Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Баюл Т.П.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

Степаненкова Л. Т.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

Організація ефективної роботи студентів під час підготовки і проведення семінарських занять

Семінарські заняття як форма організації навчання|вчення| мають давню історію, яка сягає своїм корінням у античність. Саме слово "семінар" походить від латинського "seminarium|" (розсадник) і пов'язано з функціями "посіву" знань, які передаються від викладача|учителя| до студентів і які "проростають" у свідомості студентів, здатних до самостійних думок, до відтворення і поглиблення отриманих|одержувати| знань. Семінари проводилися в старогрецьких|давньогрецьких| і римських школах як поєднання диспутів, повідомлень|сполучень| студентів, коментарів і висновків|укладень| вчителів|учителів|. З|із| XVII ст.|ст| вищезазначена форма організації навчання |використовується в Західній Європі, а з|із| XIX ст.|ст| - в університетах Російської імперії. Семінарські заняття носили практичний характер|вдачу| і були школою того або іншого науковця, під керівництвом якого студенти практично засвоювали теоретичний курс дисципліни, методику наукового дослідження. Семінарська форма навчання|вчення| постійно розвивалася, чітко реагуючи на завдання|задачі| вищої школи.

Сьогодні у Дніпропетровському транспортно–економічному коледжі семінар є|з'являється| одним з основних видів практичних занять із гуманітарних і технічних дисциплін. Він є засобом|коштом| розвитку у студентів культури наукового мислення, призначений для поглибленого вивчення дисциплін, оволодіння методологією наукового пізнання. Головною метою|ціль| семінарських занять є забезпечення можливості студентів|спроможність| оволодіти навичками|навичками| й уміннями використання теоретичних знань стосовно особливостей галузі, що вивчається. Семінарські заняття спрямовані на вирішення|розв'язуються| наступних|слідуючі| педагогічних завдань|задачі|:

· розвиток творчого професійного мислення студенів;

· підвищення рівня пізнавальної мотивації;

· розвиток уміння професійно використовувати знання в умовах вищого навчального закладу, що включає:

а) оволодіння мовою|язиком| відповідної науки;

б) формування навичок|навички| вільного оперування формулюваннями, поняттями, визначеннями;

в) оволодіння уміннями і навичками|навичками| постановки і вирішення інтелектуальних проблем і завдань|задач|, прийомами спростування, відстоювання|обстоювання| власної точки зору.

Найважливішою метою семінару є самонавчання студента. На основі опрацювання літератури, спеціальних видань, електронних носіїв він вчиться вчитися. Студент самостійно, хоча і спираючись на поради викладача, здобуває знання, які, на його думку, необхідні для повного розкриття питань семінарського заняття. Така форма роботи ставить цілком нові порівняно з методами традиційного навчання вимоги до студента. Передусім змушує його до міждисциплінарного підходу, самостійного пошуку та поєднання знань з різних економічних, соціальних дисциплін. Безперечно, це піднімає на вищий рівень «планку» навчальних вимог до студента (а також і викладача, змушеного слідкувати за останніми науковими досягненнями) і водночас робить навчальний процес значно цікавішим.

Важливим компонентом самостійної роботи студента при підготовці до семінарського заняття є набуття вміння планувати власне навчання, воно передбачає дотримання самодисципліни, раціональний розподіл між різними, часто конкуруючими завданнями і обов’язками, терміновість, відповідальність, самоконтроль, формування особистої культури. Етап самонавчання повинен сприяти формуванню вміння поєднувати пасивні форми навчання (читання, аналіз, використання джерел) з його активною функцією (письмове вираження своїх роздумів і спостережень).

Надання письмової форми окремим проблемам, що виносяться на семінарське заняття, є необхідною передумовою початку групового обговорення питання. Письмова робота повинна бути переконливою, простою і зрозумілою. Вона повинна точно висвітлювати головні тези автора, пропозиції, способи їх формулювання і перевірки. Метод виконання та захисту письмових робіт є одним з небагатьох методів навчання у коледжі, який дозволяє набути надзвичайно цінне і відносно рідкісне вміння правильного письмового вираження студентських роздумів і рішень.

Доповненням до самонавчання як етапу підготовки до семінарського заняття є робота в малих студентських групах. Значення цієї форми навчання є багатоплановим. Передусім вона створює можливість для порівняння і зіставлення своїх знань зі знаннями інших членів групи у формі дискусії, обміну інформацією і думками, а з іншого боку, звертає увагу на питання, не помічені іншими, що зазвичай призводить до зростання загального рівня знань кожного члена групи.

Чисельність групи, яка працює спільно над питанням або проблемою, може бути різною. Оптимальні умови для виконання дидактичних функцій навчання створює група з 3 - 4 осіб. Однак при розгляді узагальнюючих, інтегрованих з декількох дисциплін питань можливо формувати групу з 8 - 12 студентів. Визначаючи кількісний склад дискусійної групи, необхідно пам’ятати про переваги і недоліки праці в малому колективі. Дуже малі групи не мають багатьох складних організаційних проблем, однак їм притаманний більший ризик недостатньої диференціації вмінь і досвіду. В такій групі не можна використати ефект «поділу праці», що є можливим у більшому колективі. З іншого боку, більша група зустрічається з труднощами, пов’язаними з орієнтацією роботи, поділом завдань і обов’язків тощо.

Оптимальний склад групи повинен надавати студенту можливість вдосконалення власних, індивідуальних форм навчання і методів колективної праці, необхідних у майбутній діяльності. Формуючи дискусійні групи, треба звернути увагу не тільки на їх чисельність, але й на принципи створення. Ефективність праці колективу вимагає залучення всіх його членів до активної роботи, взаємопристосування і взаємодовіри між членами групи. Вони повинні не просто сприймати «товариський характер» групи, але й бути готовими нести відповідальність за довірені обов’язки. Кожен мусить зробити свій внесок у дискусію і не повинен «перекладати» на інших членів команди певних завдань. Склад проблемної групи, яка працює над питанням повинен створювати передумови для практичного використання евристичного методу, який дозволяє робити відкриття і вчить вмінню долати різноманітні бар’єри творчого мислення. Евристика суттєво розширює пізнавальні і творчі можливості, збільшуючи тим самим ефективність процесу навчання і самоосвіти. Студентська група, залучена до розв’язання проблемного питання, може використати як індивідуальну, так і колективну евристику. Перша вибирає форми спрямовуючих запитань, які розкривають різні пастки, загрози, нюанси: що, де, коли, навіщо, яким чином, чому? Запитання цього типу дозволяють не лише діагностувати існуючий у даній ситуації стан речей, але й зрозуміти його причини (за допомогою питання: чому?) і сформулювати пропозиції щодо його поліпшення (що ще можна зробити).

Вміння ставити складні і сміливі запитання та знаходити на них відповіді є важливою метою навчання на рівні вищої школи.

Досвід багаторічної праці в студентській аудиторії переконує, що, використовуючи різноманітні методи і прийоми активізації роботи студентів під час підготовки та проведення семінарських занять, можливо досягнути як навчальної, так і практичної мети вищої школи. Добре підготовлений та вміло керований семінар вивільнює пізнавальні здібності, розширює інтелектуальні горизонти, послаблює вплив таких негативних властивостей розуму, як інертність, сором’язливість, тенденційність, однобокість, конформізм.