Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

К.ф.н. Суродейкіна Т.В., студентка Андрущак А.С.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Проблеми визначення фразеологізму та його лінгвістичні маркери

В останні десятиліття інтерес лінгвістів стосувався функціональної сторони мови, що обумовлює активний розвиток теорії комунікації й прагматики [2; 7; 10]. У свою чергу, це сприяло виникненню й становленню нової наукової комунікативно-прагматичної парадигми в сфері фразеології зі своїм термінологічним апаратом [5; 7]. У цьому напрямку досліджуються питання, пов'язані із семантикою, структурою й складом фразеологічних одиниць, особливостями й правилами їхнього функціонування, їхніми комунікативно-прагматичними властивостями [6; 8; 9].

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми статті, полягає у недостатньому дослідженні особливостей фразеологічних одиниць з компонентом “baby”, представлених в системі англійської мови.

Метою роботи є вивчення структурно-семантичних особливостей фразеологізмів із компонентом “baby”, виявлення загальних та індивідуальних рис фразеологізмів та їхніх лексичних домінант.

У мові є чимало словосполучень, які використовуються в ній як готові словесні блоки. Це так звані стійкі /невільні/ словосполучення або, як їх частіше йменують, фразеологічні одиниці /звороти, сполучення/ або просто фразеологізми. Вони надзвичайно різноманітні за своїми граматичними моделями й ознаками.

Фразеологізм – це семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції [4, с. 215].

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні зі словами, слово-сполученнями і реченнями, а з іншого – відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми:

1) не використовуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;

2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;

3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки зі словами;

4) виконують таку ж функцію, що й слова [4, с. 221].

На відміну від слів, фразеологізми:

1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;

2) відрізняються більшою точністю значення, що частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою;

3) фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх [4, с. 221].

У фразеологізмах виражаються :

- явища розумової діяльності: Empty (pour/throw) the baby out (away) with the bath (water) – Разом з водою вихлюпнути і дитину, разом з непотребом відкинути і головне;

- психічного стану: Be in one’s second childhood – Впасти у дитинство;

- взаємини між людьми: Look babies into smb’s eyes – Заглядати в очі коханого(ї), шукаючи там любові;

- стан людського організму: Be big with child (= with child) – Бути на останніх днях (місяцях) вагітності;

- оцінка людей явищ, дій: As happy as a sandboy – Щасливий як дитина;

Baby-kisser – Політик, який здобуває популярність, цілуючи дітей виборців;

Cry like a baby – Гірко плакати.

Велику цінність для фразеологічного фонду будь-якої мови становлять прислів’я і приказки. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу, возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Наприклад: Children and fools must not play with edged tools (proverb) – Діти і дурні не повинні гратися гострими інструментами.

Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність.

Ступінь сполучуваності слів у складі ФО та співвідносність їх із значенням усього звороту різні. За ступенем структурно-семантичної сполучуваності можна виділити дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти [4].

Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників – слів, наприклад: Skipper’s daughters – Капітанські доньки – високі хвилі з білими гребінцями; значення інших ФО безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їхньогоскладу, наприклад: Problem child – Важка дитина.

Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їх компонентами, наприклад:

He that has no children knows not what is love (proverb) – Хто не має дітей, не знає що таке любов.

Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів, що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки, прислів’я, афоризми [4], наприклад: The cobbler’s children usually go unshod (proverb) – Діти чоботаря зазвичай ходять босоніж; The priest (parson) always christens his own child first (proverb) – Своя сорочка ближча до тіла; Child of the brain (W. Shakespeare) – Породження фантазії, вигадка.

Отже, фразеологізми поєднують у собі розмаїття семантико-синтаксичних структур, направлених на підсилення образності та емотивності висловлювань.

Література:

1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф. Алефіренко. – Х.: Вища школа, 1987. – 136 с.

2. Бархударов Л. С. Язык и перевод / Л.С. Бархударов // Вопросы общей и частной теории перевода. – Москва, Междунар. отношения, 1975. – 240 с.

3. Гуменюк І.І. Класифікація фразеологічних одиниць за типами переосмислення / І.І. Гуменюк. // Актуальні проблеми германської філології: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В.В. (10-12 квітня 2008 року). – Чернівці: Книги-ХХІ, 2008. – С. 47-49.

4. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов / В.П. Жуков. – Москва: Просвещение, 1978. – 100 с.

5. Зернецкий П. В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса / П.В. Зернецкий // Личностные аспекты языкового общения. – Калинин, 1989. – 234 с.

6. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. – Москва: Едиториал УРСС, 2002, – 264 с.

7. Красных В.В., Изотов А. И. Язык, сознание, коммуникация / В.В. Красных, А.И. Изотов: Сб. статей, – Москва: Макс Пресс, 2001. – Вып. 16. – 116 с.

8. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка /А.В. Кунин. – М., 1986. – 121 с.

9. Лузина Л.Г. Язык как средство идеологического воздействия / Л.Г. Лузина. Сборник образов. – М., 1983. – 152 с.

10. Сафина Р.А. Лингвокультурологический аспект – Семантическая моделируемость ФЕ немецкого и русского языков / Р.А. Сафина. – Казань: Казан. гос. ун-т, 2004. – 348 с.