Педагогические науки/ 2. Проблемы подготовки специалистов.

К. філол. н. Мельник Л.В.,

магістрант Коршунова І.В.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Конструктивно-організаційні уміння викладача ВНЗ як педагогічна умова підготовки майбутніх вихователів до формування фонетичної компетенції дошкільників

Одним із пріоритетних завдань дошкільної ланки освіти в Україні є підготовка компетентної особистості дитини, яка має певний обсяг знань, умінь та навичок, креативна, ініціативна, самостійна, здатна до самооцінки та самоконтролю. Комплексна характеристика особистості дошкільника, безумовно, бере до уваги її мовленнєвий розвиток. Мова і мовлення обслуговують всі види діяльності дитини, сприяють її ефективній соціалізації, підготовці до навчання та спілкування у школі тощо. У мовленнєвій діяльності розрізняють мовленнєву компетенцію – фонетичну, граматичну, лексичну, діамонологічну та комунікативну [3, с. 13].

Важливу увагу необхідно приділяти фонетичній компетенції, оскільки від розвитку у дитини фонематичного слуху та артикуляційних умінь залежить усе подальше засвоєння мови: словника, граматики, уміння зв’язно, логічно, послідовно викладати свої думки у процесі спілкування. Тому особливої актуальності набуває пошук оптимальних педагогічних умов професійно-педагогічної підготовки студентів спеціальності «Дошкільна освіта» до виховання у дітей звукової культури мовлення.

Питанням професійної підготовки кадрів до вищезазначеної діяльності у ДНЗ присвятили свої праці А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Т.М. Котик, А.І. Максаков, Т.О. Піроженко, Є.М. Струніна, О.С. Ушакова, М.Ф. Фомічова та інші дослідники.

Мета нашої розвідки – визначити й схарактеризувати конструктивно-організаційні уміння викладача ВНЗ як педагогічну умову підготовки майбутніх вихователів до формування фонетичної компетенції дітей.

У дошкільній лінгводидактиці під фонетичною компетенцією розуміють правильну вимову всіх звуків рідної мови, звукосполучень згідно з орфоепічними нормами, наголосами; добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила й висота голосу, логічні наголоси тощо) (А.М. Богуш) [3, с. 13].

Важливою педагогічною умовою професійної підготовки майбутніх вихователів є конструктивно-організаційні уміння викладача ВНЗ, спрямовані на опанування знань, умінь і навичок студентами з розділу «Методика формування фонетичної компетенції дітей дошкільного віку». До неї слід віднести низку підумов, як-от: знання програмових вимог з курсу «Теорія і методика розвитку рідної мови»; володіння формами, методами та прийомами навчання майбутніх вихователів дошкільних закладів з цього розділу методики.

Завдання і зміст роботи з методики формування фонетичної компетенції дітей дошкільного віку визначаються програмою курсу «Теорія і методика розвитку мови дітей дошкільного віку». Існує кілька її варіантів, але кожен містить основні теоретико-методологічні положення виховання звукової культури дошкільників. Викладач ВНЗ вивчає програму як індивідуально, так і колективно (якщо курс викладає група педагогів), укладає робочу програму (розподіляє теоретичний матеріал відповідно до навчального часу), розробляє плани практичних та лабораторних занять, індивідуальної та самостійної роботи. Окрім того, викладач повинен знати, яким арсеналом навчально-методичної літератури володіє бібліотека ВНЗ, вивчити її зміст стосовно методики формування фонетичної компетенції дошкільників і подати відповідно у планах практичних, лабораторних, самостійних та індивідуальних робіт.

При підготовці до викладання цього розділу методики розвитку рідної мови викладач користується міжпредметними зв’язками – ознайомлюється з літературою з логопедії, анатомії й фізіології дітей дошкільного віку, основ педіатрії й гігієни, української мови тощо.

Під час викладання цього розділу методики розвитку рідної мови викладач застосовує низку методів та прийомів, серед яких важливе місце посідають словесні методи навчання, а саме: лекція, пояснення, розповідь, бесіда, рольові ігри, робота з книгою. За допомогою монологічних методів (лекції, пояснення, розповіді) викладач має можливість повідомити основну інформацію з теми (закономірності засвоєння звука дитиною; поняття фонетичної компетенції; передумови виховання звукової культури мови в дитячому садку; особливості звуковимови дітей різних вікових груп; завдання й зміст формування фонетичної компетенції; система роботи щодо виховання звукової культури мови тощо). Діалогічними методами навчання викладач переважно користується на початку лекції та під час практичних занять. До них В.І. Лозова відносить бесіду та роботу з книгою [4]. За допомогою запитань викладач спонукає студентів відтворювати раніше набуті знання з сучасної української мови (тема «Орфоепія»), анатомії та фізіології дітей дошкільного віку (тема «Система органів дихання», питання «Особливості голосоутворення» тощо), навчає робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу (аналіз вимови дітей дошкільного віку тощо).

Сутність методу роботи з книгою полягає в організації самостійної роботи студентів над друкованим текстом (це можуть бути підручники, посібники, педагогічні газети, журнали, збірники вправ, матеріали першоджерел, довідники, словники тощо). У планах практичних занять та самостійної роботи студенти отримують завдавання з різних видів читання книг: читання-огляд, вибіркове читання, повне читання, читання-вивчення змісту. Наприклад: 1) прочитайте матеріал підручника «Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі» (за ред. А.М. Богуш, 1992 р.), дайте письмові відповіді на питання плану практичного заняття; 2) прочитайте опис артикуляції звуків у посібнику Г.А. Олійника «Формування навичок виразного читання в 1 класі» (Тернопіль, 2001 р.), виготовте альбом «Артикуляція важких звуків рідної мови» тощо.

Серед наочних методів навчання використовуємо традиційні: спостереження, ілюстрацію й демонстрацію. При спостереженні відбувається безпосереднє живе «споглядання», сприйняття педагогічного процесу в ДНЗ з формування фонетичної компетенції дошкільників. Лабораторне заняття проходить у стінах дошкільного закладу, викладач готує студентів до сприйняття попередніми завданнями, настановами, пам’ятками, потім студенти ведуть протокол заняття (роблять його «фотографію»), після чого викладач залучає їх до активної розумової діяльності (майбутні вихователі аналізують заняття, порівнюють, зіставляють із засвоєним теоретичним матеріалом, узагальнюють почуте і побачене з раніше вивченим). До ілюстрації як методу навчання викладач звертається з метою показати, наприклад, фотографії артикуляційних вправ, схеми артикуляції важких звуків, таблиці класифікації голосних і приголосних звуків тощо. При демонстрації,матеріал показується в динаміці. Це може бути відеозапис індивідуального чи фронтального заняття зі звукової культури у ДНЗ. Для демонстрації використовуються спеціальні технічні засоби – відеомагнітофон, телевізор, мультимедійна система.

Важливе місце у підготовці майбутніх вихователів до виховання звукової культури у дітей дошкільного віку займають практичні методи навчання. До них у практиці педагогічного ВНЗ належать складання конспектів та планів-конспектів тематичного та комплексного, фронтального та індивідуального занять з формування фонетичної компетенції дошкільників, розробка текстів дидактичних ігор та вправ на формування чинників звукової культури. На практичному занятті ми використовуємо дидактичну настільно-друковану гру «Склади план-конспект заняття». Її сутність полягає в тому, що студенти отримують картки, на яких написано тему, мету заняття в ДНЗ, основні його етапи, усі можливі методи та прийоми виховання звукової культури. Завдання студента викласти їх у дидактично правильній логічній послідовності. Розгорнуті конспекти занять, дидактичні ігри та вправи студенти частіше укладають самостійно вдома.

У своїй практиці використовуємо й інші методи професійного навчання, наприклад, стимулювання і мотивацію інтересу до навчання як ділову гру (за Ю.К. Бабанським). Під час участі у ній студенти мають можливість виконувати різноманітні ролі (вихователя, дітей, методиста, батьків та інших), вчаться взаємодіяти, продуктивно співпрацювати, виробляти колективні рішення, програвати та аналізувати конкретні педагогічні ситуації, пов’язані з формуванням фонетичної компетентності дітей дошкільного віку.

Таким чином, викладач ВНЗ повинен бути ознайомлений з багатьма методами і прийомами навчання, знати їх переваги й недоліки, ефективно використовувати у своїй діяльності, враховуючи етап навчання, мету, завдання, зміст роботи, специфіку сприйняття та засвоєння студентами навчального матеріалу, матеріальну базу ВНЗ. При цьому викладачам вищих педагогічних закладів необхідно досягти збалансованості між набуттям студентами теоретичних знань та формуванням у них професійно значущих умінь.

Література:

1. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. Практикум: навч. посіб. / Богуш А.М. – К.: Вища шк., 1995. – 192 с.

2. Богуш А.В. Дошкільна лінгводидактика. Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільному закладі освіти / Богуш А.М., Гавриш Н.В., Котик Т.М. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2002. – 48 с.

3. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / укл. А.М. Богуш. – К.: ІЗМН, 1997. – 112 с.

4. Лекції з педагогіки вищої школи: навч. посіб. / за ред. В.І. Лозової. – Х.: ОВС, 2006. – 469 с.