Педагогічні науки / 3. Методичні основи виховного процесу

К. пед. н. Скоморовська І. А.

Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, Україна

Виховна робота закладів освіти

щодо попередження торгівлі людьми

Одним з найбільш небезпечних видів міжнародного бізнесу є торгівля людьми, яка займає третє місце за рівнем прибутків після торгівлі наркотичними речовинами та зброєю. Україна, за твердженням фахівців, виступає країною-постачальницею «живого товару» в Туреччину, Грецію, Італію, Іспанію, Португалію, Росію, Хорватію, Німеччину та інші країни. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, упродовж 1998-2004 рр. виявлено близько 800 злочинів, передбачених ст. 149 КК України (торгівля людьми), при цьому щороку кількість таких злочинів збільшується: 1998 – 2; 1999 – 11; 2000 – 42; 2001 – 89; 2002 – 169; 2003 – 289; 2004 – 262; 2005 – 415 [1, с.9].

Торгівля людьми визначається як будь-які дії і відповідні наміри, пов’язані з вербуванням, транспортуванням у межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею або утриманням осіб [3, с.310]. Існує чимало способів використання людини, яка перебуває у рабстві: примусова і безоплатна праця, надання секс-послуг; примусовий шлюб та виконання репродуктивних функцій; донорство; участь у збройних конфліктах.

Ключова роль у попередженні та протидії торгівлі людьми належить, безперечно, правоохоронним органам. Приміром, відповідно до наказу Міністра внутрішніх справ України, у 2005 р. створено Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Однак, дана проблема набула катастрофічних масштабів і потребує консолідації зусиль як правоохоронних, так освітніх і соціальних установ та організацій. Недопущення потрапляння людини у рабство значною мірою залежить від поінформованості та правової культури населення. Особлива увага при здійсненні просвітницької роботи повинна приділятися молоді, яка найчастіше потрапляє до тенет торгівців людьми.

Профілактика торгівлі людьми у молодіжному середовищі може здійснюватися у двох основних напрямках:

– формування правової культури та свідомості молоді, відповідальності за своє життя;

– проведення інформаційно-пропагандистської роботи з метою розкриття сутності проблеми «торгівля людьми» [2].

Формування правової культури учнівської та студентської молоді передбачає свідоме ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, глибоку повагу до законів і правил людського співжиття, готовність дотримуватися і виконувати ці вимоги, участь в управлінні державними справами, боротьбу з порушниками законів [4, с.289]. У контексті даної проблеми важливим є ознайомлення учнів та студентів з міжнародними та вітчизняними нормативно-правовими актами, ухваленими у сфері протидії торгівлі людьми, а саме «Брюссельською декларацією про запобігання і боротьбу з торгівлею людьми» (2002); «Протоколом про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності» (2003); «Типовим положенням про центри реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми» (2003); «Державною програмою протидії торгівлі людьми на період до 2010 року» (2007) тощо.

Ефективність інформаційно-пропагандистської роботи досягається використанням відеоматеріалів, преси, буклетів, брошур, листівок, в яких висвітлюються причини і наслідки торгівлі людьми; наведенням статистичних даних, прикладів про фактичні умови перебування дівчат та жінок за кордоном, можливі наслідки шлюбів за листуванням. Особливе значення відводиться засвоєнню учнями та студентами інформації про роль спеціальних органів в Україні, які здійснюють нагляд за дотриманням прав людини; про порядок звернення за захистом до органів державної влади та прокуратури; можливості правової допомоги адвоката, звернення до засобів масової інформації, неурядових організацій [2, с.121-122]. Інформація такого роду є необхідною для забезпечення правової компетентності осіб, які збираються виїхати за кордон для працевлаштування або відпочинку.

Для ознайомлення молоді з даною проблемою найбільш поширеними і ефективними є масові та групові форми виховної роботи. Традиційним для сучасних навчальних закладів є проведення лекцій, бесід, дискусій, виховних заходів. Так, при організації тематичного виховного заходу доцільно підготувати виставку літератури, листівки та буклети, які б містили необхідну інформацію з даного питання. Ефективність виховного впливу значно підвищиться, якщо до участі у заході запросити представників правоохоронних органів, соціальних служб, неурядових організацій, які займаються вирішенням даної проблеми та надають психологічну та юридичну допомогу особам, які стали жертвами торгівлі людьми. Враховуючи те, що 80 % інформації людина засвоює через зір, то вартісним є використання відеоматеріалів або фільмів, які містили б реальні випадки та свідчення очевидців про факти торгівлі людьми.

Після проведення виховного заходу необхідно у групах провести аналіз представлених даних та інформації, підбити підсумки, узагальнити висновки. У свідомості молодих людей повинна закріпитися чітка установка про те, яких заходів потрібно вжити для того, щоб не стати жертвою торгівців людьми; куди звернутися, якщо стали відомі факти нелегального вивозу громадян за кордон.

З метою закріплення теоретичних знань учнів та студентів слід залучати до волонтерської діяльності, роботи у відповідних організаціях та установах. Приміром, показовим є функціонування Центру «Ла-Страда Україна», представники якого беруть активну участь у проведенні превентивно-освітньої діяльності із запобігання торгівлі людьми [2, с.124]. Значна увага приділяється організації тренінгів, тобто занять, спрямованих на набуття умінь і навичок у певній сфері діяльності. Проведення у закладах освіти тренінгів з протидії торгівлі людьми можна орієнтувати на моделювання ситуацій, які можуть призвести до потрапляння у рабство та розробку шляхів виходу із них; набуття умінь, необхідних для самозахисту від торгівців людьми; формування навичок щодо навчання, працевлаштування, відпочинку за кордоном.

Таким чином, виховна робота у сфері протидії торгівлі людьми повинна бути багатогранною, охоплювати як теоретичні, так практичні аспекти. Оволодіння молоддю необхідними знаннями та вміннями значною мірою сприятиме попередженню необдуманих рішень стосовно поїздки за кордон для «легкого» заробітку грошей або веселого відпочинку. Усвідомлюючи всю глибину проблеми, вони вживатимуть усіх заходів безпеки, щоб такі подорожі не закінчилися трагічно.

Література:

1. Гаврилюк В. І. Актуальні аспекти міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України в напрямку протидії торгівлі людьми / В. І. Гаврилюк, В. І. Дубина, М. П. Данилюк. – К.: Цифра, 2007. – 174 с.

2. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. К. Б. Левченко, О. А. Удалової. – К.: Міленіум, 2005. – 2010 с.

3. Пенішкевич О. І. Соціальна педагогіка: Модульна технологія вивчення курсу: Навчальний посібник / О. І. Пенішкевич, Л. І. Тимчук. – Чернівці: рута, 2007. – 336 с.

4. Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посібник / М. М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2005. – 560 с.