Роль прямих податків в системі доходів державного бюджету

Іванческул О. І., Хоцевич О.В.

Науковий керівник: Савчук Д.Г.

Буковинська державна фінансова академія

Роль прямих податків в системі доходів державного бюджету

Досліджено роль і значення прямих податків у системі доходів державного бюджету та напрями покращення системи їх оподаткування із врахуванням зарубіжного досвіду та прийняттям нового законодавства.

Ключові слова: податки, прямі податки, податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій.

Постановка проблеми. Державні доходи — це виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою і юридичними та фізичними особами в процесі вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту. Їх необхідність зумовлена появою держави, виконуваних нею функцій, неспроможністю недержавних організацій та інститутів забезпечити стабільний розвиток суспільства. Тому із найбільш важливих факторів стійкості дохідної бази держави є склад і структура її доходів, тобто науково обґрунтований перелік податків, зборів, відрахувань до бюджету. Дохідна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень. Менша її частина - це неподаткові надходження.

Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету. Велику роль у наповненні дохідної частини бюджету відіграють саме податкові надходження.

Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню питань, що стосуються аналізу та впливу прямих податкових надходжень на дохідну частину державного бюджету України, а також можливих шляхів їх вдосконалення, присвячені численні дослідження вітчизняних та закордонних науковців, зокрема О.Д. Василика, В.М. Гейця, І.О. Лютого, Т.І. Єфименко, В.Г. Корнуса, М. Поттера, А.М. Соколової, С.І. Юрія, І.М. Бурден, В.І. Прокопенко, Ю.В. Ільницького.

Отже, дослідження питань, пов’язаних із впливом прямих податкових надходжень на економічні процеси, є надзвичайно важливим. Для подолання негативних тенденцій і з метою підвищення ефективності прямого оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих податків.

Мета статті. Метою даної роботи є розкриття та аналіз прямих податкових надходжень в системі доходів держбюджету і визначення шляхів вдосконалення прямого оподаткування в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Викладення основного матеріалу. Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.

Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.

Але на жаль структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння реальних доходів.

Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується прибуток підприємства. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто вважає, що вони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час, коли непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший [3].

Вцілому, якщо аналізувати, то дохідні частини Зведеного державного бюджету України формуються за рахунок податків і неподаткових надходжень. Сьогодні головними видами державних доходів є податки. Доходи Зведеного бюджету України зростають – якщо у 2007 році їх сума склала 219,9 млрд. грн., то у 2008 році вона зросла на 78 млрд. грн., проте у 2009 році спостерігається деяке сповільнення росту, тобто зменшення в 2009 році на 3,15% в порівнянні з 2008 роком. Більша частина доходів (понад 73%) сформована за рахунок саме податкових надходжень. Зростання доходів зумовлене переважно за рахунок зростання податкових платежів.

Якщо проаналізувати податкові надходження в 2007-2009 роках в розрізі тільки прямих податків, то слід зазначити, що cпостерігається досить помітне збільшення їх частки. Так в 2008 році на 35,84 %, і в 2009 на 17,09% в порівнянні з 2007. Аналогічна ситуація спостерігається, якщо аналізувати прямі податки в розрізі їх складових: збільшення податку з доходів фізичних осіб на 32,07% в 2008 році та на 28,04% в 2009 році в порівнянні з 2007., збільшення збору за спеціальне використання ресурсів в 2008 році на 55,39% та на 89,56% в 2009 році (Рис. 1.) [5].

Інша динаміка проявляється при аналізі податку на прибуток підприємств та інших податкових надходжень. Збільшення частки податку на прибуток в 2008 році на 39,83%, що на 13,66 млрд. грн. більше, не підтвердилось збільшенням в 2009 році, а навпаки зменшилась на 44,41% в порівнянні з 2008 роком.

Причиною таких змін є: різке зменшення відрахувань податку на прибуток приватним сектором економіки – на 15,0 млрд. грн.., або більш як у двічі, скорочення сплату податком підприємства з іноземним капіталом (на 1,0 млрд. грн..), а також банки та страхові компанії (на 1,2 млрд. грн.) [5].

Отже, однією з складових податкової системи України є прямі податки, які пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку.

Слід зазначити те, що прямі податки як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, в яких вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являються одним з найбільш стабільніших і надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.

Рис. 1. Динаміка прямих податкових надходжень за 2007-2009 рр., млрд. грн. [5]

Основним недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство. Високі ставки податків прямо перешкоджають зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення та модернізацію основних засобів. А це все призводить до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

Якщо ж розглядати структуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній день вона характеризує переважання податку на прибуток , тоді як у розвинутих країнах світу це навпаки.

Це явище можна розглядати з двох сторін. Якщо більш висока питома вага податку на прибуток підприємств у порівнянні з особистим прибуткових податком, то ступінь переважання податку на прибуток над прибуткових податком з громадян є неприроднім, зумовленим надмірним податковим тягарем, який покладений на підприємства країни. Виходячи з цього можна сказати, що діюча на сьогоднішній день податкова система – підриває національну економіку і фінансовий стан більшості господарюючих суб’єктів.

Тому, формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Однією з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, які становлять 67,9%. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру (Табл. 1) [1].

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме – співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком. В країнах із розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи.

Таблиця 1.

Частка податкових надходжень у країнах з ринковою економікою

№	Країни	Прямі податки %	Непрямі податки, %	Інші податки, %
1.	США	43,6	42,1	14,3
2.	Англія	46,1	39,9	14,0
3.	Німеччина	32,1	61,1	6,8
4.	Франція	17,2	67,9	14,9
5.	Італія	36,3	55,2	8,5
6.	Канада	47,6	37,8	14,6
7.	Японія	48,3	37,6	14,1

Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5 % і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту [1].

Але зупинимося на ньому детальніше. Податок на прибуток корпорацій – це податок порівняно недавнього походження. Він отримав поширення у зв’язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на практиці обмеженої відповідальності. Корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній. Система оподаткування прибутку визначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного оподаткування прибутку на рівні компаній і на рівні акціонерів, які отримують дивіденди. Податкове законодавство окремих країн, наприклад Канади і Бельгії, передбачає також зниження ставки прибуткового податку для компаній оброблювальних галузей. У Великобританії і Норвегії для доходів від добування нафти і газу встановлені завищені з базою ставки пропорційного податку [1].

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої ваги цього податку у податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозвязку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50 % його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності.

Розглянувши систему прямого оподаткування розвинутих країн світу можна побачити, що в ній переважає прибутковий податок з громадян, а податок на прибуток не має такого важливого значення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас – навпаки. Але за даного рівня життя переважної частини населення переважання податку на прибуток над прибутковим податком з громадян є закономірністю. Але якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

З огляду на це, доцільно скористатися досвідом корпоративного оподаткування Німеччини. Згідно із законом Німеччини “Про корпоративний податок” базова ставка цього податку становить 45 %. У разі розподілу прибутку компанія отримує податкову пільгу у розмірі 15 % суми розподілюваного прибутку, а отже ставка податку на розподілюваний прибуток, відповідно зменшується до 30 %, що повною мірою нейтралізує негативний вплив подвійного оподаткування.

Але перш за все ніж використовувати теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це має бути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету може бути основою податкової стратегії на якийсь час, тому, що це заважає створенню нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

Першим кроком у реформуванні податкової системи на сьогодні є прийняття наприкінці 2010 року Податкового кодексу. Саме із прийняттям такого кодексу очікується поліпшення виконання фіскальної функції, зростання податкових доходів держави. Так, передбачається:

1) наближувати податковий та і фінансовий облік для уніфікації порядку визначення фінансового результату при оподаткування прибутку підприємств;

2) реформувати систему оподаткування доходів громадян одночасно із змінами порядку і розмірів нарахувань внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

3) запроваджувати рентний принцип оподаткування видобутку усіх видів корисних копалин і використання природних ресурсів;

4) зберегти й удосконалити спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва;

5) реформувати фіксований сільськогосподарський податок, врегулювавши порядок визначення видів діяльності і кола платників, диференціювавши ставки залежно від видів діяльності [2].

Отже, основним завданням реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку, і в той же час забезпечення вдосконалення системи надходжень. При цьому різке зниження податкових ставок і загального рівня оподаткування може не призвести до очікуваного зростання інвестицій і темпів економічного зростання. Звичайно, зниження податкових ставок сприятиме зростанню інвестиційних можливостей українських підприємств.

Більш перспективною є стратегія поетапного зниження податкового навантаження за рахунок скасування неефективних податків і зборів, підвищення фіскальної ефективності податків на основі розширення бази оподаткування, надання пільг службам підприємництва, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу та спрямування податкових надходжень у сфери, від яких залежить довгострокове економічне зростання. Виходячи з цього, прийняття збалансованого Податкового кодексу – документу, в якому оптимально поєднуються функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі, включаючи зниження тіньової економіки, рівня безпрецедентного масштабу корупції в десятки мільярдів гривен за межами державного бюджету, які не приймають участі у розвитку життєдіяльності держави і суспільства, стало досить доцільним на сьогоднішньому етапі розвитку.

Податковий кодекс, з одного боку, є кроком вперед, оскільки систематизує податкові закони, їх не потрібно шукати. Але водночас на сьогоднішній день є величезні проблеми з приводу того, що дуже завуальовано в багатьох формах проблеми, які на перший погляд здаються нормальними [3].

Отже, чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Потрібно щоб відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпечення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів спла-ти податків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог.

Список використаної літератури

1. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн ( порівняльний аналіз) // Фінанси України . – 2008. - №6. – с. 75 – 82.

2. Кисельова О. М. Податковий кодекс як інструмент втілення конкретної економічної політики / О. М. Кисельова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №3. – С. 44-49

3. Концепція реформування податкової системи України // Вісник податкової служби. – 2007. - №9. – С. 35-45.

4. Єфименко Т. І. Податковий кодекс України як перший крок на шляху до реформування вітчизняної податкової системи / Т. І. Єфименко // Фінанси України. – 2010. – №12. – С. 3-11

5. Офіційний сайт інституту бюджету та соціально-економічних досліджень [сайт http://www.ibser.org.ua]