Студентка Гуріна Д.Ю.

К.э.н. Кондусова Л.Ф.

Харківський національний економічний університет, Україна

Розвиток фінансового планування в світі

Планування – це оптимальне розподілення ресурсів для досягнення поставленої мети. Планування - одна з головних функцій управління.

З розвитком суспільства ділилися сфери правління, що призвело до створення держав. Такі історичні зміни потребували багатофункціональної, чітко диференційованої системи управління. Першими об’єктами державного економічного планування були емісія грошей та бюджет країни. Країни лідери світової економіки відрізнялися від інших саме цілеспрямованою та планомірною бюджетною політикою.

В СРСР після закінчення громадянської війни був створений Державний плановий комітет, спочатку він розробляв довгостроковий план розвитку економіки країни, формально він був назначений для електрифікації країни, але він займався дослідженням проблем довгострокового розвитку найважливіших галузей народного господарства. Був складений п’ятирічний план розвитку , він ґрунтувався на даних наданих знизу, які узгоджувалися з потребами та ресурсами суспільства, визначеними згори, теоретично встановлювалась рівновага між попитом та пропозицією, а також вирішувалось питання розвитку виробництва, відповідно до цілей суспільства. Керівники хотіли отримати максимальні показники, тому внесли вказівки, що зруйнували всі розрахунки. Через 2 роки Сталін переконався в неможливості виконання плану, і оголосив про дострокове виконання, щоб скласти другий більш реальний план, що був з успіхом виконаний. Під час війни органи планування отримали досвід планування в екстремальних умовах, завдяки чому підчас п’ятирічки 1946-1950 р.р. була переформована військова промисловість, отримані показники виробництва в цідильних галузях, виконанні проекти в машинобудуванні та будуванні. Проте втручання бюрократії в процес планування призвело до того, що інститут планування було майже скасовано, а головною метою стало пере розподілення капіталу.

Інша ситуація склалася на заході. Централізоване планування в США генетично веде свій початок з двох джерел: перше – публічне планування на муніципальному та регіональному рівнях, другий – планування великих фірм. Формально в США існує лише один плановий орган на федеральному рівні – конгрес, який розробляє та приймає бюджет країни, створення цього органу відбувалось публічно з великою кількістю фахівців, він один з кращих у світі. США пройшла шляхом цільових програм, а також територіального планування. Перша така програма також стосувалась електрифікації, але вона розроблялась дуже педантично і так само виконувалась. Еволюція територіального планування призвела до створення системи різних цільових програм стосовно розміщення виробничих сил, охороні довкілля, а також вирішенню соціальних програм.

Досвід США також інших країн свідчить про те, що планування є необхідною умовою для розвитку України, нам потрібно ввести такі процедури узгодження інтересів, які б виконувалися учасниками планування, також потрібно відтворити планові органи. Також стимулювання економіки можливо за участю держави в цільових програмах, а також галузевих планах. Слід зазначити, що важливу роль в цьому напрямку відіграє фінансове планування.

Розглянемо існуючі визначення фінансового планування.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. [7]

Фінансове планування - це планування всіх його доходів і напрямків витрачання грошових коштів для забезпечення розвитку підприємства.[8]

Фінансове планування - це планування всіх доходів і напрямків витрачання грошових коштів підприємства для забезпечення його розвитку. Фінансове планування здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту та призначення залежно від завдань і об'єктів планування.[6]

Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансовогопланування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін.[6]

Таким чином можна визначити фінансове планування як :

Заходи, що направленні на визначення оптимального обсягу ресурсів та напрямків їх використання, для лосягнення поставленої мети.

Суттєвий внесок у з’ясування проблем фінансового планування на підприємствах внесли такі вітчизняні і російські вчені: І.Т. Балабанов, О.Г. Біла, М.Д. Білик, І.А. Бланк, А.В. Гриньов, А.М. Ковалева, О.О. Орлов, Г.О. Партин та ін. Значний науковий інтерес для осмислення проблем фінансового планування представляють праці західних науковців: Э. Гринолла, Є. Брігхема, Р.С. Каплана, Д.П. Нортона.Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

· перспективне фінансове планування;

· поточне фінансове планування;

· оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Нині фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві – забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого – на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.[8]

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

· перспективне фінансове планування;

· поточне фінансове планування;

· оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. Особливо потрібно відзначити необхідність повсюдного ведення планування на підприємствах та фірмах. На заході товаровиробники ґрунтуються тільки на бізнес-планах, маркетингових розробках та стратегіях. В Україні підприємці, з метою прийняття управлінського рішення, покладалися, в більшості, на досвід та свою думку, ніж на статистичну інформацію та розробленні стратегії.Але, останнім часом, наблюдається зростання значення внутрішньофірмового фінансового планування як вирішальної умови ефективного управління діяльністю підприємства. Зараз в Україні фірми, акціонерні товариства та інші підприємства перейшли на загальносвітові стандарти і у фінансовому плануванні. Мова йде про розробку бізнес-плану, в якому важливе місце належить фінансовому забезпеченню всіх заходів. З цією метою складається фінансовий план і стратегія фінансування.

Фінансовий бізнес-план включає ряд таблиць і балансів: прогноз реалізації продукції, таблицю доходів і витрат, баланс грошових витрат і доходів. Деякі підприємства додатково розробляють прогнозний баланс активів і пасивів і графік (розрахунок досягнення беззбитковості). Стратегія фінансування обгрунтовується при прогнозуванні вкладень у розширення або покращення виробництва (джерела, методи фінансування інвестицій та їх окупність).

Всі види фінансових планів залежно від періоду їх дії поділяються на перспективні, поточні та оперативні. Перспективні плани визначають рух грошових коштів на тривалий період з урахуванням довгострокових вкладень і вигоди. Поточні фінансові плани - це завдання на поточний рік, які деталізуються на більш короткі періоди часу. В даний час вирішальне місце в управлінні поточною фінансовою діяльністю відводиться річними планами (особливо в умовах високої інфляції). Централізовані фінансові плани в основному розробляються на рік з розбивкою по кварталах, і тільки довгострокові загальнодержавні програми повинні враховувати джерела фінансування, витрати на весь період дії проекту.[6]

Під внутрифирменном фінансовому плануванні завдання, як правило, розробляються на 3 роки. У поточному році показники конкретизуються по місяцях, у другому році - по кварталах, а в третьому - носять загальний характер прогнозу на рік. Важливе місце в управлінні фінансовою діяльністю підприємства мають оперативні плани, тобто короткочасні прогнози надходження доходів, можливості покриття поточних платежів і т. п.

Для досягнення безперервності в плануванні багато закордонних фірм використовують методи постійного перенесення своїх планових завдань, перенесуючи періоди їх дії на наступні три роки. При цьому враховуються досягнення минулого періоду, що складається ситуація і прогресивні перспективи розвитку.[7]

Взаємопов'язані між собою в часі і просторі численні фінансові плани складають систему фінансових планів, яка розвивається і удосконалюється відповідно до вимог кожного етапу економічного розвитку.[6]

Таким чином, на даному етапі, коли Україна перейшла до ринкової економіки, потрібне фінансове планування не лише на рівні окремих підприємств, а й на державному рівні, проте період планування необхідно встановити на рівні 3-5 років, це обумовлено неможливість довгострокового планування через нестабільну політичну ситуацію.

У довгостроковій перспективі потрібне вдосконалення органа планування. Такі дії дадуть нашій країні можливість аналізу ринку, створення довгострокових планів, що в свою чергу дадуть можливість акумулювання коштів з метою їх вкладення в перспективні проекти вітчизняних підприємств. Цей чіткий організований педантичний план, дасть змогу України вийти з кризи. На міжнародному досвіді ми бачимо, що саме такі заходи стали одною з головних причин економічної стабільності розвинених країн.

Складання фінансового плану на підприємствах є обов’язковим, необхідним, з метою обґрунтування надходжень і видатків, виконання зобов’язань підприємства, при обґрунтуваннях надання кредитів та бізнес-плануванні тощо. Багаторічний досвід закордонних фірм і вітчизняних підприємств свідчить, що недооцінка фінансового планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму, ігнорування або некомпетентне здійснення призводить до великих, нічим не виправданих економічних втрат.

Використала література:

1. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
2. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 №887-XII (втратив чинність з 1.01.2004р. на підставі Кодексу N 436-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144).
3. Наказ Міністерства економіки від 25.12.2000 №277 “Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством” (не чинний).
4. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 27.05.2003р. №137 “ Про затвердження Порядку складання фінансового плану державним підприємством (крім казенного) і контролю за їх виконання”.
5. Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” в редакції Закону від 20.03. 2005р. № 2505-IV.
6. Богатирьов А.М., Бутенко А.І., Кузнєцова І.О. Планування діяльності підприємств харчової промисловості в умовах ринку: Монографія. – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Одеська національна академія харчових технологій, 2003. – 274 с.
7. Романов А. Основы финансового планирования и бюджетирования на предприятии. – Харьков: Центр “Консульт”, 2005. – 108 с.
8. Гузенко О.П. Фінансове планування на промислових підприємствах // Фінанси України, 2003. - №11. – С.73-76.