Економіка / 3. Фінансові відносини

Голишевська Л. В., Легкун Є. О.

Вінницький національний аграрний університет

 

   СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Розроблення цінової політики як невід’ємної частини загальної  економічної  та  соціальної  політики  держави є однією з найважливіших складових реформування економіки. Її впровадження сприяє розвитку ринкових відносин, зменшенню інфляції та пом’якшенню її негативних соціально-економічних наслідків, веде до підвищення якості продукції та розвитку конкуренції і сприяє зростанню ефективності ринкової економіки.

Проблеми ціноутворення займають важливе місце в дослідженнях багатьох українських учених, зокрема О. Гоша, В. Корінєва, І. Лукінова, В. Пінішко, Ю. Тормоси, О. Шпичака, Л. Шкварчук та інших. Більшість робіт вітчизняних вчених стосуються кола питань формування цінової політики або окремих аспектів теорії і практики ціноутворення. Не зважаючи на важливість державного регулювання системи цін в економіці суспільства, його дослідження не достатньо висвітлене в сучасній економічній літературі.

Найефективніше свої регулюючі функції ціна може виконувати лише тоді, коли вона формується під впливом ринкових чинників, тобто лише за умов вільного ціноутворення. Але практика  свідчить, що  вільна ціна не  здатна  враховувати всієї різноманітності цілей та умов соціально-економічного розвитку країни і тому не може бути універсальним засобом регулювання економічних процесів. За умов стабілізації економічної ситуації  і переходу до розвинутого ринку державне втручання в ціни поступово зменшується  і в основному обмежується відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. Але у жодній з країн з розвиненою  ринковою  економікою  не  існує  повної  свободи  в  частині ціноутворення, в більшості таких країн як загальну тактику використовують певні правила (принципи, методи  та  нормативи) ціноутворення,  що  оформлені  у  вигляді  законодавчих актів  і мають на меті регламентацію методології та процедури формування цін.

Питома вага регульованих цін у різних країнах коливається від 5 до 20 %. Так, у Франції, де повна лібералізація цін була досягнута в 1986 р., під контролем держави перебуває до 20 % цін на споживчі товари та послуги, а в Канаді і США - у межах 5-10 % [3, с. 66].

Аналіз наслідків, меж та методів втручання органів державної влади у процес ціноутворення,  оцінка  їх  ефективності  –  найактуальніші  питання,  що  турбують  суспільство останнім часом, адже віднайти баланс між інтересами споживачів, що вважають ціни на продукцію занадто високими, та виробників, що не покривають виробничих витрат, вкрай важко. Пом’якшення цінового антагонізму – ключова проблема державної політики цін [2, с. 504].

Головною метою регулювання системи цін в суспільстві є сприяння оптимізації його соціально-економічного розвитку. Механізм регулювання ринкового ціноутворення відображає функціональну взаємодію його елементів, спрямованих на відображення закономірностей ринкових відносин, що стимулює застосування тих чи інших економічних ресурсів та найбільше відповідає їхнім економічним інтересам.

Функціональна взаємодія елементів механізму ринкового ціноутворення забез­печується на засадах поєднання саморе­гулювання із цілеспрямованим державним регулюючим впливом через вибір альтерна­тивних рішень у сфері економічної діяльнос­ті. Механізм регулювання ринкового ціноут­ворення націлює суб'єктів господарювання на вибір тих рішень, що є для них найвигіднішими. Цим зумовлюється теоретична склад­ність і практична важливість проблеми ви­бору показників та критеріїв, які найбільшою мірою відображають узгоджен­ня інтересів суб'єктів ринкових відносин че­рез формування ринкових цін на економічні блага та їх державне регулювання.

Ринковий механізм саморегулювання, що здійснюється на основі співвідношення попи­ту і пропозиції та застосування виробниками і продавцями певних видів цін та методів ці­ноутворення, недостатньо повно забезпечує різноманітні економічні інтереси суб'єктів ринкових відносин. Тому він доповнюється державним управлінням на основі законодав­чого та нормативно-правового забезпечення процесу ринкового ціноутворення [1, с. 130].

Державне регулювання ринкового ціно­утворення може відбуватися за допомогою прямих і непрямих (опосередкованих) мето­дів. Пряме державне регулювання ринкових цін здійснюється із застосуванням таких ме­тодів, як запровадження фіксованих цін на економічні блага, встановлення граничних рівнів цін, декларування зміни цін, введен­ня граничних рівнів торгівельно-збутових надбавок і націнок, "заморожування" чи блокування рівня цін, надання дотацій з ви­робництва окремих товарів (робіт, послуг), укладання договорів про рівень цін між господарюючими суб'єктами і державою. Заходи прямого державного регулювання ринкових цін здебільшого переважають на початковому етапі розвитку ринкових від­носин або в умовах кризових ситуацій ринкової економіки держави. Застосування прямого державного регулю­вання цін може породжувати утриманські настрої. Тому ефективнішим вважається опосередкований державний регулюючий вплив через фінансовий механізм.

Опосередковане державне регулюван­ня ринкових цін застосовується у формі ди­ференціації рівня податкових ставок, пільго­вого оподаткування та кредитування, зміни ставок ввізного мита та введення граничних нормативів рентабельності. Непрямі методи державного регулювання системи цін пере­важають в умовах ринкових відносин, коли потенціал ринкового механізму не забезпе­чує належний рівень узгодження економіч­них інтересів виробників і продавців, спожи­вачів і покупців товарів та держави [1, с. 131].

В сучасних умовах розвитку ринкових від­носин в Україні переважає державне регулювання цін на ринку економічних факторів (ро­боча сила, природні ресурси тощо), а також регульованих цін на продукцію підпри­ємств природних монополій, якими є водопос­тачання і каналізація, міський пасажирський транспорт, електропостачання тощо. Водно­час рівень цін на найважливіші товари і послу­ги регулюється безпосереднім впливом співвідношення попиту і пропозиції у межах рівня, встановленого державою.

В умовах ринкових відносин необхідно здій­снювати регулюючий вплив на якісні показники фінансово-господарської діяльності економіч­них суб'єктів, головним чином, через механізм вільного ціноутворення. Держава повинна втручатися у процеси ціноутворення з метою обмеження руйнівних властивостей ринкових цін або для вирішення окремих економічних і соціальних проблем. Ступінь такого втручання залежить від рівня стабільності грошової оди­ниці, розвитку конкуренції та монополізації ви­робництва, характеру зовнішньоекономічної та соціальної політики держави тощо.

В умовах ринкових відносин діяльність державних органів спрямована на стриму­вання монополізму, розширення конкурент­ного середовища та боротьбу з нечесною конкуренцією через прийняття відповідних законодавчих актів. Державне регулювання ціноутворення є формою управління еконо­міки. Тому його ефективність зумовлена тим, якою мірою держава враховує об'єктивні еко­номічні закони, насамперед закони ринку, за якими функціонує ринковий механізм ціноут­ворення, виконуючи регулюючі функції.

Отже, підвищення ефективності дії механізму регулювання цін вимагає подаль­шого дослідження не лише окремих еле­ментів механізму і їх сукупної взаємодії, а й визначення сфери та міри державного втру­чання в цей процес.

 

Література:

1.Артус М. Державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин / М. Артус // Світ фінансів. – 2009. - № 4 (21). – С. 128-134.

2.Захарова О.Ф. Контроль за формуванням, встановленням та застосуванням цін і тарифів на товарних ринках України / О.Ф. Захарова // Київський національний торговельно-економічний університет. – 2009. – С. 503-509.

3.Книш Є.Г. Проблеми  державного  регулювання  цін  на  лікарські засоби / О.В. Гетало, Н.І. Сінча, Г.П. Суховий, О.В. Литвиненко, І.М. Алєксєєва// Запорожский медицинский журнал. – 2010. - №1. - С. 66-68.