково-бюджетної політики належать до інструментів оперативного
реагування, оскільки внутрішній лаг при застосуванні цього виду податку
становить близько 3 місяців і робить його дуже привабливим з погляду швидкої
корекції виконання оперативних і тактичних завдань, які ставить бюджетно-податкова
політика держави [2].
Одним із аспектів реформування
оподаткування акцизним податком в Україні є підвищення рівня виконання ним
функції обмеження споживання шкідливих для здоров’я товарів. У фінансовій науці
вважається, що саме диференціація податкових ставок акцизного податку та їх
значний розмір суттєво впливає на структуру ринкових цін, внаслідок чого
відбуваються зміни у структурі сукупного попиту. Водночас стосовно теорії оптимального оподаткування
ставки податків можуть бути диференційованими і встановлюватися
згідно з попитом на конкретний товар. Хоча, як зазначають
фахівці, на практиці це зробити досить важко через те, що необхідно опрацьовувати та відповідним чином формалізувати значні обсяги інформації. Крім того, на зміну структури попиту впливають не стільки високі й диференційовані ставки податку, скільки суб'єктивний характер їх зміни.
Однією проблемою, яка сьогодні
існує в системі оподаткування акцизним податком, є визначення оптимальних
ставок оподаткування даної продукції. Рівень
диференціації таких ставок є предметом дискусії як науковців, так і
практиків. Серед аргументів „проти” наводяться:
ускладнення адміністрування і обліку, негативний вплив на структуру попиту тощо. Однак, зважена диференціація дозволить державі регулювати споживання окремих видів товарів, а
також підтримувати розвиток відповідних галузей національної економіки. Крім того, одним із
аспектів реформування оподаткування акцизним податком в Україні повинно стати
поступове підвищення рівня виконання ним функції обмеження споживання шкідливих
для здоров’я людини товарів, адже саме диференціація податкових ставок податку
та їх високий рівень суттєво впливають на структуру ринкових цін. Вказана
тенденція спостерігається в країнах ЄС, в Україні останніми роками також
здійснюються відповідні заходи, однак їх впровадження не носить системного
характеру, що унеможливлює стратегічне планування як доходів бюджету, так і
безпосередньо господарської діяльності підприємств-виробників підакцизної
продукції[2].
Ще одним питанням, яке потребує розгляду при реформуванні акцизного
збору є використання пільг. Основною відмінністю вітчизняного
законодавства, що регулює стягнення акцизного збору, є
наявність галузевих пільг. Так, в Україні основними „споживачами” пільг з акцизного збору є автомобілебудування та
виноробна промисловість. Такі норми не відповідають вимогам і
принципам системи ГАТТ/СОТ та суперечить зобов’язанням за
Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та
ЄС. Крім того, на відміну від країн ЄС, в Україні основною пільгою зі
сплати акцизного збору є звільнення від оподаткування
окремих видів товарів або операцій. В країнах ЄС основною пільгою залишається застосування знижених ставок податку, при чому знижені
ставки акцизного податку не можуть бути нижчими за 50 % від стандартної національної ставки акцизу [3].
Таким чином, вдосконалення реформування оподаткування акцизного податку потребує і
режим виробництва та обігу спеціальних марок акцизного збору. Незважаючи на всі намагання
посилити їх ефективність, зберігаються випадки використання
марок акцизного плдатку в схемах ухилення від сплати акцизного податку, особливо це
стосується операцій з ввезення на митну територію країни алкогольних напоїв та тютюнових
виробів імпортного походження.
Література:
1. Андрущенко, В. Податкова політика як інструмент регулювання
економіки/В. Андрущенко//Вісник податкової служби України. –
2009. – Листопад–грудень. – С. 58–63.
2. Дорош, Н. Податкова політика України/Н. Дорош//Фінанси
України. – 2007. - № 6. - С. 75–82.