Экономические науки/ 3. Финансовые отношения

Онуфрієнко Є.О.

к.е.н., Бассова О.О., керівник

 

Миколаївський міжрегіональний інститут  розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Оптимізація складу джерел формування залучених фінансових ресурсів підприємства

 

Оптимізація складу джерел формування фінансових ресурсів повинна виходити з вартості кожного джерела, та політики підприємства щодо скорочення середньозваженої вартості залучених грошових коштів.

Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

1.     Відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією тощо. Даний показник прямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших форм контрактних зобов’язань підприємства.

2.     Урахування в процесі оцінки вартості позикових засобів податкового коректора, тому що виплати щодо обслуговування боргу – відсотки за кредит і інші форми цього обслуговування відносять на собівартість продукції, вони зменшують розмір оподаткування бази підприємства, а відповідно, знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку з прибутку.

3.     Вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, що оцінюється кредитором. Чим вище рівень кредитоспроможності підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча вартість позикового капіталу, що залучається цим підприємством.

4.     Залучення позикового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тільки щодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу. Це генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечні за своїми наслідками, що призводять підприємства, інколи до банкрутства. Так, ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіх його формах, що дозволяє підприємству знизити ризик неплатоспроможності в поточному періоді, завжди вище, ніж за короткостроковим.

З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів позикового капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути визначена середньозважена вартість позикового капіталу підприємства.

Оцінимо вартість залученого капіталу ВАТ «Зелений Гай» у 2009 році та запропонуємо найбільш привабливий варіант з точки зору мінімізації його вартості.

Серед позикових джерел підприємство має тільки короткострокові зобов’язанні, які складаються із наступним елементів:

­ кредиторська заборгованість за товари роботи послуги – 62617 тис.грн;

­ короткострокові банківські кредити – 0 тис.грн.;

­ поточні зобов’язання за розрахунками – 2085 тис.грн;

­ забезпечення наступних виплат і платежів – 189 тис.грн.;

­ доходи майбутніх періодів – 11655 тис.грн.

Разом позиковий капітал у 2009 році становив 76546 тис.грн, що відповідало його частці у 64%.

Перші дві складові капіталу є джерелом платним, а останні три безкоштовно коштують підприємству.

Відсутність банківського кредитування у 2009 році, пов’язано із складностями отримання такого виду фінансування. В кінці 2009 року підприємства, які мало до кризи гарну кредитну історію і змогли зберегти належні показники фінанси довго стану у 2008 та 2009 роках, знов отримали можливість використовувати в якості короткострокового джерела фінансування – банківські кредити. Проведений нами аналіз, засвідчив неприбуткову діяльність товариства, що в цілому, й призвело до повної відмови від даного напрямку фінансування фінансово-господарської діяльності підприємства.   Однак, для визначення ефективності такого ресурсу, як банківський кредит, розрахуємо його вартість на основі середньої вартості кредитування у 2009 році, яка становила 22%. Одноразова комісійна сплата склала 1,5% з початкової суми кредиту.  Розрахуємо вартість кредиту підприємства з урахуванням податкового коректора за формулою:

.

Отже , якщо б ВАТ «Зелений Гай» у 2009 році використовувало б такий фінансовий ресурс – як банківський кредит, це б йому коштувало 16,75%.

Кредиторська заборгованість за товари роботи послуги нібито нічого не коштує підприємство, однак використовуючи її як джерело фінансування підприємство відмовляється від цінової знижки. В цілому по підприємству за умовами контрактів відстрочка платежу припускається в межах місяця з дня постачання (одержання) продукції, а розмір цінової знижки за негайний платіж готівкою складає 2-3 %. Розрахуємо скільки коштуватиме підприємству використання кредиторської заборгованості. Якщо місячна знижка коштує  в середньому 2,5%, то в рік  це вже 30% (2,5%*12). Але з теорії еквівалентних ставок, ми розуміємо, що ставка позичкового відсотку завжди є більшою за ставу дисконтного (антисипативного) відсотку. Для визначення ставки за банківським кредитом, що відповідає дисконтій ставці 30% складемо рівняння еквівалентності та визначимо за якою річною банківською кредитною ставкою підприємству  коштує кредиторська заборгованість із ціновою річною знижкою у 2,5%:

Отже підприємству вигідніше оформити кредит за ставкою 20%, ніж відмовлятись від цінової знижки у 2,5% за негайну оплату товару.

Доцільно також визначити верхню межу річної знижки, яка б коштували підприємству стільки ж, що й банківський кредит у 22%:

Таким чином, якщо підприємству пропонуватимуть знижку у 18,03% річних або 1,5% в місяць або ще меншу, то йому не варто оформлювати кредит вартістю 22% річних. В інших випадках відмова від цінової знижки коштуватиме підприємству дорожче ніж оформлення банківського кредиту.

Отже, можна зробити висновок про нераціональний залучений фінансовий ресурс – кредиторська заборгованість, який нами пропонується замінити на банківський кредит  під 22% річних, замість 42,85% (саме стільки нам коштувало користування  кредиторкою заборгованістю у 2009 році).

Таким чином ми погодимось на цінову знижку, що вплине на скорочення кредиторської заборгованості із одночасним збільшенням розміру банківського кредиту. Немаловажним є і факт скорочення за рахунок зменшення вартості залучених ресурсів і собівартості продукції. Розмір банківського кредиту, який необхідно залучити підприємству продовж року 35066 тис.грн. (50094* (1-0,30)).

Після чого відбудуться деякі зміни у пасиві балансу. Так у пасиві балансу збільшиться  розмір банківського кредиту на 42780 тис.грн. (35066 + 7714), кредиторська заборгованість практично відповідатиме розміру наявної дебіторської – 12523 тис.грн., так як проведений аналіз зазначив, що близько 20% постачальників не надають цінову знижку.

В той же час звіт про фінансові результати теж трохи зміниться. Собівартість реалізованої продукції скоротиться на 15098 тис.грн. (50094-35066), фінансові витрати навпаки збільшаться до  7714 тис.грн.

Отже часткова заміна кредиторської заборгованості на банківське короткострокове фінансування скоротить частку витрат у доході підприємства з 93% до 77 %, збільшить фінансові витрати та в цілому призведе до росту чистого прибутку підприємства на 7384 тис.грн. до 5086 тис.грн.

Розрахунок відносного ефекту від оптимізації структури капіталу ВАТ здійснено за допомогою показників фінансової стійкості та прибутковості. Зміни останніх наведено на рис. 1.

Рис.1. Показники рентабельності  ВАТ  «Зелений Гай» у 2009 році (фактичний та із запропонованими змінами)

 

Отже, запропонована система фінансування активів, яка передбачає використовувати, не тільки наявні джерела фінансування, але й розширення їх за рахунок використання банківського кредитування довела свою ефективність. Всі показники рентабельності є позитивними та значно збільшились порівняно до їх фактичних розмірів у 2009 році. Якщо ж ВАТ «Зелений Гай» й надалі зберігатиме такі ж  показники прибутковості вже у наступному плановому періоді товариство матиме власного капіталу більше ніж позикового, за рахунок капіталізації чистого прибутку 2010 року, та отримає статус фінансово-стійкого.

 

Література:

1.             Бланк И. А. Антикризисное финансовое управление предприятием / И. А. Бланк. – К. : Эльга, Ника-Центр, 2006. – 672 с.

2.             Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: [навч. посіб] / В.О. Мец. – К.: Вища школа, 2003. – 278 с.