Юрчук Д. Д.

Науковий керівник – Грубляк О.М.

Буковинська державна фінансова академія

СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ІПОТЕЧНИХ ОБЛІГАЦІЙ

Постановка проблеми. Стабільне надходження довгострокових фінансових ресурсів у розпорядження комерційних банків є запорукою їх ефективного функціонування, особливо якщо це стосується іпотечного кредитування. Як свідчить зарубіжний досвід, іпотечне рефінансування шляхом емісії іпотечних облігацій є одним із потужних механізмів створення стійкої довгострокової ресурсної бази.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сама можливість використання в Україні механізму іпотечного рефінансування передбачена Законом України «Про іпотеку».

Питання сутності та можливості використання механізму іпотечного рефінансування досліджувалися Александровою М., Базилевичем В., Волковим С., Євтухом О., Кравченком В., Кручком С., Лагутіним В., Паливодою К., Пурієм Г., Рябченком О. тощо.

Постановка завдання. Дослідити сутність та особливості формування системи іпотечного рефінансування в Україні; визначити зміст та роль іпотечних облігацій у процесі іпотечному рефінансуванні.

Виклад основного матеріалу. Сучасний стан розвитку економіки потребує формування життєздатного іпотечного ринку, адже іпотечне фінансування має без перебільшення важливе значення для економічного розвитку країни. Надійність, ліквідність та гарантована дохідність іпотечних цінних паперів сприяють надзвичайній поширеності цього інструменту у високорозвинених країнах, де частка операцій із забезпеченими іпотекою цінними паперами становить більш як 70 % фондового ринку. Так, у США 40 % обороту фондового ринку дають іпотечні цінні папери, 40 % – державні зобов'язання і 20 % – всі інші корпоративні цінні папери. У країнах з перехідною економікою цей показник становить 10 – 20 % [5, 15].

Функціонування іпотечного ринку відбувається за різними моделями. Механізм однорівневої моделі передбачає, що банк на основі пулу заставних емітує іпотечні облігації, які розміщуються на фінансовому ринку. Гарантією задоволення вимог виступає заставна. Згідно із зазначеною моделлю заставні обліковуються на балансі банку, який емітує іпотечні облігації і бере на себе ризики за іпотечними кредитами. Емісія іпотечних облігацій дає змогу банкам отримати кошти для розширення наступної кредитної діяльності.

За дворівневою моделлю іпотечного кредитування іпотечний кредитор (банк) формує пул заставних, який продає спеціалізованій іпотечній установі. Вона отримує пул заставних на своєму балансі та емітує під них іпотечні цінні папери. Ця операція має назву сек’юритизація. Вона забезпечує вторинне фінансування шляхом заміни одних активів на інші ліквідні цінні папери. Одним із видів таких цінних паперів є іпотечні облігації.

Згідно із Законом України «Про іпотечні облігації» іпотечні облігації – облігації, виконання зобов’язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість облігації та грошового доходу в порядку, що встановлюється проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття [2].

Випуск іпотечних облігацій здійснюється у бездокументарній формі, тобто шляхом здійснення зберігачем облікового запису, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Вищезазначений закон установлює два види іпотечних облігацій: звичайні та структуровані. Емітентом звичайних іпотечних облігацій є іпотечний кредитор (банк), що несе відповідальність за виконання зобов’язань за іпотечними облігаціями, іпотечним покриттям і всім іншим своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа, яка несе відповідальність за виконання зобов’язань лише за іпотечним покриттям.

Учасниками процесу випуску, розміщення, обслуговування і погашення звичайних іпотечних облігацій є: емітент, управитель, обслуговуюча установа, депозитарій, аудитор, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Процес емісії, обслуговування і погашення звичайних іпотечних облігацій складається з ряду послідовних етапів:

1. Виконавчий орган емітента приймає і оформляє протоколом рішення про випуск звичайних іпотечних облігацій.

2. Емітент формує реєстр іпотечного покриття звичайних іпотечних облігацій.

3. Емітент готує проспект емісії звичайних іпотечних облігацій – документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення іпотечних облігацій.

4. Емітент укладає договір з депозитарієм цінних паперів про обслуговування випуску звичайних іпотечних облігацій.

5. Емітент укладає договір з аудитором про проведення аудиторської перевірки на етапах емісії, обслуговування і погашення звичайних іпотечних облігацій.

6. Емітент укладає договір про управління іпотечним покриттям з управителем. Управителем може бути банк або небанківська фінансова установа, яка отримала ліцензію на управління іпотечним покриттям, що видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Управитель діє в інтересах власників іпотечних облігацій, які після придбання звичайних іпотечних облігацій уважаються такими, що приєдналися до договору про управління іпотечним покриттям.

7. Емітент укладає договір про обслуговування іпотечних активів у складі іпотечного покриття з обслуговуючою установою у випадку, якщо емітент не виконує функції з обслуговування іпотечних активів у складі іпотечного покриття самостійно. Обслуговуючою установою може бути банк або інша фінансова установа, які відповідно до законодавства мають право виконувати операції з обслуговування іпотечних активів.

8. Державну реєстрацію випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку на підставі документів, наданих емітентом. Для реєстрації випуску іпотечних облігацій разом із проспектом їх емісії до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку подаються реєстр іпотечного покриття і договір про управління іпотечним покриттям. Проспект емісії іпотечних облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, підлягає опублікуванню у повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

9. Після реєстрації випуску іпотечних облігацій і проспекту емісії Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку видає емітентові витяг з окремого реєстру випусків іпотечних цінних паперів, який є підставою для оформлення глобального сертифіката випуску іпотечних облігацій. Емітент має оприлюднити звіт про підсумки випуску іпотечних облігацій у друкованих засобах масової інформації, в яких було опубліковано проспект емісії іпотечних облігацій.

10. Виконання зобов’язань за іпотечними облігаціями здійснюється в порядку та в терміни, визначені в проспекті емісії. Після закінчення погашення іпотечних облігацій емітент подає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про погашення іпотечних облігацій. Комісія забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій в одному з своїх офіційних друкованих видань [5].

Обіг звичайних іпотечних облігацій здійснюється відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р., Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», і Положення «Про депозитарну діяльність», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р.[4, 445].

Правові засади випуску й обігу структурованих іпотечних облігацій, вимоги до їх іпотечного покриття, а також особливості державного регулювання і нагляду у цій сфері визначає Закон України «Про іпотечні облігації». Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа, виключним видом діяльності якої є придбання іпотечних активів. Процедура емісії структурованих іпотечних облігацій містить такі етапи:

1. Виконавчий орган емітента приймає та оформляє протоколом рішення про випуск структурованих іпотечних облігацій і формує реєстр іпотечного покриття звичайних іпотечних облігацій. Іпотечне покриття може забезпечувати один або декілька випусків структурованих іпотечних облігацій із різними умовами. Іпотечні активи, які були придбані спеціалізованою іпотечною установою і включені до складу іпотечного покриття, вважаються придбаними у безвідкличному порядку, тобто без права їх заміни, зворотного викупу або передачі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

2. Емітент готує проспект емісії звичайних іпотечних облігацій документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення структурованих іпотечних облігацій.

3. Емітент укладає договір про управління іпотечним покриттям з управителем. Управитель діє від свого імені в інтересах власників структурованих іпотечних облігацій.

4. Управитель укладає договір з депозитарієм цінних паперів про обслуговування випуску звичайних іпотечних облігацій.

5. Управитель укладає договір про обслуговування іпотечних активів у складі іпотечного покриття з обслуговуючою установою. Емітент і управитель, у разі випуску структурованих іпотечних облігацій, зобов’язані забезпечити обслуговування всіх іпотечних активів у складі іпотечного покриття. Якщо обслуговування іпотечних активів здійснюється обслуговуючою установою, емітент зобов’язаний письмово повідомити всіх боржників за іпотечними активами про місце та інші умови обслуговування їх забезпечених іпотекою зобов’язань.

6. Управитель укладає договір з аудитором про проведення аудиторської перевірки на етапах емісії, обслуговування і погашення звичайних іпотечних облігацій на предмет виявлення відповідності стану іпотечного покриття даним реєстру іпотечного покриття та вимогам чинного законодавства.

7. Державну реєстрацію випусків і проспектів емісії структурованих іпотечних облігацій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Для реєстрації випуску іпотечних облігацій разом з проспектом їх емісії до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку подаються реєстр іпотечного покриття і договір про управління ним. Проспект емісії структурованих іпотечних облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, підлягає опублікуванню у повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

8. Після реєстрації випуску структурованих іпотечних облігацій та проспекту емісії Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку видає емітенту витяг з окремого реєстру випусків іпотечних цінних паперів, яке є підставою для оформлення глобального сертифіката випуску іпотечних облігацій.

Виконання зобов’язань за структурованими іпотечними облігаціями здійснюється виключно за рахунок іпотечного покриття. Грошові доходи від іпотечних активів у складі іпотечного покриття підлягають переказу обслуговуючою установою на рахунок управителя. Розподіл чи розміщення цих доходів управителем здійснюється відповідно до порядку та умов, що визначені у проспекті емісії або договорі про управління іпотечним покриттям у певній послідовності.

Найбільш розповсюдженим способом вторинного фінансування слід визнати розміщення облігацій на фондовому ринку. Українські комерційні банки не так давно отримали право емітувати будь-які іпотечні цінні папери, а лише з прийняттям Закону України «Про іпотеку» вони можуть рефінансувати ресурси, вкладені у кредити, забезпечені нерухомістю, за допомогою випуску та розміщення іпотечних цінних паперів.

В Україні система іпотечного кредитування будується як дворівнева. Кредитори першого рівня, до якого належать банки, надають кредити на купівлю житла, котра одночасно є заставою. Кредитори другого рівня – це «невидимі» для клієнтів банків інституційні інвестори, які скуповують портфелі іпотечних кредитів, сформованих кредиторами першого рівня, під заставу виданих ними зобов'язань. Посередником між кредиторами першого і другого рівнів виступає створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 р. Державна іпотечна установа, основна мета якої – викуп у банків стандартизованих іпотечних кредитів. Завдяки формуванню її активів тільки за рахунок придбання іпотечних активів (або прийняття їх як заставу), корпоративні облігації Державної іпотечної установи створюють достатні гарантії безпеки інвесторам і забезпечують іпотечних кредиторів дешевими кредитними ресурсами. Отже, через механізм іпотечного рефінансування банки зможуть постійно одержувати довгострокові ресурси.

Розвиток іпотечного кредитування, насамперед, залежить від прозорого законодавства, відсутність якого в Україні до 2003р. практично унеможливлювало розвиток ринку іпотечних кредитів. Незважаючи на те що ситуація із законодавчим забезпеченням іпотечного кредитування змінюється на краще, до створення ефективної системи іпотечного кредитування за аналогом таких країн, як Угорщина, Німеччина, США ще досить далеко.

Важливе значення для розвитку іпотечних цінних паперів має створення Першого всеукраїнського бюро кредитних історій, діяльність якого сприятиме зниженню банківських ризиків і спрощенню процедури кредитування фізичних осіб, а клієнт, який має позитивну кредитну історію, зможе отримати кращі процентні ставки, вигідніші умови кредитування. [3, 28].

Висновки. Стійка довгострокова ресурсна база для комерційних банків є основною умовою їх ефективного функціонування. Процес іпотечного кредитування особливо чутливий до нестачі джерел фінансування. Тому іпотечні цінні папери, а особливо – іпотечні облігації, є важливим інструментом рефінансування. Як свідчить зарубіжний досвід, іпотечне рефінансування шляхом емісії іпотечних облігацій є одним із потужних механізмів залучення коштів для розширення наступної кредитної діяльності. Прозоре законодавство, повноцінне функціонування фінансового і фондового ринків дасть змогу використовувати на повну потужність такий важливий інструмент рефінансування, як іпотечні облігації, що, в свою чергу, дасть поштовх для розвитку економіки в цілому.

Список використаних джерел:

1. Про іпотеку: Закон України від 5.06. 2003 року № 898-VІ. (зі змінами та доповненнями)

2. Про іпотечні облігації: Закон України від 23.02.2006 року № 3480-ІV (зі змінами та доповненнями)

3. Александрова М.О. Глобальні наслідки іпотечної кризи в США // Актуальні проблеми економіки . – 2008. – №8 (86). – С. 23-28.

4. Базилевич В.Д., Погорєльцева Н.П. Іпотечний ринок. – К.: Знання, 2008. – 717 с.

5. Пурій Г.М. Банківське іпотечне кредитування в Україні та проблеми його розвитку //Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – №15. – с.15-18.