Экономические науки/7.Учет и аудит.

Коваленко Н.В.

Науковий керівник доцент Кудирко О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Оцінка ризику в системі внутрішнього контролю

бюджетної установи

З роками неабиякої важливості в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності набуває оцінка ризику в системі внутрішнього контролю бюджетної установи. Це зумовлено тим, що несвоєчасне виявлення викривлених даних та недостовірної інформації сприятиме спотворенню фінансової звітності, що, в свою чергу, викликає недовіру до системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю бюджетної установи.

Дослідження оцінки ризику в системі внутрішнього контролю, зокрема в державному секторі, знайшли своє відображення у працях наступних учених: Стефанюка І.Б., Рубан Н.І., Бариніної М., Шевчука В.О., Мамишева А.В. Однак незважаючи на їх значні напрацювання, сьогодні існує потреба подальшого наукового обґрунтування, а отже, потрібні серйозні наукові дослідження з питань оцінки ризику в системі контролю бюджетних установ.

Метою написення даної статті є дослідження оцінки ризику в системі внутрішнього контролю бюджетної установи в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.

Як відомо, оцінка системи внутрішнього контролю дає змогу визначити ризик системи контролю. Тобто після того, як аудитор отримає достатні уявлення про особливості функціонування системи внутрішнього контролю, здійснюється попередня оцінка ризику за кожним суттєвим сальдо рахунка чи класу операцій. Так, в бюджетній установі необхідно обов'язково здійснити оцінку ризику за такими видами операцій:

- перевірка правильності формування кошторисів бюджетних установ;

- перевірка правильності обліку і використання необоротних активів, запасів установи;

- перевірка правильності ведення касових операцій, дотримання касової дисципліни;

- перевірка операцій на рахунках в банках та казначействі;

- перевірка достовірності та реальності дебіторської та кредиторської заборгованості, правильності відображення її в обліку;

- перевірка правильності нарахування і виплати заробітної плати та обов'язкових відрахувань до фондів соціального страхування;

- перевірка правильності відображення в обліку та використання фінансування установи;

- перевірка правильності формування та використання коштів спеціального фонду установи;

- перевірка законності, доцільності державних закупівель.

У випадку, якщо попередня оцінка ризику на основі загального ознайомлення із системою внутрішнього контролю є нижче високої, аудитору слід здійснити тести контролю для підтвердження такої оцінки [1, ст0.19].

Модель визначення аудиторського ризику, виходячи із оцінки трьох його складових - властивого ризику, ризику контролю та ризику невиявлення, в адаптованому вигляді може бути застосована і до бюджетних установ.

Більшість українських вчених вважають, що прийнятна величина аудиторського ризику становить 1-5%. Для бюджетних установ, на наш погляд, такою базою розрахунку може бути підсумок балансу, обсяг фінансування, загальна сума видатків, згідно кошторису тощо.

У Міжнародних стандартах аудиту (МСА) запропоновано здійснювати оцінку властивого ризику на двох рівнях: рівні фінансової звітності та рівні сальдо рахунка і класу операцій [2, ст. 93]. При цьому фактори, що впливають на величину властивого ризику, можуть бути як зовнішніми (і залежати від стану економіки, галузі, нормативно-правового регулювання тощо), так і внутрішніми (і зумовлюватись діями керівництва чи іншими факторами всередині установи).

Оцінка ризику контролю проводиться на основі інформації, отриманої аудитором у результаті вивчення і тестування системи внутрішнього контролю установи.

Окремого розгляду потребує також ризик невиявлення. Цей вид ризику єдиний із попередньо розглянутих, який залежить не від умов і особливостей функціонування бюджетної установи, а від дій аудитора і полягає в тому, що аудиторські процедури перевірки на суттєвість не дозволяють виявити суттєві викривлення в сальдо рахунків чи класах операцій [3, ст. 46].

У МСА зазначено, що рівень ризику невиявлення прямо пов'язаний з аудиторськими перевірками на суттєвість. При цьому існує обернений взаємозв'язок між ризиком невиявлення і загальним рівнем властивого ризику і ризику контролю. Це зумовлюється тим, що у випадку, якщо аудитор оцінює властивий ризик та ризик системи контролю як високий, йому необхідно буде провести більший обсяг аудиторських перевірок на суттєвість та охопити більшу кількість господарських операцій, що, відповідно, зменшить ризик невиявлення. Таким чином, даний вид ризику є регульованим залежно від того, яким є прийнятний рівень загального аудиторського ризику та рівень властивого ризику і ризику контролю.

Отже, державному аудитору на етапі планування аудиту фінансово- господарської діяльності слід максимально достовірно оцінити рівні властивого ризику та ризику контролю і відповідно врегулювати рівень ризику невиявлення. Від того, наскільки достовірно буде оцінена система внутрішнього контролю залежить обсяг контрольних процедур на наступному етапі аудиту – проведення поточних аудиторських процедур. Проте не слід ігнорувати той факт, що кількість тестів контролю повинна бути обґрунтованою і затрати часу та ресурсів на їх проведення будуть повністю компенсовані зменшенням часу та ресурсів на проведення поточних процедур аудиту.

Список використаних джерел

1. Локтєв О.Г. Аудит як нововведення у державному фінансовому контролі: європейські орієнтири // Економіка і держава. – 2009. – №8. – С.17-22.

2. Дорошенко О.О. Оцінка системи внутрішнього контролю бюджетної установи аудиті // Актуальні проблеми сучасної економічної науки. – 2010. – №1. – С.92-94.

3. Макєєва О. Роль системи внутрішнього контролю в аудиті // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – №12. – С.44-49.